Конституційна недостатність

Напередодні першої річниці ухвалення нової Конституції центр політичного аналізу газети "День" пропонує відповіді політиків та експертів на запитання, чи стало воно проривом на шляху до демократії та правової держави.

Володимир ЩЕРБАНЬ, народний депутат України, президент Ліберальної партії України

Нова Конституція, безумовно, сприяла політичному прориву, але не економічному. В ній не прописано чітко повноваження уряду. З нього не можна спитати за його діяльність, за нинішній економічний стан: у парламенті немає більшості, яка б формувала цей уряд і несла за нього відповідальність. У Конституції погано, навіть дуже погано виписано права власника. Вони не захищені, а через це надзвичайно повільно розвивається приватна власність і немає потрібного руху в економіці.

Конституцію ухвалено на п'ятому році незалежності нашої держави, але п'ять років - надто малий строк, щоб відпрацювати ідеальний Основний закон. Поліпшувати його економічні статті повинен і нинішній парламент, і наступний, і треба це робити на користь людям і згідно з реаліями сьогоднішнього дня.

В'ячеслав ЧОРНОВІЛ, народний депутат України, голова Народного Руху України

Теоретично Конституція, звичайно, могла би стати проривом на шляху до демократичної держави (хоча не все в ній добре відпрацьовано, не все гаразд із розподілом функцій гілок влади і таке інше). Але, на жаль, вона не втілюється на практиці. На розвиток конституційних положень законодавча влада мала ухвалити кілька десятків законів - ухвалено за цілий рік, якщо не помиляюсь, тільки три. А виконавча влада з Конституцією взагалі не рахується.

В Конституції не враховано пропозиції про багатопартійність як основу політичної системи. І хоча про роль партій там сказано, ті, хто не хоче закону про вибори на багатопартійній основі, ці положення нехтують.

За Конституцією будь-який виступ проти української державності є незаконним - а такі виступи виступи часом лунають навіть із трибуни Верховної Ради. В багатьох реґіонах іґноруються конституційний статус державної мови. Чимало їздячи Україною, я бачив, як ретельно зберігають, підмальовують символіку з серпом і молотом. Це просто цинізм.

Це політичні проблеми, але з економічними справи не кращі. В Конституції закріплено всі форми власності на землю. А що маємо? Здійснення прав приватної власності на землю відверто блокується.

Отже, оскільки Конституція реально ніяк не може запрацювати, прориву на шляху до демократії ще немає.

Володимир МОІСЕЄНКО, народний депутат України, фракція "Комуністи України за соціальну справедливість та народовладдя"

Годі й говорити про якийсь демократизм цієї Конституції - вже хоча б тому, що більшість її статей не виконується. Їй суперечать дії Конституційного суду, який мав би бути її ґарантом, представників найвищої влади - прем'єра, Президента, та й ухвали Верховної Ради, котрі теж часом доводиться кориґувати відповідно до Конституції. Особливо чітко виявляється цей антидемократизм у документах, що їх подають до Верховної Ради уряд і буржуазні фракції. Практично всі ті документи спрямовані на послаблення соціальних ґарантій трудящим - що суперечить положенням навіть цієї Конституції. Оцінку підсумкам "року з Конституцією" трудова Україна дасть у ході акції, що готується на 28 червня. Вона націлена на те, щоб висловити недовіру владним структурам - а отже, й самій Конституції, завдяки якій вони панують.

Ігор КОЛІУШКО, народний депутат України, група "Реформи", секретар комітету Верховної Ради з питань правової політики

Важко сказати, чи стало ухвалення Конституції проривом у творенні демократичного суспільства та правової держави. Але зрозуміло, що, не маючи Конституції, такий прорив здійснити не можна. Тобто Конституція є умовою необхідною, але не достатньою. Конституційна реформа має бути продовжена наступними реформами: адміністративною, судовою, ухваленням Цивільного кодексу. Тих норм прямої дії, що їх містить Конституція, надто мало для того, щоб автоматично склалися відносини, притаманні демократичному суспільству та правовій державі. Необхідно дотримуватися Конституції, забезпечити на практиці вищість права. Нині Конституцію порушують усі: парламент, Президент, Кабінет міністрів - отож ні про яку правову державу говорити не можна.

Щоб домогтися виконання закону, нічого ефективнішого за суд людство не вигадало. Із судовою владою в нас багато проблем, але ми маємо змогу зреформувати її так, аби вона виконувала свою місію.

Володимир ПОЛОХАЛО, головний редактор журналу "Політична думка"

Якщо підійти об`єктивно, то поява Конституції жодною мірою не позначилася ні на політичній системі, ні на суспільному житті. Конституція не стала збудником, який пришвидшив би постання громадянського суспільства. Вона є по суті пактом між різними кланами, чи групами інтересів, у розподілі й перерозподілі влади та власності. Прагнення влади як конвертованого товару, який трансформується у власність, настільки велике в усіх кланів і груп, що призвело до запеклого зіткнення тієї самої "конституційної ночі". Дуже символічно, що Конституція ухвалювалася саме вночі: це компромісна угода між різними "тіньовими" угрупуваннями того самого політичного режиму. Вранці народ сприйняв Конституцію цілком індиферентно, і сьогодні масового пафосу з приводу Конституції не спостерігається. Тому що ця Конституція не для народу, не для суспільства, а для правлячого режиму. Режимові потрібна була європейська леґітимація. Але демократичне ухвалення Конституції не зачіпає сутності правлячого режиму, що не є ані демократичним, ані правовим.

Микола МИХАЛЬЧЕНКО, президент Академії політичних наук

Ухвалення Конституції - подія, яка довела, що держава справді існує. Без Основного закону її немає, а Конституційний договір не був ані малою Конституцією, ані якоюсь іншою - просто банальною угодою когось із кимось.

Проте за своїм змістом Конституція - вимушений компроміс між різними політичними силами, і як кожен компроміс, несе в собі певну двоїстість. Не узгоджено повноваження владних гілок: функції законодавчої та виконавчої влади перетинаються, нечітко окреслено функції судової. Втім, і в такому вигляді Конституція дає владі потенційні можливості діяти активно, наступально, справді реформаторськи. Інша річ, чи використовує влада ті потенційні можливості.

Безумовно, в Конституції не повинно було бути ніяких перехідних положень. Та навіть перехідні положення не мають дозволяти перебування на нашій території іноземних військ. Якщо вже склалася така ситуція, як маємо нині, то треба ухвалювати спеціальний закон, а не закріплювати це в Основному.

Але така Конституція - це набагато краще, ніж коли немає ніякої. Навіть у такому недосконалому вигляді вона достатньо працює на благо України, на її незалежність.