«Фармацевтам в Україні не вистачає... Держави»

Вже місяць як країною керує новий уряд, а крісло міністра охорони здоров’я ще й досі вакантне. Читачі газети знають, що, спостерігаючи за тяжкими «потугами» формування нового Кабміну, «День» вирішив полегшити «страждання» і підготував та опублікував список прізвищ, які, за версією редакції та відомих і поважних експертів, мали б стати урядом якісної альтернативи. В цьому «Кабміні» жодне з крісел не порожнє. Навпаки, є лава запасних.

Так, наприклад, ми назвали три прізвища людей, які могли б очолити МОЗ. Звісно, без всяких там «умов». Кандидат номер один — директор Борщагівського хіміко-фармацевтичного заводу Людмила Безпалько.

Людмила Василівна  добре знає всі «хвороби» галузі охорони здоров’я в Україні. В час, коли Україна, відновивши свою незалежність, увійшла в економічну турбулентність початку 90-х років ХХ століття, директор переконала колектив підприємства вибрати європейський шлях і реконструювати цехи заводу за стандартами GMP. Це — стандарти виробництва ліків у державах Європи.

Під керівництвом Людмили Безпалько завод першим серед фармацевтичних підприємств України в 2003 році отримав Сертифікат, який засвідчив відповідність системи забезпечення якості та технічного стану виробництва вимогам належної виробничої практики, правилам GMP Європейського Союзу та вимогам Всесвітньої організації охорони здоров’я щодо продукції, яка призначена для торгівлі та дистрибуції, а також для експорту. Інакше кажучи, якість визнали на найвищому рівні.

Слідом за «Борщагівкою» дорогою до європейських стандартів пішли кілька фармзаводів України. З 01.01.2009 року виробництво ліків в Україні за європейськими стандартами стало обов’язковою умовою при ліцензуванні цієї діяльності. І отримали чудовий результат. Україна має сучасну потужну фармацевтичну галузь.

Ми зустрілися з Людмилою Безпалько за кілька днів після публікації матеріалу про уряд нової альтернативи. Директор БХФЗ, почувши про нашу ініціативу призначити її міністром, довго... сміялась. А потім трохи притишеним — її «фірмовим» — голосом сказала: «Я вам надзвичайно вдячна за довіру. Але не мене туди треба».

Окремий епізод у цій історії — це реакція колег Людмили Василівни. Вони сприйняли нашу ініціативу дуже серйозно. І хоч, як говорили в розмові з «Днем», не уявляють, як Борщагівський хімфармзавод буде без Людмили Василівни, проте «країні вона потрібна більше».

— Людмило Василівно, редакція та експерти «Дня» призначили вас міністром охорони здоров’я в уряді якісної альтернативи. У реальному уряді крісло міністра охорони здоров’я ще й досі вакантне. Як ви думаєте, чому?

— Я не знаю, чому. Знаю, що в нас із вами загалом було 19 міністрів: хороших і не дуже хороших. І більшість із них були лікарями, мали медичну освіту. Лише потім з’явився тренд на міністрів і заступників у МОЗ не медиків.

За той час, поки цей тренд панує, я чітко зрозуміла: не можна, щоб МОЗом керував не медик.

Людина, яка прийде на очільника МОЗ, може мати своє бачення реформ у медицині або не мати його, але в неї обов’язково повинна бути базова медична освіта. Лише так можна бути впевненим, що вона чітко знає, чого не можна не зробити в кріслі міністра охорони здоров’я.

Наприклад, не можна не купити вакцини, тому що народжуються діти, й їм треба робити щеплення. Це — життя людей. Не можна не купити вакцини від сказу. Що це за новини: люди розповідають, що коли вас собака покусала, треба швидко сісти в машину і поїхати до Білорусі, доїхати до першого села, сказати, що вкусила собака, і там отримати щеплення. Літо, люди все-одно підуть по гриби, ягоди, і когось укусить гадюка. Тому не можна, щоб у кожному селі не було хоча б однієї ампули з протиотрутою... Я вже не кажу про всіх тих нещасних, які мають рідкісні захворювання, коли людина просто фізично не може придбати такі дорогі ліки. От так розвалювати медицину в країні не можна.

Але не спеціаліст усього цього може й не знати, тому міністром має бути медик. І не «пацан». Тому що «пацани» зараз часто поганенько вчаться, чи й зовсім не хочуть ходити в інститут.

Це міністерство має очолити людина, яка вже попрацювала лікарем в наших лікарнях, яка побачила життя і смерть людей. Лише так. Там навіть фармацевт не допоможе. Хоча я вам дуже вдячна, що відзначили мене. Але я не медик. А це дуже важливо.

— Але фармацевтична галузь підпорядкована МОЗ. Як вам працюється з ними?

— Працюється по-різному. Залежно від того, чи розуміє міністр, що він керує і частиною промисловості країни. Промисловцям не потрібно пільг, грошей із бюджету. Промисловцям потрібно чітко виписане законодавче поле, яке рідко змінюється. Для нашої галузі бажано, щоб закони і підзаконні акти були такі, як у Європі. Те, що ми працюємо за європейськими стандартами, дало нам змогу продавати ліки в усіх країнах світу. Не можна на даному етапі життя країни «вигадувати свої велосипеди». На Майдані чітко вибрали напрямок — до Європи. Ми вчимось у розвинених країн. Треба вчитися добре. Друге, що потрібно фармацевтичній галузі, — уряд має зрозуміти, що ми вже є. Ми потрібні своєму народу, тому що більш ніж 70% ліків на українському ринку — це ліки, вироблені на українських фармацевтичних заводах. Ці ліки якісні й дешеві. Можливо, прем’єр-міністру треба «потягнути цю ниточку».

Колись я була на бізнес-форумі в Норвегії. І там норвезькі економісти розповідали, як вони вибирали свої провідні галузі, що потім дали поштовх розвитку всієї промисловості й добробуту. Здається, це були морепродукти, товари для будівництва (камінь і ліс), міжнародний зв’язок і туризм. Потім було зроблено найголовніше — розроблено і затверджено законодавчо план розвитку цих галузей .

Жодна галузь у світі не живе відокремлено від інших — вона споживає їхню продукцію. І тому розвиток їх іде паралельно. Наприклад, фармацевтичним заводам потрібні хімічна сировина, лікарські рослини, цукор, крохмаль та їхні модифікації, інші допоміжні речовини для упаковки — великий перелік скловиробів, паперових виробів, плівок, фольги, гумових виробів, обладнання, лабораторії для доклінічних випробувань, клінічних випробувань, навчання робітників і багато іншого. Як результат — країна отримує нові робочі місця, наповнення бюджету через систему податків.

— Хто може розробити цей план розвитку?

— Фахівці фармацевтичної галузі. Ці пропозиції нами давно написані та ввійшли вибірково в проекти наказів МОЗ, постанов КМ, закону про ліки. Але жодного з цих документів не затверджено. Їх треба звести в один документ — «План розвитку».

Гадаю, такі плани мають бути створені для кожної галузі фахівцями. Ніхто краще за нас нашу роботу не знає.

— Якби ви купували потрібні вам для виробництва товари в Україні, а не за кордоном, то, певно, ці товари мали б також виробляти згідно зі світовими стандартами. Розкажіть про них.

— Розкажу тільки про ті, що входять до нашої системи якості. Пам’ятаєте, ми говорили про 2003 рік? Наш перший сертифікат GMP? Відтоді — за останні 13 років — Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод запровадив усі найкращі практики якості, які є у світі. Тож на підприємстві впроваджено інтегровану фармацевтичну систему якості (IPQS-Q10), яка об’єднує вимоги стандартів: GMP (належна виробнича практика), GDP (належна практика дистрибуції), GSP (належна практика зберігання), G(Q)CLP (належна лабораторна практика контролю якості), ISO 9001 (система управління якістю), ISO 14001 (система екологічного менеджменту), ISO 17025 (загальні вимоги до компетентності випробувальних і калібрувальних лабораторій), ISO 50001 (система енергетичного менеджменту), OHSAS 18001 (система управління охороною здоров’я і безпекою праці), SA 8000 (соціальна відповідальність), та враховує елементи системи IMPAC 10000 (система управління, що націлена на підвищення ефективності роботи підприємств та зниження затрат ресурсів).

ПЕРИПЕТІЇ 30% АКЦІЙ БОРЩАГІВСЬКОГО ХІМІКО-ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ЗАВОДУ, ЯКІ ПРОДАЛА КМДА

— У березні 2015 року фондова компанія «Куб» в інтересах фармацевтичної фірми «Дарниця» придбала в КМДА 29,95% акцій Борщагівського хіміко-фармацевтичного заводу за мізерно малі... 171,8 мільйона гривень. Головою Наглядової ради ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» є Володимир Загорій, а посаду генерального директора до обрання народним депутатом від пропрезидентської партії «БПП» обіймав його син Гліб Загорій. Нам відомо, що й для вас і вашого заводу зараз не найлегші часи. Розкажіть вашу історію: чому КМДА вирішило продати 30% акцій БХФЗ вашому конкурентові — фармацевтичній фірмі «Дарниця», причому за таку низьку ціну? І чому Антимонопольний комітет спочатку дозволив цю операцію, а потім оштрафував покупця аж на... двадцять тисяч гривень?

— Чому так дешево продали 30% акцій заводу, я не знаю. Ці акції були власністю Громади Києва. Запитання поставте киянам, зокрема  й собі.

— Тож чого вас хоче навчити конкурент, тепер вже власник ваших акцій?

— Не знаю. От вони хочуть ознайомитися з нашим колективним договором. Що вони там хочуть побачити, також не знаю. Але, підкреслю, що наш колективний договір час від часу займає перші місця по Україні.

Очевидно, комусь потрібно створити імідж Борщагівського ХФЗ як якогось відсталого, нещасного.

— У пресі писали, що новий власник 30% акцій заводу де-факто заблокував роботу ради директорів підприємства. Відтак БХФЗ не може нормально працювати. Наскільки це відповідає дійсності? Чи справді ситуація настільки критична?

— Звісно, це неправда. Завод живе й розвивається.

«НАМ НЕ ВИСТАЧАЄ ВЕЛИКИХ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТОРІВ»

—  Уряд збирається  провести дерегуляцію у сфері фармакології, що нібито має забезпечити зниження цін на якісні ліки в Україні та розвивати внутрішнє виробництво. Про це заявив прем’єр-міністр України Володимир Гройсман під час наради щодо проблемних питань розвитку вітчизняної фармакологічної галузі на лабораторно-виробничому комплексі ТДВ «Інтерхім» на Одещині. Людмило Василівно, які перешкоди має усунути уряд та яке сприяння забезпечити, щоб вітчизняна фармація мала змогу краще працювати й розвиватися?

— Усім без винятку фармацевтичним заводам України не вистачає чіткої державної політики, яка б говорила про те, як має розвиватися на користь країни фармацевтична галузь. Її нема. І ще нам не вистачає великих іноземних інвесторів. Немає тих людей, які прийшли б і сказали: ми хочемо співпрацювати з вашим підприємством. Ми — БХФЗ — не проти співпраці.  Ми — не просто завод. Ми — науково-виробничий центр. Ми маємо цілу гаму оригінальних препаратів. Частина з них вже вийшла на ринок, деякі   — вже багато років на ринку. Вони працюють і працюють чудово — допомагають людям. Їх треба виводити у світ. А от тут сил будь-якого українського заводу замало. Ми можемо половину свого життя виводити якийсь препарат на світовий ринок і не виведемо. Це можуть зробити потужні міжнародні гіганти, для яких відкриті всі ринки, які мають великі гроші, щоб ці препарати вивести на прилавки аптек по всьому світу.

— Людмило Василівно, ви — песиміст.

—  Ні, я — оптиміст.

— На що маєте надію ви і ваш колектив?

— Передусім —  на себе та свої колективи. Ми стійкі люди. Ми хочемо і вміємо працювати. Продукція наших заводів якісна — європейського рівня.

Велика моя надія на новий склад Кабінету Міністрів, на прем’єра Володимира Гройсмана. В основному там зібралися молоді люди. Маю надію, що вони розумні й чесні. Для себе та своїх дітей вони мають вималювати образ нової України.

ДО ТЕМИ

Готуючи матеріал до друку, ми написали запит в Антимонопольний комітет України, КМДА та керівництву заводу «Дарниця».

Оскільки БХФЗ є вкрай важливим підприємством для вітчизняної фармації, а відтак, і для країни в цілому, вимагаємо пояснити мотив, за яким Антимонопольний комітет України дозволив таке укрупнення на ринку фармації. Монополізація ринку «Дарницею» може створити неконтрольоване зростання цін на ліки.

Зараз ціни в аптеках і так «кусаються». У цьому переконалися експерти програми USAID «Лідерство в економічному управлінні». Вони порівняли ціни на аналогічні препарати в Словенії, Угорщині, Грузії та Україні. Результати дослідження показали, що ціни на ліки в Україні в два-три рази вищі, попри низький рівень життя її громадян.

Вимагаємо також, щоб КМДА надала аргументоване пояснення, чому там вирішили продати акції підприємства, яке працює, платить податки, нарощує прибутки (торік завод отримав чистий прибуток у розмірі 59,3 млн грн, що на 15,4 млн грн перевищує показник попереднього року) та сплачує дивіденди місту в такий несприятливий для таких операцій час, що підтвердив навіть Президент України Петро ПОРОШЕНКО, розповідаючи на підсумковій у 2015 році конференції журналістам, чому він досі не може виконати свою передвиборчу обіцянку та продати бізнес.

І насамкінець, керівництво заводу «Дарниця», який де-факто вже є монополістом на українському фармацевтичному ринку (де-юре в Україні працює декілька фармзаводів, але по факту полиці аптек забиті продукцією саме цього заводу), має пояснити свої плани щодо акцій БХФЗ.