Посол Iштван IЙДЯРТО: «Україна важливіший партнер для нас на пострадянському просторі, ніж Росія»

За останні більш ніж два роки відносини між сусідніми країнами Україною та Угорщиною погіршилися до такої міри, що Будапешт почав блокувати засідання Комісії Україна — НАТО на рівні міністрів закордонних справ. І приводом для цього стало ухвалення Україною Закону про освіту, який, за словами угорської сторони, порушує права угорської нацменшини, що проживає на Закарпатті. І схоже, що зі зміною Президента й уряду в Україні намітився процес вирішення цього питання.

«День» звернувся до Посла Угорщини в Україні Іштвана ІЙДЯРТО з проханням роз’яснити, чому Угорщина виставила ультиматум Україні й не стала вирішувати спірне питання на двосторонньому рівні. І почали ми розмову з теми, як вдалося угорському уряду побороти пандемію коронавірусу? І які висновки зробила Угорщина, яка має досить низькі показники інфікованих коронавірусом (4155) і низьку смертність 585 осіб, під час боротьби з цим злом?

«ЦЕ БУВ ДУЖЕ ВЕЛИКИЙ ВИКЛИК ДЛЯ УГОРСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА»

— Ця пандемія стала шоком для Європи. Практично ніхто не знав, як воювати проти коронавірусу. Жоден уряд в Європі не мав власного рецепту, що треба робити. Але було очевидно, що потрібно діяти швидко. І головною проблемою було те, що люди не знали, що вони інфіковані.

Я вважаю, що рішення, які прийняв угорський уряд, були ефективними. І люди їх поважали, бо зрозуміли, що це робиться заради їхньої безпеки.

Це був дуже великий виклик для угорського суспільства, яке було дисциплінованим і підтримувало більшість заходів уряду. І до того ж влада добре взаємодіяла з суспільством.

«НАЙГОЛОВНІШЕ БУЛО ЗАБЕЗПЕЧИТИ, ЩОБ ЛЮДИ НЕ МОГЛИ ІНФІКУВАТИ ІНШИХ»

— А які конкретні заходи вжив уряд?

— По-перше, 11 березня уряд оголосив у країні надзвичайний стан. Університети, школи, ресторани та кафе було зачинено. А також були заборонені культурні та спортивні заходи.

По-друге, було заборонено приймати пасажирів з країн з великою кількістю інфікованих, зокрема з Китаю. Практично був заборонений весь рух.

По-третє, угорський уряд створив гуманітарний коридор для транзиту робочих з Румунії, Сербії, України, які працювали в Західній Європі. Для цього були облаштовані спеціальні АЗС і вжиті заходи, щоб убезпечити місцевих жителів. Більш ніж сто тисяч людей скористалися цим коридором.

По-четверте, людям похилого віку було заборонено виходити на вулицю, хіба що на роботу або за покупками. Були створені умови, що люди старше 65 років могли з 9-ї до 12-ї години відвідувати магазини. Цей захід дуже критикували, дехто вважав це дискримінацією.

Але найголовніше було забезпечити, щоб люди не могли інфікувати інших.

Оскільки одразу було очевидно, що наслідки цієї пандемії будуть великими, уряд прийняв рішення відстрочити оплату відсотків по кредитах.

Крім того, урядом було прийняті рішення економічного характеру, які допомагали переходу до поствірусної ситуації.

Оскільки через коронавірусну пандемію постраждала туристична галузь і ресторани, наш прем’єр вирішив закласти в бюджет гроші на підтримку таких сфер, де були найбільші втрати.

ФОТО АВТОРА

«ЗАРАЗ МАСКИ ОБОВ’ЯЗКОВІ В МАГАЗИНАХ І ГРОМАДСЬКОМУ ТРАНСПОРТІ»

— А чи були запроваджені штрафи за порушення умов карантину, як це робилося в багатьох країнах?

— Величина штрафів становить від 5-ти до 500 тисяч форинтів, якщо перевести в гривні, то це від 500 до 50 тис. грн. Їх виписують за порушення самоізоляції чи правил домашнього карантину або спекуляції з медичними речами. Але зараз маски обов’язкові в магазинах і громадському транспорті.

— А зараз у вас скасовано надзвичайний стан?

— Зараз у нас ситуація епідемії. (Сміється) Це означає, що в світі триває епідемія коронавірусу, тому потрібно підтримувати готовність захищатися проти пандемії. Але зараз не вживаються такі суворі дисциплінарні заходи або рішення, які були під час надзвичайного стану.

ПРО «ГОЛОВНИЙ ВИКЛИК ПРАКТИЧНО ДЛЯ ВСІХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН»

— Як в Угорщині оцінюють роль ЄС під час епідемії коронавірусу?

— Під час карантину й надзвичайного стану головним викликом практично для всіх європейських країн стало забезпечення медичним обладнанням проти вірусу. Тому що практично всі європейські країни виявилися не в зовсім комфортній ситуації, дізнавшись, що у них немає в достатній кількості такого медичного обладнання.

Тому почався пошук у всьому світі, хто може постачати все це обладнання, починаючи з масок до спеціальних апаратів штучної вентиляції легенів.

Угорщина має традиційно добрі відносини з Китаєм, і тому багато рейсів з медичним обладнанням ми отримали з цієї країни. Зараз угорський уряд думає про те, як розвивати нашу промисловість, що займається виробництвом цього обладнання.

Зараз стало очевидно, що треба бути готовим до майбутніх пандемій.

«ВІДКРИВАЮТЬСЯ АРХІВИ, НОВІ ДОКУМЕНТИ, І ТОМУ ПЕРЕПИСАТИ ЦЮ ІСТОРІЮ НЕМОЖЛИВО»

— Я буквально днями бачив твіт зі світлиною 1956 року, на якій зображено голову статуї Сталіна на асфальті. А зараз ми бачимо, що в Росії встановлюють пам’ятники Сталіну. Чи є побоювання в Угорщині щодо того, куди рухається сучасна Росія?

— Дуже добре, коли історією займаються історики, а не політики. Але це практично неможливо.

Звісно, революція 1956 року — це одна з найважливіших подій, які відбувалися в Угорщині. Дуже багато істориків кажуть, що це була перша така революція проти сталінізму, проти гегемонії Радянського Союзу.

Після розпаду не тільки Радянського Союзу, а й Варшавського блоку виникли питання, як розвивати нашу історію. За доби соціалізму було практично заборонено говорити про те, що сталося 1956 року, які революції були в Польщі, Чехословаччині та Угорщині.

Дуже великий крок вперед зробив Борис Єльцин, який під час візиту до Угорщини виступив в угорському парламенті і відверто сказав, що це була величезна помилка, що Радянський Союз і, зокрема, радянські війська знищували угорську революцію. І він попросив пробачення. Це був дуже серйозний політичний жест, який, як ми вважаємо, досі існує. Він тоді казав від імені російського народу, і ми вважаємо, що практично закрили це питання.

Але ви маєте рацію, що зараз, та  й раніше в Росії, були і є такі історики й політики, які мають спеціальний погляд на роль Радянського Союзу під час Другої світової війни і після неї.

Хоча зараз є такі ініціативи і не зовсім чесні кроки, щоб переписати історію, але, я гадаю, що люди знають, що відбувалося раніше. Відкриваються архіви, нові документи, і тому переписати цю історію неможливо.

«ЯКЕ МАЙБУТНЄ МАТИМЕМО, ЯКЩО МИ НЕ ЗНАЄМО МИНУЛОГО?»

— Але ми бачимо, що президент Росії став видатним істориком ...

— Ви знаєте, що президент має свої можливості (сміється). Я не можу коментувати російського президента.

Ми бачимо, що відбувається зараз у США та інших країнах, де люди кажуть, що меморіали від Колумба до Абрагама Лінкольна потрібно знищувати. Тому історія може бути зброєю, але кому це допомагає і які нові сенси життя несе. Якщо щоразу, коли хтось, з політичних міркувань, пише історію, тоді це викликає у людей дискомфортні відчуття. Яке майбутнє матимемо, якщо ми не знаємо минулого?

Ми — старші люди і пам’ятаємо, які вже були варіанти у нашій історії і які відповіді лунали від дуже високих професорів і потім виявилося, що це неправда. Це була ідеологічна боротьба, і тому в нас, а я пам’ятаю цей період, тоді навіть говорити не можна було про революцію 1956 року, а зараз це одне з найважливіших монументальних свят в Угорщині.

«НАШ УРЯД ПІДТРИМУЄ ПОЛІТИКУ ЄС ЩОДО САНКЦІЙ ПРОТИ РОСІЇ»

— Продовжуючи тему про Росію. Пане посол, чи продовжуватиме Угорщина санкції проти РФ, поки та не виконає умов Мінських угод, не припинить війну на Донеччині і не поверне Крим Україні?

— Іноді в українській пресі є такі інсинуації, що Угорщина порушує питання про зняття санкції і є якимось союзником Росії. Це неправда. Звичайно, наш уряд підтримує політику ЄС щодо санкцій проти Росії.

На мою думку, в українському суспільстві виникло таке враження, оскільки кілька разів ми порушували питання, працюють санкції чи ні. Можливо, ми маємо подумати про щось інше, тому що було очевидно, що санкції не допомагають вирішити ці питання. Зараз автоматично на наступні шість місяців ми продовжуємо ці санкції. І потім що?

Це були запитання. Але Угорщина займає консенсусну позицію в ЄС: Крим — це Україна, Донбас — це Україна.

«САНКЦІЙНА ПОЛІТИКА, ЦЕ ДУЖЕ СИЛЬНИЙ СИГНАЛ. АЛЕ ЯК ДОВГО ЦЕ БУДЕ СИЛЬНИМ СИГНАЛОМ»

— Якщо Угорщина каже, що санкції не працюють, то потрібно запропонувати альтернативу, яка змусить Росію вийти з Донбасу і повернути Україні Крим ...

— Я не казав, що Угорщина лобіює зняття санкцій. Я сказав, ми порушуємо питання, допомагають санкції Україні чи ні. І ми маємо знайти щось інше. Автоматично ми можемо продовжувати санкції хоч двадцять років. І далі що?

— Але тоді хотілося б почути від Угорщини пропозицію, як змусити Росію, яка порушила багато міжнародних договорів, незаконно анексувала Крим і розпочала війну на Донбасі, повернутися в міжнародне право...

— Тут йдеться не тільки про Росію. Тому що ЄС та наші західні союзники іноді застосовують ці санкції проти Ірану чи Північної Кореї. Але чи допомагають ці санкції? Ось у чому питання. Справді, санкційна політика — це дуже сильний сигнал. Але як довго це буде сильним сигналом.

«МИ ВВАЖАЄМО, ЩО НЕ ТРЕБА ЗМІШУВАТИ ПОЛІТИЧНІ ТА ЮРИДИЧНІ ПИТАННЯ»

— Приміром, Захід і США не визнавали анексію Радянським Союзом, Росією балтійських країн понад 50 років... і врешті-решт ці країни відновили незалежність. Тепер поговорімо про відносини між нашими країнами. Зокрема, про тему блокування Угорщиною засідання Комісії Україна-НАТО на рівні міністрів закордонних справ. Чому ваша країна висунула ультиматум під приводом захисту прав угорської меншини в Україні, хіба не можна було розв’язати цю проблему під час двосторонніх перемовин?

— Практично ми не мали іншого виходу. Україна здобула незалежність і впродовж 25 років здійснювала нормальну політику щодо нацменшин, зокрема щодо угорської меншини в Закарпатті. І для нас скасування існуючого режиму було величезним шоком. Навіщо треба було це скасовувати?

Ми розуміємо, що це є наслідком національної політики, але чому треба було зміцнити можливості для українців, паралельно знищуючи права інших національностей. Угорці та інші меншини в Україні мали дуже гарні можливості у сфері освіти, використання рідної мови.

Але ухвалення нового закону про освіту стало серйозним кроком назад. Згідно з цим законом, школа може бути тільки українською, в якій можна створити групи та класи викладання мов нацменшин. Раніше не було такого сильного обмеження.

Існували угорські школи як ціла інституція, де представники угорської меншини почувалися дуже комфортно. Це був маленький світ, де вони могли навчатися угорською мовою і вивчати свої традиції. Зараз там будуть лише українські школи попри те, що в цьому селі чи місті мешкає більшість угорців.

За законом усі ці школи, які раніше існували, будуть знищені. Я не можу сказати, що це крок уперед, а навпаки — величезний крок назад. Саме такими є серйозні наслідки після повного набрання чинності Закону про освіту з 2023 року.

Хочу зазначити, що в України є не тільки двосторонні, а й міжнародні документи, які Україна підписала або приєдналася. І відповідно випливають зобов’язання щодо дотримання прав національних меншин.

І що стосується блокування Угорщиною засідання Комісії Україна-НАТО на рівні міністрів. Організація Північноатлантичного договору — це не лише військовий блок, а й також альянс членів, які мають спільні принципи і цінності. І ми вважаємо, що недотримання прав меншин Україною — це порушення спільних цінностей.

Водночас це не означає, що Угорщина блокує процеси інтеграції України з НАТО. Наприклад, кілька тижнів тому Альянс ухвалив рішення про надання Україні статусу Партнера з розширених можливостей. І це підтримувала Угорщина.

І ми завжди говорили: звертаємо увагу, що Україна щось не так робить у цій сфері, але це не означає, що ми блокуємо інтеграцію. Ми вважаємо, що не треба змішувати політичні та юридичні питання.

«УГОРЩИНА СТАЛА ПЕРШОЮ КРАЇНОЮ, ПІДПИСАВШИ В 1991 РОЦІ З УКРАЇНОЮ ДЕКЛАРАЦІЮ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ МЕНШИН»

— Поясніть, пане Посол, що ви маєте на увазі під змішуванням політичних і юридичних питань?

— На жаль, коли Верховна Рада прийняла закон про освіту, то українська позиція вийшла політичною. В Україні не відповіли на питання, навіщо треба міняти школи, приймати іншу систему, а сказали, хто критикує цей закон, той союзник Путіна і це кремлівська провокація.

Одразу вийшла політична розмова, а ми розмовляємо про права меншин у юридичній системі. Ми вважаємо, що зараз ця розмова стала менш політизованою, тому що почали говорити про права.

Українська публіка дуже мало знає, що раніше захист прав меншин реалізувався на практиці Україною. І Угорщина стала першою країною, підписавши в 1991 році з Україною, ще до незалежності, декларацію про захист прав меншин. І ми тоді створили міжурядову комісію про гарантії прав меншин, яка працювала практично до 2011 року.

Це була найкраща платформа для обговорення за участю не тільки членів уряду, чиновників, а й також представників угорської нацменшини і українців Закарпаття. Вони могли обговорювати практично всі проблеми.

На жаль, закон про освіту і мови був ухвалений без консультацій ні з Угорщиною, ні з іншими країнами, ні з представниками та експертами нацменшин. І тому ми використовуємо наявні приводи, які у нас є, для висловлення нашої стурбованості.

І коли пан Зеленський став президентом і з’явився новий уряд в Україні, то величезним кроком стало те, що ми почали використовувати існуючі раніше форуми. Це, звичайно, практично допомагає обговоренням. Ми сподіваємося, що невдовзі відбудеться засідання урядової комісії щодо нацменшин, на якому знову будуть обговорюватися гострі питання.

ПРО РОЗВИТОК ДВОСТОРОННІХ ВІДНОСИН

— Пане Посол, а хто був ініціатором першої зустрічі міністрів закордонних справ Кулеба, який на автомобілі поїхав у травні на зустріч із вашим міністром Сійярто?

— Я думаю, що зараз, як кажуть по-англійськи, між нашими міністрами існує «хімія». Але я вважаю, що не тільки вони самі, але і бюрократія в МЗС стала рушієм цього процесу. Звичайно, той факт, що пан Кулеба та пан Сійярто кілька разів зустрілися, дає дуже важливий політичний імпульс, щоб цей процес тривав.

— Заступник міністра закордонних справ Боднар повідомив, що зустріч між Президентом України Зеленським і прем’єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном відбудеться наприкінці липня. Що повинно бути зроблено обома сторонами, щоб ця зустріч відбулася?

— Коли наприкінці травня пан Кулеба був у Будапешті і зустрічався із Сійярто, то міністри домовилися поступово розвивати двосторонні відносини. І найголовніше вони домовилися про проведення засідань трьох міжурядових комісій. Спільної міжурядової економічної комісії, яка провела засідання в Києві. З’явилася надія, що дуже скоро відбудеться засідання комісії з прав меншин та робочої групи з питань освіти. Якщо все це відбудеться в липні, тоді з’явиться можливість обговорювати проведення зустрічі Зеленського та Орбана.

«МАЙЖЕ ДЕСЯТЬ ПРЕДСТАВНИКІВ УГОРСЬКОЇ МЕНШИНИ ВІДДАЛИ СВОЇ ЖИТТЯ ЗА СВОБОДУ СВОЄЇ БАТЬКІВЩИНИ — УКРАЇНИ»

— Я пам’ятаю, що востаннє прем’єр Орбан був із візитом у Києві з метою обмежити набір серед угорської меншини, що проживає в Закарпатті, в АТО ...

— Я нічого не знаю про цей візит. Можу сказати, якщо в Україні є військовий конфлікт, то її громадяни повинні захищати країну.

Майже десять представників угорської меншості віддали свої життя за свободу своєї батьківщини — України. Хочу зауважити, що угорці, які живуть на Закарпатті, — лояльні громадяни України. І тому ми вважаємо, якщо вони лояльні та бачать перспективу жити в Україні, тоді чому порушуються їхні права на освіту, можливість користуватися рідною мовою. Це не люкс для них, це традиція, і тому я вважаю, що Україна нічим не жертвує, коли захищає ці права.

— До речі, Зеленський раніше заявляв, що на зустрічі з прем’єр-міністром Орбаном буде підписаний Меморандум. Можете розповісти про це, що буде в цьому Меморандумі?

— Цей Меморандум ми вже отримали й обережно працюємо над ним. Я вважаю, що українська сторона зробила дуже важливий список проблем, і в перспективі  це треба вирішувати. І ми на цим шляхом ітимемо далі.

Це був дуже хороший старт інтенсифікувати вирішення різних проблем. На деяких з них уже є протоколи, які ми підписали під час засідання Спільною міжурядовою українсько-угорською комісією з питань економічної співпраці.

— Чи досить проведення засідання згаданих трьох комісій, чи все ж потрібні якісь конкретні рішення або пропозиції за підсумками засідань?

— Цього досить. Наші експерти та чиновники зроблять якийсь список проблем. І політикам треба буде їх вирішити. Іншими словами, важливо задати напрямок.

«СТАВЛЕННЯ ДЕРЖАВИ ДО ПРАВ МЕНШИН Є ВАЖЛИВИМ ІНДИКАТОРОМ РІВНЯ ДЕМОКРАТІЇ»

— Пане Посоле, а як вирішилася суперечка вашої країни зі Словаччиною, де живе угорська меншість, чи може цей приклад бути використаний з Україною?

— Ви маєте рацію, ні з румунами, ні з сербами, ні зі словаками непросто вирішувалося питання щодо прав угорської меншості. Тому що там відсоток угорської меншості значно більший, ніж на Закарпатті. Більш того, угорські організації в цих країнах мають політичні партії, а в Румунії вони входять в правлячу коаліцію.

Ця проблема вирішилася за допомогою постійних перемовин. Причому, представники меншин працювали спільно з представниками влади. І вони тоді відкрито казали, що рівень захисту прав меншин недостатній і це їх не влаштовує.

Звичайно, внаслідок перемовин був досягнутий якийсь компроміс. І хочу зауважити, що ставлення держави до прав меншин є  важливим індикатором рівня демократії.

На мою думку, те, як будь-яка країна — не обов’язково Україна — переймається своїми меншинами, свідчить також про її ставлення  до інших своїх громадян.

Ми вважали, що Україна не лише найбільший за розміром і кількістю наш сусід, але і дуже важливий. Але ми не можемо зрозуміти, чому в Україні був ухвалений такий поганий закон.  Адже це нікому не допомагає. Я розумію, як посол, дипломат, який живе тут, що це частина якоїсь гри. Але куди веде ця гра?

При тому, що деякі експерти і політики кажуть, що для України найважливіше об’єднувати  людей, а не розділяти. Цей закон за освітою людей розділяє.

«ТОВАРООБІГ МІЖ УГОРЩИНОЮ Й УКРАЇНОЮ ВИЩИЙ, НІЖ МІЖ УГОРЩИНОЮ ТА РОСІЄЮ»

— А як на економічні взаємини між нашими країнами вплинула пандемія коронавірусу?

— Незважаючи на згадану проблему, минулий рік був одним із найкращих, торговельний обіг виріс на 16%. В Україні є потужні інвестори, наприклад 100% угорський  банк ОТР банк. Для нас Україна дуже перспективний ринок. Якщо не помиляюся, товарообіг між Угорщиною й Україною вищий, ніж між Угорщиною та Росією.

Іншими словами, зараз Україна для нас важливіший партнер на пострадянському просторі, ніж Росія.  А це дуже цікавий і важливий індикатор.

Під час засідання згаданої спільної комісії наш міністр сказав про існування фонду в 65 млн. євро для угорських компаній, які мають плани інвестувати в Україну.

Ми абсолютно відкриті та бачимо, який удар отримала українська економіка через пандемію коронавірусу, на жаль.

Незабаром відбудеться засідання наших прем’єрів  Вишеградської групи, на якій усі чотири країни — Угорщина, Словаччина, Чехія та Польща — обговорюватимуть, як спільно працювати проти наслідків коронавірусу. На цій зустрічі також обговорюватиметься, як працювати з сусідами, у тому числі з Україною. Для Вишеградської групи Україна — дуже важливий партнер.

— Тоді, може, варто її ввести до складу Вишеградської групи?

— Цікаво, що Вишеградська група до цих пір щасливо працює, тому що ми ніколи не приймали нових членів. (сміється)

Австрія зверталася, Румунія теж, Україна кілька разів просила долучити. Дуже страшно сказати — ні. Але і досі ця група існує відмінно. Тому що не розширюється. (сміється)

«НАЙБІЛЬШІ ІНВЕСТОРИ, ЯКІ ЗАРАЗ ПРАЦЮЮТЬ НА УКРАЇНСЬКОМУ РИНКУ, БАЧАТЬ НОВІ МОЖЛИВОСТІ»

— Пане Посоле, чи стало легко угорським інвесторам, бізнесменам працювати при новій владі в Україні?

— Можу сказати, що ми з цікавістю спостерігаємо за дуже важливими реформами. Я інколи проводжу консультації з нашими найголовнішими інвесторами. Вони кажуть, що  тут дуже хороші перспективи. Кілька разів вони скаржилися, що тут правила не зовсім співпадають. Незважаючи на проблеми, найбільші інвестори, які зараз працюють на українському ринку, бачать нові можливості. І якщо триватиме процес реформ і збережеться політична стабільність, тоді український ринок і Україна як країна стануть привабливішими.

«УГОРЩИНА Є ОДНИМ ІЗ ГОЛОВНИХ АДВОКАТІВ ПРОДОВЖЕННЯ ТРАНСПОРТУВАННЯ ГАЗУ ЧЕРЕЗ УКРАЇНУ»

— Нещодавно стало відомо, що угорський газотранспортний оператор  FGSZ вирішив інвестувати в будівництво газової перемички з Сербією потужністю 6 млрд. куб. м на рік. Чи не означає це, що ваша країна купуватиме менше газу через українську ГТС?

— Хочу сказати, що Угорщина є одним з головних адвокатів продовження транспортування газу через Україну. Адже це чудово, коли є різні джерела газу та засоби поставок блакитного палива. Нафту можна купувати в будь-якій країні, від Саудівської Аравії до Венесуели, вам її доправлять танкером.  

Газ поставляється  трубопроводами. А якщо трубопровід не працює, тоді виникає некомфортна ситуація, або, точніше, небезпечна ситуація. А щодо природного газу: кожен уряд у світі знає, що більше джерел постачань і засобів поставок, тим краще.

Уявіть собі, в часи соціалізму в Угорщині було ухвалено рішення забезпечити газом понад 50% споживачів. Якщо взимку припиняється постачання газу, то виникають величезні гуманітарні та політичні проблеми.

Тому незважаючи на те, які ігри відбуваються довкола газу, для будь-якого угорського уряду головний виклик — забезпечити газові постачання щороку.

Ми маємо запаси, тому що раніше побудували сховище газу. І для нас стало  полегшенням, коли в останню мить Газпром і Нафтогаз прийшли до нової угоди на постачання газу через українську ГТС.

Не можна жити щороку за умов, чи буде газ у твоїх сусідів, продовжать вони угоду чи ні.  Тому зараз нас цікавлять різні можливості постачань газу,  включаючи згадане вище рішення FGSZ.

«МИ ЗА КРОК ДО ТОГО, ЩОБ ЗВ’ЯЗКИ МІЖ НАШИМИ КРАЇНАМИ СТАЛИ ЗДОРОВИМИ ТА ДОБРИМИ»

— Пане Посоле, чи не вважаєте ви за необхідне для кращого взаєморозуміння між нашими народами запровадити проведення років української культури в Угорщині й угорської в Україні?

— Культура, чи точніше культурний обмін, — це дуже важливо, коли політичні стосунки між країнами не є на 100% хорошими. Я уже півтора року  працюю в Україні і був на Донбасі,  на Закарпатті, в Києві, Львові. Ніколи я не відчував поганого ставлення до угорців.

Також хочу зауважити, що торік потік туристів із України до Угорщини виріс на 49%. Це означає, що все більше українців знайомляться з угорською культурою та кухнею, басейнами і СПА. І я знаю, що після повернення враження українців щодо  угорців були дуже позитивними.

Я повністю підтримую ідею, щоб організувати культурні заходи в Україні та Угорщині. Як відомо, Київ і Будапешт є містами побратимами, і пан Кличко приготував якийсь культурний захід для Будапешта. Київська мерія надіслала листа та чекає відповіді. Я вважаю, що існують величезні можливості для культурного обміну, і ми за крок до того, щоб зв’язки між нашими країнами стали здоровими і добрими.

— А коли українці зможуть подорожувати до Угорщини як туристи?

— На сьогоднішній день Брюссель вирішив, громадяни яких країн можуть вільно подорожувати в ЄС. Це рішення було ухвалене на підставі статистики кількості інфікованих коронавірусом, на жаль, для України ці показники нехороші.

Незважаючи на це, українські громадяни можуть знову мандрувати Угорщиною, але лише як транзитні та можуть перебувати лише 24 години в радіусі 30 км. Для громадян Євросоюзу немає обмежень для в’їзду до Угорщини, вони лише повинні купити страховку проти коронавірусу.

Я вважаю, якщо показники в Україні будуть незабаром кращими, і тоді ЄС із задоволенням дасть «зелене світло» Україні.

На завершення інтерв’ю хочу читачам газети «День»  побажати одне: здоров’я вам. У нас є таке прислів’я: «Якщо є здоров’я, тоді є все». І це найважливіше.