Жінки «заступають» на робочі місця чоловіків

За даними Глобального гендерного звіту, жінки в світі отримують у середньому зарплату на 19% нижчу, ніж чоловіки. Цей показник покращився в порівнянні з 2019 роком – тоді розрив становив 21%. Ситуація дуже неоднорідна по світу: в північній Європі цей розрив мінімальний, у Азіатсько-Тихоокеанському регіоні – дуже значний. Як стверджують дослідники, «неоплачувана домашня робота є основною перепоною, яка дає змогу жінкам потрапити, залишитися та просунутись на ринку праці» (в світі на жінок припадає 76 - 80% такої роботи).

Україна – не виняток, гендерний розрив у оплаті праці в нас існує давно. Нещодавно з’явилися нові дані та тенденції. Які саме – «День» розпитав у докторки економічних наук, членкині-кореспондентки НАН України, заступниці директора Інституту демографії та соціальних досліджень Олени МАКАРОВОЇ.

- Олено Володимирівно, який розрив у оплаті праці жінок та чоловіків нині існує в Україні?

- У порівнянні з 2015 роком, коли заробітна плата жінок в Україні становила 75% від заробітної плати чоловіків, ситуація ніби покращилась: сьогодні заробітна плата жінок становить 80% від заробітної плати чоловіків. Але ситуація не така проста. Річ у тім, що жінки традиційно працюють у тих галузях і займаються тими видами діяльності, де зарплата нижча. Наприклад, найнижча зарплата в нас у галузях освіти та охорони здоров’я. В освіті жінки отримують 97% від зарплати чоловіків. У будівництві – 95% від зарплати чоловіків…

Чому зменшився розрив? В Україні сьогодні доволі поширена трудова міграція, і багато чоловіків, особливо тих, які мають робітничі професії, виїжджають за кордон. На мою думку, відбулося наступне: з промисловості триває відтік чоловіків - там вищий рівень зарплат, тож вільні місця вимушені займати жінки. Тому трохи цей гендерний розрив пом’якшився – принаймні в промисловості й у інших видах діяльності.

Дослідники так пояснюють гендерний розрив у оплаті праці. Перша причина – це сегрегація за ознакою статі, яка примушує жінку працювати в галузях із низькою зарплатою. Також існування в суспільстві стійких стереотипів, починаючи з розподілу домашніх обов’язків між жінками та чоловіками, закінчуючи уявленнями жінок про те, що існують суто жіночі чи суто чоловічі професії.

Ми проводили опитування серед молодих жінок – запитували, чому вони не йдуть опановувати технічні спеціальності або чому не йдуть у науку. Ми побачили, що навіть серед молодих дівчат існує стереотип, що «це не для жінки», «це важко для жінки». Такі погляди на життя поширені серед їхніх батьків, які впливають на вибір. Ці стереотипи дуже стійкі та незмінні, ми простежуємо їх у суспільстві кілька десятків років поспіль, і вони відіграють ще дуже значну роль.

- Дослідники теми кажуть, що головна причина неможливості реалізації жінки – догляд за членами родити на побутові обов’язки…

- Це притаманно не лише Україні. Жінка бере на себе відповідальність доглядати за всіма членами сім’ї, особливо якщо є діти чи люди похилого віку. І часто родина навіть гадки немає про те, що чоловік може брати відпустку по догляду за дитиною, хоча це передбачено в законодавстві, або лікарняний, коли дитина хворіє. Також поширена практика, що роботодавці, приймаючи на роботу молоду жінку, побоюються, що вона може піти в декрет.

- Виходить, що в нас гендерний розрив у оплаті зменшився не через політику в державі, а через відплив чоловіків за кордон. Плюс – надсмертність чоловіків працездатного віку…

- Свого часу поштовх до зменшення гендерного розриву дала промислова революція, коли були потрібні додаткові робочі руки, залучали до роботи жінок. І наша країна не була винятком. Напевне, і сьогодні відбувається те ж саме, жінки посідають ті робочі місця, які раніше посідали чоловіки. Крім того, в Україні дійсно відіграє свою роль надсмертність чоловіків. Багато чоловіків просто не доживає до пенсійного віку. А також трудова міграція – виїзд на заробітки. Все це зіграло на користь зменшення гендерного розриву.

Інший аспект цього питання – на рівні регулювання держави. Як правило, встановлення більш жорсткого регулювання оплати праці, наприклад, щодо гарантій мінімального рівня сприяє вирівнюванню ситуації. Дотримання таких законодавчих вимог впливає на зменшення гендерного розриву.

- Що вплинуло на гендерний баланс у країнах, де розрив у оплаті праці жінок і чоловіків мінімальний або його немає?

- У країнах північної Європи (Швеції, Норвегії) немає гендерного розриву, в деяких видах діяльності жінки отримують більші зарплати, ніж чоловіки. Це все пов’язано, я вважаю, насамперед із іншим розподілом сімейних обов’язків: батько багато уваги приділяє дитині, бере декретну відпустку тощо. Ставлення до жінки інше – як до рівного партнера. Плюс – відповідне законодавство, яке забезпечує цю рівноправність і його дотримання.

- Невеликі, але помітні зміни є й в Україні.

- Якщо порівнювати з тим, що було 20 років тому, коли зовсім не знали слова «гендер», ситуація покращилася. Принаймні, про це говорять, змінюється законодавство на користь гендерної рівності. Простежується ситуація в ЗМІ, рекламі: відслідковується реклама сексистського змісту, також на телебаченні і радіо, щоб висловлювання не порушували гендерного балансу. Всі ці кроки потроху змінюють ситуацію.