Хто має охороняти природу?

Експерти наполягають на потребі реформування галузі та призначення голови Держекоінспекції

Державну екологічну інспекцію за останні пів року й ліквідовували (Постанова КМ від 14 серпня 2019 р. № 750), і повертали (Постанова КМ № 873 від 12.10.2019). А 12 вересня на фейсбук-сторінці Міністерства енергетики та захисту довкілля України було наведено слова міністра Олексія Оржеля, висловлені ним на V Міжнародному екологічному форумі «Вода та енергія»: «Один з наших пріоритетів — це повне перезавантаження роботи екологічної інспекції». 21 листопада виконувачем обов’язків голови Держекоінспекції став Єгор Фірсов. Для призначення голови було проведено конкурс, і хоч, як розповіла Тетяна ТИМОЧКО, голова Всеукраїнської екологічної ліги, уже запропоновано п’ять кандидатів, та жодного з них і досі не було затверджено. Тож громадськість взяла на себе ініціативу й пропонує варіанти дій. Зокрема, нещодавно відбулася пресконференція, на якій було запропоновано проєкт реформування природоохоронної галузі.

РОЗДІЛЕННЯ ФУНКЦІЙ

Як зауважує Тетяна Тимочко, цей проєкт передбачає розділення функцій екологічної політики, державного контролю і нагляду та господарської функції. За її словами, нині ці функції об’єднані, і з цим великою мірою пов’язана корупція. «Тому що лісники формують лісову політику, контролюють самі себе й займаються господарською діяльністю. Водники формують водну політику, займаються господарською діяльністю і самі себе контролюють. Це стосується риби, мисливства... Так само й ліцензійна діяльність. Міністерство видає ліцензії підприємствам... інспекція, орган, який у компетенції Міністерства, має це контролювати. Це поєднання функцій не дає можливості для прозорої, якісної екологічної політики», — розповідає Тетяна Тимочко.

У основі концепції лежить ідея про те, що має бути Міністерство екологічної політики і сталого розвитку. Ще після створення Міністерства енергетики та захисту довкілля Всеукраїнська екологічна ліга виступила проти такого об’єднання. Як зазначає Тетяна Тимочко: «Об’єднання двох міністерств, одне з яких є забруднювачем, а інше, яке є не галузевим, а системним міністерством, призвело, ми це вже бачимо, до мінімізації екологічної політики». 

У цьому Міністерстві екологічної політики і сталого розвитку, за словами Тетяни Тимочко, «ми маємо зосередити виключно всю екологічну політику, яка буде мати стосунок до всіх видів ресурсів: водних, лісових, рибних, мисливських, щодо біорізноманіття... — але це лише політика. Для видачі рецензій і дозволів — має бути окрема структура, яка не підпорядкована тій, що формує політику. За таких обставин відділення від неї ще функцій контролю і нагляду призведе до того, що одні — видають дозволи й рецензії, а інша структура це контролює. Звичайно, господарська функція має бути повністю вилучена з діяльності центральних органів виконавчої влади. Господарська функція в сфері лісового, водного господарства, мисливства й рибальства має бути віднесена до державних акціонерних компаній, які в законний спосіб, на рівні з усіма будуть отримувати ліцензії, дозволи, підлягатимуть перевірці незалежними компетентними органами».

Серед інших пропозицій, висловлених Тетяною Тимочко, — потрібно розбудовувати служби державного нагляду й контролю в новостворених об’єднаних територіальних громадах, це має бути й на місцевому рівні, а не лише обласному. Укрупнення, на її думку, не є ефективним, а лише концентрує владу в одних руках. Також має бути прозора система конкурсів, де кожна процедура буде регламентована. В такий спосіб можна буде запросити найбільш фахових спеціалістів, адже кадрове питання для реформування природоохоронної сфери не менш важливе, ніж структурні зміни. Так само важливим є призначення керівників, зокрема голови Держекоінспекції, що забезпечило б ефективну роботу структури.

Михайло ЗАХАРЧЕНКО, голова громадської ради при Держекоінспекції, наголосив, що моніторинг слід забрати в Міністерства й передати Держекоінспекції, щоб це було як у європейській моделі (проводять моніторинг, за наслідками якого здійснюється контроль і нагляд, а потім за його результатами фіксується, де є порушення, і це знову спонукає до моніторингу; згодом відслідковуються зміни, динаміка). «Треба делегувати окремі повноваження органам місцевого самоврядування з нагляду за додержанням законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів. Зокрема, здійснення контролю за додержанням режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення», — додає Михайло Захарченко.

«УРЯД ЗМІНИВСЯ, АЛЕ ДОКУМЕНТИ ЛИШИЛИСЯ. І РОБОТА МАЄ ПРОВОДИТИСЯ»

Крім того, можна скористатися й уже наявними здобутками. Зокрема, як розповів Михайло Захарченко, протягом 2017—2018 року уряд ухвалив низку документів, розпоряджень про схвалення концепції реформування системи державного нагляду, контролю в сфері охорони природного середовища. «Була схвалена концепція, низка заходів доопрацювання та впровадження цієї концепції. Так, вона не є досконалою. Але це був документ, над яким велася кропітка робота як Державної екологічної інспекції, як громадськості, так і громадської ради. Ми тричі виносили це питання на обговорення громадської ради. Були зауваження до цієї концепції, але в цілому ми її схвалили, — пояснює Михайло Захарченко. — Ба більше, цей документ пройшов опрацювання в 11 центральних органах виконавчої влади, було розроблено проєкт закону про нову природоохоронну службу, який був покликаний впроваджувати нові механізми контролю, беручи європейський досвід у сфері охорони навколишнього середовища. На жаль, цей закон не був прийнятий. Але ті розпорядження, документи уряду, які були напрацьовані, є чільними. Уряд змінився, але документи лишилися. І робота має проводитися». 

Є також інші завдання — стандарти, які поставлені перед нами метою вступу до ЄС. «Україні треба впровадити 29 європейських природоохоронних директив і 4 протоколи, відповідно до Асоціації з ЄС», — зазначає Тетяна Тимочко. Як вона вказала далі, за минулий період здійснено перші кроки щодо впровадження Водної рамкової директиви, натомість іншими директивами ЄС у сфері охорони довкілля майже не займалися.

Європейські стандарти стосуються і «локальнішого» рівня. Наприклад, відомо, що в Україні певний час діяла заборона здійснювати перевірки бізнесу щодо дотримання природоохоронного законодавства, про що на пресконференції слушно нагадав Олександр ЧИСТЯКОВ, голова Національної екологічної ради України. А навіть коли завдяки діям громадських організацій вдалося домогтися відновлення перевірок, розповідає Тетяна Тимочко, все одно для цього потрібний дозвіл органу, що стоїть вище, а це унеможливлює перевірку саме в момент порушення природоохоронного законодавства. «Якщо підприємство скидає отруйні речовини в річку, неможливо протягом 2—6 годин домогтися виїзду лабораторії, інспекторів для складання всіх відповідних документів. А коли всі ці процедури проходять, річка все змиває, і довести стає неможливим», — підсумовує Тетяна Тимочко.

ІМПУЛЬСИ ДО РОЗДУМІВ

Також під час заходу були висловлені твердження, які спонукають до роздумів. Наприклад, чому, попри заяви про корупцію в Держекоінспекції, досі не відкриті кримінальні провадження? Водночас, як поділився Михайло Захарченко: «Всіх керівників територіальних підрозділів Державної екологічної інспекції пропустили через так зване сито — зробили формальне щорічне оцінювання. Це прописано в Законі «Про державну службу», що посадові особи раз на рік проходять оцінювання знань та їхньої роботи. За результатами оцінювання їх усіх за формальними ознаками підвели під звільнення і сказали, за моєю інформацією, «подумати». Далі ми бачимо: частина звільнилася, частину звільнили, а частина залишилася».

Також він розповів, що на конкурси на заміщення вакантних посад не було запрошено представників громадської ради. Як зауважує Михайло Захарченко: «Раніше Державна екологічна інспекція надсилала до обговорення громадської ради всі нормативні документи тощо, які стосувалися її діяльності. Останні чотири місяці ми цього не бачимо — жодної комунікації, консультацій».

Хоч частину інформації, наведеної Михайлом Захарченком, було представлено в контексті «за нашими даними», проте точно зрозуміло, що необхідним є контроль за трансформацією Держекоінспекції. Адже екологія, як не втомлюється писати «День» — це питання не лише збереження природи. Це питання нашого життя в прямому сенсі цього слова. Актуальність цієї теми лише підсилюється даними дослідження Глобального альянсу з питань здоров’я та забруднення (GAHP), який сформував рейтинг держав з високою смертністю через екологію (про що під час пресконференції зазначив Олександр Чистяков). Україна там на третьому місці серед європейських країн...