Україна відзначає Міжнародний день толерантності: Мелітополь-Київ

Одним із найстрашніших наслідків будь якої війни є те, що вона сіє нетерпимість, розбрат та ненависть, якщо спільнота не здатна адекватно відповісти на цей страшний виклик. Тому для воюючої країни, коли нерви напружені до краю, не зайвою є розмова про толерантність, тобто, як мінімум терпимість до іншого й інакшості. Колись Дейл Карнегі сказав, що першим кроком до порозуміння є спроба стати на позицію іншої особи, або іншої культури і подивитись на світ їхніми очима.

Що таке толерантність для нас сучасних? Де її межа? Коли толерантність переростає у безпринципність? Чи толерантне сучасне українське суспільство? І ще багато які проблеми обговорювались на інтерактивному семінарі-тренінгу «Де починається толерантність?», який відбувся 16 листопада в Києві, у день, коли в усьому світі відзначається Міжнародний день толерантності. Це свято було започатковано у 1995 році за рішенням ЮНЕСКО. Саме 16 листопада 1995 року ухвалено знаковий для людства документ – Декларацію принципів терпимості. У подальшому активно формувалось розуміння толерантності, насамперед, як поваги до людської індивідуальності, визнання основоположних прав і свобод людини та громадянина, прийняття та правильного розуміння різноманіття культур та форм самовираження. Національне законодавство України стверджує, що всі люди є вільними та рівними у власних гідності та правах, що повністю відповідає і принципам міжнародного права.

Інтерактивний семінар-тренінг «Де починається толерантність?» відбувся за персонального сприяння пані Земфіри Кондур, менеджерки Проєкту «Підтримка реформування законодавчої бази щодо національних меншин та зміцнення стійкості національних меншин і ромів в Україні» Ради Європи.

Фасилітаторкою, тобто, особою, яка допомагає іншим ефективніше разом працювати, розуміти спільну мету та розробляти плани для її реалізації, від Мелітополя стала директорка Центру соціологічних досліджень Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького (МДПУ), кандидатка філософських наук, доцент Людмила Афанасьєва.

Цьогоріч однією з київських локацій відзначення Дня толерантності активною мелітопольською громадою, яка продовжує працювати на неокупованих територіях України, стало приміщення «Creative states» на вулиці Князів Острозьких.

У роботі семінару-тренінгу взяли участь 48 учасників: представники національних спільнот  Мелітополя, громадські активісти, фахівці координаційного простору допомоги «Мелітополь саме тут. Київ», фахівці Управління культури та молоді Мелітопольської міської ради Запорізької області (ММР ЗО), фахівці виконавчого комітету ММР ЗО, представники Управління фізичної культури та спорту ММР ЗО, освітяни та науковці Мелітополя. Також до роботи були запрошені експерти-науковці Києва, фахівці з проблем міжетнічної толерантності Ірина Грабовська, Ігор Срібняк, Михайло Цюрупа, Володимир Ятченко.

Досвідчені тренерки – Наталія Богданець-Білоскаленко, завідувачка відділу навчання мов національних меншин Інституту педагогіки НАПН України, докторка педагогічних наук, професорка; Олена Фідкевич, провідний співробітник відділу навчання мов національних меншин і зарубіжної літератури Інституту педагогіки НАПН України; Алла Ярошенко, докторка філософських наук, професорка, декан факультету соціології та соціальної політики Українського державного університету імені Михайла Драгоманова; Валентина Золотаренко, ромська посередниця та медіатор України по роботі з ромською громадою – представили учасникам тренінгу свої напрацювання та практичні завдання, спрямовані на допомогу формуванню власного знання щодо сутності феномена толерантності, ставлення до цілої низки проблем, пов’язаних із конкретними питаннями щодо толерування інакшості в реальному житті сучасної української громади. Зокрема, йшлося про дискримінаційні практики щодо ромів країни. Обговорювались і мовні питання в школах національних меншин Закарпаття, наприклад, угорських, де великою проблемою стало вивчення не угорської, а саме української мови! Обговорювалось учасниками заходу і ставлення до учасників бойових дій. Було засвідчено, що на офіційному рівні та на рівні мас-медіа захисники і захисниці України однозначно толеруються. Проте, на побутовому рівні воїни нерідко зазнають нетолерантного ставлення до себе, що не сприяє їхній адаптації до цивільного життя та успішній реабілітації. Учасники тренінгу наголосили на необхідності викорінення подібних проявів нетолерантного ставлення до тих, хто своє життя та здоров’я віддає заради України та її громадян!

Обговорювалось і питання толерантності українського соціуму в цілому. Було зазначено, що попри існуючі реальні проблеми, українську спільноту можна сміливо кваліфікувати як толерантну. Адже за увесь період новітньої української незалежності на території України не було жодного етнічного конфлікту! Попри традиційне й історично досить давнє звинувачення українців в антисемітизмі, народ обрав президентом єврея за етнічним походженням. І цей факт не спричинив жодних проблем для спільноти. На відміну від сучасних проблем із єврейськими погромами в теперішньому Амстердамі, в Україні немає на них навіть натяку, хоча на її території проживає значна кількість мусульман тощо.

У ході тренінгу командам учасників було запропоновано декілька практичних завдань, спрямованих на самостійне визначення суттєвих рис толерантності та низка тестів, які виявили реальний стан толерантності кожного учасника тренінгу.

Загалом, на думку учасників інтерактивного семінару-тренінгу «Де починається толерантність?», відбувся надзвичайно корисний та цікавий для них захід, який дасть поштовх до подальших пошуків толерантності для консолідації українського народу та виборення спільної Перемоги!

Ірина Грабовська