У Києві відбувся IV Форум Україна-Японія
«Особливе глобальне партнерство. Україна і Японія в контексті російської війни» - такою була тема IV-го Форуму Україна-Японія, який днями відбувся в Києві з ініціативи українського аналітичного Центру “Нова Європа”. У ньому взяли участь урядовці та провідні експерти з України, Японії, ЄС та США.
Під час Форуму відбулися три дискусійні панелі, у межах яких спікери обговорили питання гарантій безпеки для України та Японії, оцінку міжнародної спільноти війни росії проти України та можливості подальшого розвитку українсько-японського партнерства.
Зі вступним словом до учасників Форуму звернулась директорка Центру “Нова Європа” Альона Гетьманчук, яка зазначила, що проведення цьогорічного Форуму демонструє процес зміцнення глобального партнерства України та Японії, а також активну та впевнену позицію Японії в питанні допомоги Україні у війні проти російських окупантів.
“Японія чи не найкраще розуміє взаємозвʼязок між агресією РФ в Україні та можливою агресію Китаю та Північної Кореї. Досі ніхто зі світових лідерів так чітко не сформулював цього звʼязку, як це зробив премʼєр Кішіда у своїй вже знаменитій фразі: «Україна сьогодні – Східна Азія завтра». Японії не потрібно зайвий раз пояснювати, що інвестиції в безпеку України, це й інвестиції в безпеку Японії”, - зазначила доповідачка.
З вітальними словами виступили Надзвичайні і Повноважні Посли Японії в Україні Кунінорі Мацуда та України в Японії Сергій Корсунський. Ключову промову виголосив заступник керівника Офісу Президента України, дипломатичний радник Президента Ігор Жовква, який відзначив, що минулий рік був плідним у контексті глобального партнерства України та Японії, яке представники держав зафіксували у відповідному двосторонньому документі..
(Не)засвоєні уроки для України та міжнародної спільноти
У рамках першої дискусійної панелі спікери обговорили тему: “(Не)засвоєні уроки. Як оцінюють в Україні, ЄС і Японії нинішню ситуацію з війною Росії”. Модерував цю бесіду старший аналітик Центру “Нова Європа” Лео Літра.
Голова офісу Японського агентства з міжнародного співробітництва (JICA) в Україні Хідекі Мацунага звернув увагу на те, що важливими є той досвід, як засвоює не лише Україна, але й міжнародна спільнота. "Хочу підкреслити, що головним уроком для міжнародної спільноти є насправді сам факт розуміння того, що війну легше почати, ніж закінчити. І стримування війни є дуже важливим", - зазначив Хідекі Мацунага.
Ганна Гопко, голова правління Мережі захисту національних інтересів “АНТС”, наголосила на позитивних змінах у міжнародній оцінці російсько-української війни. «Наприклад, зараз в резолюції Європарламенту можна побачити згадку про деімперіалізацію та деколонізацію росії, чого ще 10 років тому не було». Ганна Гопко також звернула увагу на те, що тільки перемога України може призвести до стійкого миру у світовій спільноті.
Під час панельної дискусії Густав Грессель, старший науковий співробітник Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR), наголосив на ще одному уроці, який засвоює світ - це необхідність проведення оборонно-військових навчань, покращення систем озброєння та інших сучасних високотехнологічних засобів ведення війни, розвитку власної армії тощо.
“Відбувається багато експериментів у напрямі ведення сучасної війни. І підтримка, що надається Україні, також спрямована на те, щоб посилювати спроможність європейських збройних сил, як їм долати демократичні перешкоди та політичну обережність”, - пояснив Густав Грессель, а також додав, що процеси економічного масштабування в країнах Європи відбуваються нерівномірно.
На тому, що вивчення уроків є довготерміновим процесом, який не можна припиняти, акцентувала увагу Ацуко Хігашіно, доцентка Університету міста Цукуба. Спікерка зазначила, що одним з головних уроків, який засвоїли японці, полягає у тому, що росії не слід вірити, адже вона не є гідним учасником переговорів. Окрім цього, Ацуко Хігашіно наголосила на важливості допомоги будь-якій країні, яка стала жертвою російської агресії або може нею стати.
На завершення цієї дискусійної панелі виступив Михайло Гончар, президент Центру глобалістики “Стратегія XXI”, який зазначив, що одним з незасвоєних уроків є відстороненість держав від війни в Україні, визначення її, як чогось, що відбувається далеко та навіть не в Європі. Доповідач звернув увагу на антиескалаційну модель поведінки НАТО та G7 на початковому етапі повномасштабної війни, яка стала “зеленим світлом” для агресора і яка залишається актуальною для багатьох держав. Натомість одним з найефективніших заходів протидії агресії повинні бути рішучі дії. «Коли формуються коаліції рішучих в Європі й Східній Азії, то вони повинні перетворюватися з риторичних, правильних декларацій, на конкретні дії”, - зазначив Михайло Гончар, додавши, що перемога України в Європі означає найбільш ефективне попередження Китаю від його експансіоністських планів в Азії.
Якими повинні бути механізми безпеки?
У другій дискусійній панелі заходу, який модерував Сергій Солодкий, перший заступник директора Центру “Нова Європа”, головним було питання: “Завдяки яким механізмам безпеки Україна та Японія могли б відчувати себе в безпеці?”
Так, Бонджі Охару, старший науковий співробітник Фонду миру Сасакава, наголосив на тому, що на думку Японії, найкращим способом збереження миру та стабільності є стримування ворога. Втім, додав, що без ґрунтовної підтримки, Україні надзвичайно складно здобути перемогу у війні. Для цього потрібен надійний альянс, який має безперервно надавати підтримку тим, хто захищається від ворога.
Юрій Пойта, керівник секції Азійсько-Тихоокеанського регіону Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (CACDS), поділився досвідом Тайваню зі сфери національної безпеки, а також запропонував два базових рішення, які допоможуть Україні посилити свою безпеку, а саме: диверсифікувати зв’язки шляхом побудови додаткових альянсів з іншими країнами та працювати над власною самодостатністю у випадку блокади.
Мічіто Цуруока, доцент університету Кейо, акцентував на тому, що Японія може сприяти повоєнному відновленню України. Однак він звернув увагу на те, що стратегічна мета України — це вступ до НАТО, а отже роль Японії в контексті гарантій безпеки та зобов’язань є обмеженою.
Думку Мічіто Цуруоки, стосовно вступу України в НАТО, підтримав Пітер Дікінсон, редактор «Ukraine Alert», «Atlantic Council», який зазначив, що навіть після перемоги України у війні з Росією, загроза для національної безпеки залишається. «Для того щоб досягти гарантій безпеки та мінімізувати загрози, Україна має обов’язково стати членом НАТО».
Наостанок слово взяв Олексій Мельник, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Українського центру економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова. Його зацікавив досвід відносин Японії та США, а саме — присутність американських військ на території країни. На думку О. Мельника, цей варіант є потужною гарантією безпеки. Крім цього, він висловив своє бачення ідеї створення альянсів: “Навіть якщо це довгострокові гарантії чи альянси, ніколи немає гарантії, що той чи інший альянс навіки. Диверсифікація внутрішніх і зовнішніх інструментів підвищує шанси на те, що не доведеться відбивати агресора або якщо таке станеться, це буде значно простіше”.
Українсько-японське партнерство у сучасних умовах війни в Україні
У межах третьої дискусійної панелі на обговорення винесли тему “Від особливого до дійсно особливого. Як оновити українсько-японське партнерство відповідно до нового стану відносин?”. Модератором цієї дискусії виступив керівник японської секції “Укрінформ” Хірано Такаші.
Першою до слова в цій дискусії запросили Олену Галушку, співзасновницю International Centre for Ukrainian Victory, членкиню правління Центру Протидії Корупції. У контексті налагодження відносин між обома державами вона розповіла про солідарність і підтримку, яку відчула під час останнього робочого візиту до Японії. Спікерка наголосила, що: “Японію не потрібно переконувати, чому необхідно підтримувати Україну і чому саме Україна має перемогти. Наша перемога матиме глобальне значення не тільки для Європи, а і для всього світу, зокрема і для Індо-Тихоокеанського регіону”.
Питання відбудови України продовжив наступний учасник дискусії Дайске Кітаде, старший аналітик Mitsui&Co. Global Strategies Studies Institute, який відзначив досвід неодноразового відновлення Японії чи то внаслідок війни, чи то після великого землетрусу. “Всі пам'ятають землетрус та аварію на Фукусімі 2011 року. Ми і після цього відносилися. Тому я сподіваюся, що Японія відіграє провідну роль у процесі української реконструкції”, - зазначив Дайске Кітаде., додавши, що однією з головних проблем пасивності великих японських компаній у теперішній відбудові України, за його словами, є страх втратити майно або провадження бізнесу в росії. Дайске Кітаде закликав продовжити інформаційну кампанію для японських підприємств щодо деталей, етапів, складових та переваг участі в реконструкції України.
Наступна спікерка Наталія Плаксієнко-Бутирська, асоційована старша аналітикиня Центру "Нова Європа", повернулася до головного питання третьої панельної дискусії щодо побудови нових японсько-українських відносин та їхнього сучасного стану. “Ми прослідковуємо динаміку щоразу, як українсько-японські відносини показують міцність і силу. Якщо до початку повномасштабного вторгнення Японія завжди була надійним другом і партнером України, то зараз можна сказати, що двосторонні відносини перевірені війною”, - підкреслила доповідачка.
Остання учасниця панельної дискусії Юлія Дзябко, молодша доцентка Християнського університету Ібаракі, поділилася спостереженнями щодо сприйняття японцями України та японського інформаційного простору до та під час російського-української війни. “Від початку повномасштабного вторгнення Київ змінив образ країни, на яку впливає Росія. За лічені дні Україна стала впізнаваною країною, яка бореться за власну незалежність. Проте її вивчення та дослідження ще потребує часу”, - зазначила доповідачка, проілюструвавши переконливі результати опитування японської громадської думки щодо солідарності з Україною.
Так, згідно з опитуванням японської загальнонаціональної газети «Nikkei» у лютому 2023 року, 70% респондентів вважали, що уряд Японії має підтримувати Україну, навіть якщо це має негативний вплив на їхнє життя.
У лютому 2024 року медіа «Fuji News Network» опублікувало результати соціологічного опитування, де знову ж таки 70% респондентів відповіли, що Японія і надалі має підтримувати Україну. Останнє опитування також містило питання щодо потенційного постачання зброї Японією до інших країн: “8% опитаних відповіли, що Японія не повинна цього робити. Натомість 49% відповіли, що Японія може надати озброєння союзникам та дружнім державам. Це свідчить про те, що війна Росії проти України вплинула на так званий активний пацифізм Японії”, - підсумувала доповідачка.
У питанні інформаційної політики Ю.Дзябко закликала проводити стійку кампанію української пропаганди в Японії на противагу російській, аби не втратити актуального рівня підтримки. “На жаль, серед японців досі немає розуміння, чому припинення вогню чи відмова України від території не є вирішенням для російсько-української війни. Японська солідарність будується на емоційному факторі симпатії та співчутті та менше на історичному бекграунді України. Ми повинні більше працювати в цьому напрямі”, - додала спікерка.
Підготували
Ольга КВАСНИЦЯ, Анастасія ЗУЄВА,
Яна МАЦЬКО, Марія ТВАРДОВСЬКА,
ЛНУ імені Івана ФРАНКА
Фото зі сторінки Фейсбук Альони Гетьманчук
Автор
Ольга КвасницяSection
День Планети