Єдність слова і діла – не для політиків

Словацький політолог Міхал Цірнер твердить, що прем’єр  Фіцо не є проросійським, чи антиукраїнським. Він є типовим конформістом і буде говорити виборцям те, що вони хочуть від нього почути, а діятиме так, як цього вимагають обставини

   - Чи перетворяться позачергові парламентські вибори у Словаччині у цивілізаційний вибір суспільства? - цікавилися ми у розпал передвиборчих перегонів у червні цього року у авторитетного словацького політолога, доктора філософії Інституту політології філософського факультету Пряшівського університету Міхала Цірнера.

     «Словаки розчаровані урядами, які були у нас після 2020 року. Тому схоже на те, що новий уряд сформують або партії Smer-SD Робертом Фіцо і Glas-SD на чолі з екс-прем’єром Петером Пеллегріні, або «Прогресивна Словаччина» на чолі з віце-президентом Європарламенту Міхалом Шимечком. І потенційні прем’єр-міністри, і їхня урядова коаліція, підтримуватимуть проатлантичну та проєвропейську зовнішню політику та сильну підтримку Українии», - відповів тоді в ынтервю «Дню» Міхал Цірнер.

   Перша частина прогнозу досвідченого політолога збулася – новий уряд Словаччини справді очолив лідер партії Smer-SD Р.Фіцо в коаліції з партією Glas, голова якої П.Пеллегріні став спікером парламенту. Чи реалізується й друга частина його прогнозу щодо подальшої проєвропейської міжнародної політики Словаччини та продовження підтримки України – йшла мова на експертній зустрічі з М.Цірнером, яка відбулася 2 листопада в Ужгородському національному університеті. Організували її  Центр аналізу регіональних ризиків (Світлана Мітряєва) та НДІ Центральної Європи УжНУ (Мирослава Лендьел).

     У своїй доповіді Міхал Цірнер глибоко і всебічно розкрив історичні витоки проросійських настроїв та причини вкорінення наративів кремлівської пропаганди у свідомості значної кількості пересічних словаків, детально проаналізував перспективи подальших українсько-словацьких відносин після недавніх парламентських виборів та приходу до влади уряду Роберта Фіцо, його резонансні заяви про припинення військової допомоги та політичної підтримки України Словаччиною.

     Говорячи про сьогоднішній досить високий рівень проросійських настроїв словаків, якими вміло маніпулюють політики, М.Црнер нагадав, що їхні витоки сягають ще середини ХІХ ст., коли прапрадіди нинішніх громадян Словаччини, опираючись на сформульовану ідеологом словацького національного відродження ХІХ ст. Людовітом Штуром ідею панславізму, вбачали своїм єдиним захисником та визволителем з-під ярма австрійсько-угорської (або габсбургзької) монархії виключно царську росію. Носії цієї ідеї ніколи в житті не були в росії, але щиро вважали її взірцем справедливості та демократії...

   Наступним наріжним каменем, на який опирається сьогоднішня кремлівська пропаганда у сусідній країні, є наратив про визволення Словаччини від фашизму у Другій світовій війні російськими військами. Це при тому, що кількість бійців-українців у військових формуваннях 4-го Українського фронту, який виганяв німецьких окупантів з Словаччини, була не меншою, ніж росіян. Але усі пам’ятники загиблим у Другій світовій війні на території Словаччини написані російською мовою і в них йдеться про червону армію. Все це, разом з комуністичною пропагандою, яка панувала в інформаційному просторі Словаччини з 1945-го і аж до часів «Оксамитової революції» 1989 року, спричинили психологічну деформацію кількох поколінь, від якої не позбавилися й сучасники, навіть живучи майже 20 років в Євроунії. Це стосується й особисто Роберта Фіцо, який розпочинав свою політичну кар’єру ще у лавах компартії Чехословаччини, діяльність якої була зорієнтована виключно на москву.

    Ще один фактор впливу на світоглядні позиції електорату – його конфесійна приналежність. Якщо проаналізувати результати виборів у регіональному контексті, то чи не найбільшу підтримку партія Smer-SD має у північно-східних регіонах, де живуть русинські православні громади.

    Прогнозуючи міжнародну політику нинішнього словацького уряду, очолюваного Робетом Фіцо, котрий уже вчетверте за свою політичну кар’єру став прем’єр-міністром, Міхал Цірнер зазначив, що той не є проросійським, чи антиукраїнським. Він, насправді, є прагматиком, типовим конформістом і буде говорити виборцям те, що вони хочуть від нього почути, а діятиме так, як цього вимагають обставини. За свою тривалу політичну діяльність Р.Фіцо багато разів змінював власну політичну риторику у залежності від того, чого вимагали геополітичні інтереси. Найяскравішою ілюстрацією цього є прецедент, коли він прийшов у національний банк із заявою про недоцільність заміни словацької коруни на євро. Керівники нацбанку упродовж однієї розмови переконали його, що економіка такої малої країни, як Словаччина, потребує сильної валюти, адже коливання курсу може мати згубні наслідки для економіки країни. З банку Р.Фіцо вийшов переконаним прихильником запровадження євро…  «Його сьогоднішні окремі наративи, які тиражуватимуть ЗМІ, можуть дратувати українців. Так, він заявив журналістам у Братиславі, що не дасть Україні жодного патрона, а за кілька годин у Брюсселі уже голосував за усі рішення ЄС і підтримав виділення Україні 50 млрд. євро, якщо в її відбудові братимуть участь словацькі фірми», - зауважив М.Цірнер.

    Починаючи з 1995 року, коли тодішній прем'єр-міністр Словаччини Володимир Мечіар надіслав заявку на членство в Європейському Союзі, вектор словацької зовнішньої політики, попри гостру і систематичну внутріполітичну боротьбу, є незмінним. Номінальний переможець нинішніх виборів – Smer-SD – уже вп’яте виграє вибори у Словаччині і жодного разу її очільники не ставили питання про розрив зв’язків з ЄС. Реальність є такою, що Словаччина від ЄС нікуди не дінеться. Так, історична ментальність словаків, в силу різних причин, різниться з ментальністю чехів чи поляків і в часі відстає від усвідомлення суспільним загалом геополітичних та макроекономічних реалій - вони і в ЄС і НАТО прийшли пізніше сусідів. Але прийшли! Так і сьогодні – власниками сучасних словацьких автозаводів, на яких словаки непогано заробляють собі на життя та розвивають соціальну сферу, є іноземні інвестори, а продукція підприємств «заточена», у переважній більшості, на Німеччину. Відповідно й політична орієнтація словацького уряду, хто б його не очолював, буде значною мірою залежати від того, яку позицію в Брюсселі займатиме канцлер Німеччини. А вдома, перед своїми виборцями, дбаючи про власний рейтинг, можна й надалі емоційно заявляти про підтримку 150-річної ідеї панславізму.

    У ході зустрічі, яка тривала значно довше заявленого регламенту, відбувся жвавий обмін думками. Присутні відзначали високий фаховий та об’єктивний аналіз політичної ситуації, зроблений словацьким політологом, і були єдиними в думці, що М. Цірнер розвіяв більшість наших тривог і побоювань того, що в реальній політиці Словаччина може покинути товариство дружніх до України держав.

    На завершення розмови Світлана Мітряєва подякувала пану Міхалу Цірнеру за фаховий аналіз ситуації у сусідній і близькій нам в усіх вимірах країні, та за щиру і всебічну потужну підтримку України ним особисто та його співвітчизниками.

Василь Ільницький, для Дня, Ужгород.

Фото Анастасії Лабик