Чи перетворяться парламентські вибори у цивілізаційний вибір?

         В Україні справедливо сприймають Словаччину як одну з найбільш дружно налаштованих до нас країн. Колосальна допомога суспільства і громадян українським біженцям, надання у перші дні війни урядом Едуарда Гегера вкрай необхідного ЗСУ озброєння, системна, активна і щира підтримка Президентом Зузаною Чапутовою на міжнародній арені – усе це українці бачать, цінують і завдячують.

     Однак ми добре розуміємо, що далеко не увесь суспільний загал та політикум Словаччини є на боці України у цій війні. Ледве 50% словаків вважають винною у розв’язанні цієї війни росію, а лідер впливової партії Smer-SD Роберт Фіцо має якщо не проросійську, то явно антизахідну орієнтацію. Тому  в Україні з певною тривого розцінюють нинішню парламентсько-урядову кризу та наступні парламентські вибори, які пройдуть у вересні нинішнього року. Про передвиборчі політичні настрої словаків, їхнє сприйняття українсько-російської війни та ставлення до України ми попросили розповісти експерта Інституту політології  філософського факультету Пряшівського університету Міхала Цірнера.

• Пане Міхал! Які політичні сили мають нині найбільший вплив на словацького виборця і якою є їхня політична орієнтація?

      Словаки розчаровані урядами, які були у нас після 2020 року. На попередніх виборах Роберт Фіцо та його партія Smer-SD зазнали поразки. Нову правлячу коаліцію у парламенті найбільше розчарувала некомпетентна робота уряду, сповнена конфліктів і внутрішніх протистоянь у полікризовий час – пандемія COVID, війна в Україні, висока інфляція, економічна та енергетична кризи.

      Уряди після 2020 року зазнали поразки майже в усіх сферах, окрім допомоги Україні, а це означає, що опозиція на чолі з партією Smer-SD має найкращі електоральні переваги. Але ця політична партія має невеликий коаліційний потенціал через свою минулу радикалізацію та гучні корупційні скандали . . . Радикалізація Smer-SD полягає й у відмові від військової допомоги Україні та тиражуванні проросійських наративів.

    Подібних поглядів дотримується й ультраправа політична група «Республіка», яка має відносно високу підтримку в опитуваннях громадської думки, і SNS Андрія Данка, який наразі не входить до парламенту, але згідно опитувань наближається до порогу проходження до парламенту. Це найбільш проросійські політичні партії Словаччини і можлива створена ними коаліція після виборів означала б загрозу чудовим відносинам з Україною. Однак, така ситуація є малоймовірною.

• А які політичні коаліції можуть мати місце у новому парламенті?

     Схоже на те, що уряд сформують або партії Smer-SD, які заснували партію Glas-SD на чолі з екс-прем’єром Петером Пеллегріні, або «Прогресивна Словаччина» на чолі з віце-президентом Європарламенту Міхалом Шимечком. І потенційні прем’єр-міністри, і їхня урядова коаліція, підтримуватимуть проатлантичну та проєвропейську зовнішню політику та сильну підтримку України. Є багато невеликих партій, які не обов’язково потраплять до парламенту. Деякі з них увійшли б до правлячої коаліції. Не виключено, що до коаліції увійдуть партії «Глас-СД» і «Прогресивна Словаччина» та деякі інші.

• Наскільки Smer-SD та персонально її лідер Р. Фіцо є залежними від російського впливу?

    Представники  Smer-SD діють переважно не з власних переконань, а тому, що їхні виборці мають проросійську налаштованість. Свої дії вони базують на внутрішніх опитуваннях громадської думки і в заявах перевершують виборчі очікування потенційних виборців. А оскільки багато словаків є проросійськими, вони пристосовують свою політику до виборчої кампанії. Р. Фіцо, здебільшого, є прагматиком і опортуністом.  Після програних ними попередніх виборів його Smer-SD відчутно пом'якшила нападки на Україну.

• З яким політичними гаслами основні партії йдуть на вибори? Чим хочуть здобути голоси?

     Кампанія перебуває ще на самому початку, але війна в Україні і згадана полікриза будуть частиною виборчої кампанії – в основному компенсація високої інфляції, шляхи виходу з енергетичної кризи та подорожчання продуктів харчування.

• Який вплив на результати голосування матиме «угорський фактор»?

   Політичні партії Словаччини, які створені з метою відстоювання інтересів угорськомовних  словаків, були зацікавлені в об’єднанні, але, попри певні зусилля, їм цього не вдалося, і є багато угорських суб’єктів, які балотуватимуться самостійно, або в коаліціях з іншими політичними суб’єктами. Партія «Альянс» є найбільш проорбанівською партією. Most-HÍD балотуватиметься разом із партією «Modrá», яку очолює колишній прем’єр-міністр Мікулаш Дзурінда. Виходить, що незалежне угорське політичне утворення не матиме свого представництва навіть у майбутньому парламенті Словаччини.

• На наш жаль Президентка Зузана Чапутова, у якої є велика підтримка громадян (34%), не буде кандидатувати другий раз. На ваш погляд, це приватне рішення людини, яка втомилася від політики, чи певний далекосяжний політичний хід?

    Це її особисте рішення. Останні роки були надзвичайно складними і для неї. Президент за три роки призначив три уряди і останній уряд – це технічний уряд президента. Після висловлення недовіри уряду Едуарда Гегера в грудні 2022 року президент фактично отримав багато повноважень і пряму відповідальність за роботу уряду, і це продовжується сьогодні, за уряду Людовіта Одора, який вона зібрала сама без парламенту та політичних партій. Президент має представницьку позицію в нашій політичній системі, а в часи політичної та конституційної кризи ця позиція посилюється, тому тиск на президента ще більший. У З. Чапутової не було і немає багато політичних союзників, її критикували і критикують справа і зліва, на неї та її родину нападали без розбору.

• Хто може стати реальним претендентом на наступних президентських виборах?

    Є кілька цікавих імен, майже всі – колишні високопоставлені дипломати та колишні міністри закордонних справ, такі як Іван Корчок, Ян Кубіш, Петер Вайс тощо. Ніхто з них не є загрозою для відносин з Україною. Лише Ян Кубіш, який працював у посольстві в Москві до революції 1989 року, міг бути більш поступливим до Росії.

• Чи достатньо у Словаччині правдивої інформації про війну, про геноцид росіян проти українців?

    Так, суспільні ЗМІ правдиво, регулярно та детально інформують про військовий конфлікт в Україні, агресію росіян. Однак, це не змінює того факту, що словаки не довіряють основним ЗМІ, не так часто стежать за ними та мають власні джерела інформації з Інтернету, які часто є відвертою проросійською пропагандою, повною містифікацій, дезінформації тощо. Для Словаччини це є великою проблемою.

• Якою є реакція пересічних словаків на вбивства росіянами мирних людей та масові захоронення у Бучі, Ізюмі, інших містах України, щоденні обстріли житлових будинків, екологічну катастрофу, спричинену підривом греблі Каховської ГЕС, ядерний шантаж росії?

   Суспільство поляризоване і в основному розділене на два табори. Один табір боїться кризи в Україні, а інший табір релятивізує та посилається на давні чи нібито гріхи українців та американців.

• Як коротко можна охарактеризувати поведінку українських біженців у Словаччині? Вони ведуть себе гідно, як словаки, нахабніють, чи ще якось?

    Вони не мають тут жодних проблем. У Пряшеві є величезна громада українців, особливо студентів. Ми раді, що вони тут навчаються, працюють, створюють цінності, виховують нас. Однак не всі сприймають це саме так. Кількість нападок на українців – це результат передвиборчої кампанії: мовляв, українцям даємо все, а словакам нічого, вони забирають нашу роботу, житло, вони бандерівці і тому подібне.

• Які українські політики є відомими та авторитетними в сучасній Словаччині?

    Найвідоміший – звісно, ​​президент В. Зеленський. Відомими є і міністр закордонних справ Д. Кулеба та міністр оборони В. Резніков, які досить часто фігурують у ЗМІ. Інші політики відносно невідомі. Словаки, мабуть, згадали б ще П. Порошенка, Ю. Тимошенко та В. Кличка.

• Як словаки розцінюють можливість  входження України до ЄС та НАТО? Чи бачать вони у цьому користь для розвитку своїх громад, особливо в транскордонних регіонах, як на цьому постійно наголошує  радник прем’єр-міністра Словаччини Олександр Дулеба?

    Не думаю, що вони сприймають це саме у такому аспекті. Ситуація, за якої словацько-український кордон, ставши внутрішнім, прискорить позитивні соціально-економічні зміни наших сусідніх регіонів, уже підтверджена успішним досвідом прикордонних територій Чехії, Австрії, Польщі, Угорщини та Словаччини після їхнього входження до ЄС. Станом на сьогодні, знову-таки, у Словаччині будуть існувати два непримиренні табори – прихильники України в євроатлантичному альянсі - та їхні проросійські противники.

 Василь Ільницький, для «Дня», Пряшів, Словаччина