«Ядерна» бомба для українського шоу-бізнесу
Голова «Фонду Розвитку Української Музики» Роман Муха нещодавно цілком слушно порушив досить актуальну проблему нав’язування Україні музичних чартів із Москви, де розташовуються регіональні офіси провідних стрімінгових платформ і сказав, що «нав’язування Україні музичних чартів із Москви — те саме, якби ХАМАС нав’язував би чарти Ізраїлю»1. Але то насправді лише квіточки, хоча й ростуть вони в чужому городі завдяки податковим пільгам російського законодавства та системному розумінню російськими пропагандистами впливу мови, музики на світосприйняття людини. Бо справжня «ядерна» бомба нависла з іншого боку. А «ядерна» тому, що за впливом на авдиторію багаторазово перевищує всі, навіть стадіонні, концерти російських виконавців, яких дедалі стає все більше й більше...
1. БІЗНЕС — МУЗИКА — ПОЛІТИКА
Як відомо, заклади громадського харчування, сфери послуг, магазини, ресторани, торговельні центри — всі зобов’язані платити за використання в своїй роботі музики. Сьогодні багато користувачів прагнуть, щоб їм плей-листи добирали, сегментували за жанрами, за видами бізнесу тощо. І цим займаються організації колективного управління (ОКУ), що створюють подібні сервіси, куди заливається музика правовласників, щоби бізнес міг швидко й зручно для себе обирати саме ті пісні, які потрібні для створення в клієнтів належного «купівельного» настрою. Відповідно, за підсумками кварталу формуються звіти, які саме композиції фактично лунають, і гроші, що платять користувачі, розподіляються саме на ту музику, що в них використовується.
Подібна система існує в багатьох країнах світу, зокрема й у наших північних сусідів — там вона була створена в межах затвердженої й щедро профінансованої 2015 року президентом РФ В.Путіним «Концепції державної підтримки та просування російської мови за кордоном». Називається вона FONMIX. Її завдання — збір авторської винагороди для російського шоу-бізнесу плюс активна промоція російськомовного музичного контенту на теренах країн колишньої СНД. Формально цей стрімінговий сервіс зареєстрований у Ізраїлі, але напряму він афільований із РАО (Російське Авторське Товариство, колективне управління авторськими правами) та ВОИС (Всеросійська Організація Інтелектуальної Власності, колективне управління суміжними правами).
— У РАО цю ідею втілили в життя десь три роки тому. В натурі — це невеличка коробочка, яку власники кафе-барів-ресторанів-торговельних центрів мають встановити в себе і яка через інтернет-мережу зв’язується зі сховищем музики й на колонки включається музика, — пояснює принцип роботи директор компанії «ЧЕСНА МУЗИКА» з 16-річним досвідом роботи Вадим КОКТИШ.
Наразі сервіс активно й доволі успішно просувають у Казахстані, Білорусі, Вірменії, Молдові та Грузії. І хоча безпосереднім встановленням сервісу на комп’ютери користувачів займаються працівники місцевих організацій колективного управління в кожній країні, проте, як зазначає директорка компанії BEST MUSIC Мар’яна ВОРОНІНА, «по факту загальне адміністрування перебуває під контролем Москви».
— Я читав, що навіть у РФ є багато незадоволених діями FONMIX через те, що не наближені до РАО правовласники й видавці не можуть розраховувати на адекватні роялті, бо насправді програма працює на обмежене коло видавців, наближених до керівництва, — додає голова об’єднання Ukraine Music Publishers’ Platform і засновник найпопулярнішої української фейсбук-спільноти про авторське право «РОЯЛТІ — ВИНАГОРОДА ДЛЯ ТВОРЦЯ» Богдан ГЛОВАЦЬКИЙ. — І хоча там декларують, нібито моніторять усе, що лунає, але насправді це не так: вони просто роздають свої плей-листи, які користувач може використовувати чи ні, однак звіти для розподілу роялті формують саме вони на свій розсуд.
Як не важко здогадатися, великий ринок України традиційно цікавив і цікавить Москву неабияк, а успішний досвід шоу-бізнесової експансії українського Криму в 2000-х, мабуть, і досі їх підбадьорює особливо...
2. ПЕРЕФАРБОВАНИЙ ЛИС
У 2016 році був прийнятий Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо частки музичних творів державною мовою в програмах телерадіоорганізацій». Згідно з законом частка російськомовної музики в українському просторі значно скоротилася — відповідно, впали й їхні авторські виплати. Для кремлівських пропагандистів і шоу-бізнесу постало питання: як тепер просувати російську музику в Україні, якщо забезпечити її домінування в теле— й радіопросторі стало неможливим? Лазівка знайшлася — адже для кафе, барів, ресторанів, торговельних центрів у законі цих обмежень немає. Ось тут і знадобився FONMIX, політику якого почав активно пропагувати та впроваджувати добре знаний у індустрії українського авторського права представник інтересів потужного російського «Первого музыкального издательства» директор компанії «УМІГ» Сергій РИЖИЙ. У різних випадках, розповідали мені різні видавці, він називався або родичем, або близьким другом власника цієї компанії, голови РАО і віце-президента ВОІС Максима Дмітрієва, який у РФ є фактичним представником Кремля в шоу-індустрії.
Розуміючи, як після 2014 року сучасне суспільство реагує на все, що пов’язане корінням із Москвою, Сергій Рижий зареєстрував у Дніпрі компанію й перефарбував FONMIX для нашого ринку в красиве українське слово «РОЗУМ». І, за добре напрацьованою ще в згаданих вище пострадянських країнах схемою, прийшов домовлятися про співпрацю в «УЛАСП\ОКУАСП» — вітчизняною ОКУ, що має найбільш розгалужену мережу підписаних ресторанів, барів, кафе та торговельних центрів.
— Ми, — розповів директор «УЛАСП\ОКУАСП» Олександр НІКІН, — доволі швидко збагнули, що до чого та які згубні наслідки для українського ринку та його виконавців несе цей «FONMIX/РОЗУМ» і практично на першій зустрічі відмовилися розвивати це російське дітище з українським ім’ям. І хоча пан Сергій жваво й красиво розповідав, що все буде чесно і що локальні правовласники теж будуть присутні в усіх без винятку плей-листах, та ми відразу зрозуміли: там будуть лише ті, хто є приємним для москвичів і хто з ними домовиться. А навіщо нам це потрібно?
Тоді Сергій Рижий пішов до «конкурентів» — ГО «УААСП», яке є єдиним від України членом Міжнародної конфедерації товариств авторів та композиторів CISAC. Він легко домовився з гендиректором Дмитром КОСТЮКОМ, екс-продюсером групи «Віагра» й екс-директором ДО «УААСП», який напередодні прийняття Закону «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», спритно використавши своє службове становище2, швидко здійснив рокіровку багаторічного членства державної ОКУ на керовану ним ГО «УААСП», що в такий сумнівний спосіб стало «голосом більш як 4 мільйонів творців із усіх креативних сфер, включаючи музичну, драматичну, літературну, авдіовізуальну, графічну та образотворчу».
На зборах Костюк і його менеджмент пояснювали нам, авторам, доцільність «директорства» Рижого саме його російськими зв’язками, оскільки РАО котрий рік поспіль... не виплачує роялті авторам України. Мовляв, тільки він, за рахунок особливої «близькості до Дмітрієва», здатен умовити РАО поновити виплати російського роялті авторам-українцям.
Ніде правди діти: гроші з більш грошовитого шоу-ринку, традиційно були дійсно великі, подекуди навіть більші за наші. Тож за нового директора Рижого проголосували чи не суголосно. Він вибив собі чи не найвищу зарплату й обійняв посаду директора з розвитку з правом підпису.
Проте не так сталося як гадалося: в плани РАО щодо українського ринку вочевидь входило просування «FONMIX/РОЗУМ», але аж ніяк не виплати українським авторам. До того ж інші українські гравці ринку, стурбовані присутністю представника російських інтересів у керівництві єдиної української ОКУ в головній міжнародній авторській організації CISAC, звернулися за роз’ясненнями більш ніж дивної ситуації в СБУ. Служба безпеки запросила пояснення від керівництва ГО «УААСП», який після Дмитра Костюка і його помічника Олексія Івановича очолив рок-музикант Валерій Харчишин.
Звісно, напередодні довгоочікуваної для всього ринка авторського права акредитації організацій колективного управління зайвий скандал був недоречним — і в ГО «УААСП» вирішили за краще пана Рижого з посади тихенько звільнити, а саму посаду скоротити.
Утім, як саркастично жартували поміж собою рядові автори цієї громадської організації, мавр свою справу зробити встиг: за пів року екс-директор із розвитку не тільки встиг посваритися з новим директором Валерієм Харчишиним, а й увів до складу ГО своїх представників-авторів, пролобіював віце-президента (лідера гурту «АНТИТІЛА» Тараса Тополю, чиї авторські інтереси представляє його УМІГ) та тотально «прокачати» цифрами майбутніх агентських доходів від співпраці з новим сервісом колективний розум менеджмента ГО «УААСП». Враховуючи більш ніж 30-мільйонну заборгованість організації перед авторами на січень 2021 та необхідність займатися ліцензуванням кафе-барів-ресторанів-торговельних центрів — пропозиція пана Рижого, схоже, потрапила на «добрий» ґрунт.
Рижий потихеньку почав розвивати «FONMIX/РОЗУМ» власними силами й збирати каталог, проте українські — гравці ринку авторського права не особливо поспішали мати справу з цим сервісом. Маючи в каталозі на 90 % російську більшість і трішки західного репертуару та український no-name — шанси на успіх і заплановану домінацію сервісу в українських реаліях виявилися невеликими. Для тотального просування «FONMIX/РОЗУМу» залишався чи не єдиний шанс — було потрібно, щоби ГО «УААСП» із його всесвітніми, завдяки CISAC, правами 232 авторсько-правових товариства з 120 країн світу отримав акредитацію на можливість вести фінансову діяльність в Україні.
3. «УПС...» на АКРЕДИТАЦІЇ
І, напевне, так би воно й сталося, якби ж то єдиний український член CISAC чесно виплачував гроші не тільки менеджменту та окремим членам авторської й наглядової ради, а й, власне, всім своїм 500 українським та іноземним авторам і правовласникам — завдяки яким існує кожна авторська організація й система авторського права в світі.
Якби в ГО «УААСП» не існувало захмарних боргів перед авторами та видавцями з 2019 року. Якби коректно виплачувалися роялті з міжнародних інтернет-платформ, які щоквартально завдяки CISAC заходять на рахунки ГО з осені 2018 року.
Якби ГО «УААСП» не супроводжувала низка скандалів, починаючи від постійної зміни гендиректорів (один із яких, екс-концертний директор «ВІАГРИ» і багаторічний помічник Костюка, наприклад, шокував авторів тим, що майже не знав української мови) до багатомільйонних витрат, які Дмитро Костюк і його менеджмент двічі — спочатку для ДО «УААСП», де він був директором, потім для ГО «УААСП» — платили за комп’ютерну програму з розподілу роялті, яка врешті повноцінно так ніде й не запрацювала за 3 роки, яку постійно вдосконалюють і вдосконалюють. Чи не за нові транші авторських грошей?
«Вишенькою на торті» для громадськості й особливо спільноти авторів ГО «УААСП» стали загальні кричущі цифри річних звітів «ефективності роботи» цієї організації: з 2018 по 2020 рік ними було отримано 73,6 млн грн, із яких авторам виплатили менш, ніж собі на зарплати. 20,8 млн грн (28,2%) проти 24,7 млн грн (33,6 %)! І це при тому, що за загальносвітовою нормою агентські ГО «УААСП» мають становити лише 20% від зібраних коштів. Де ж поділася решта грошей, куди/кому пішли оті 31,7 млн грн із неприбуткової за статутом громадської організації — питання так і залишається відкритим.
Усе це в Фейсбуці було викладено напередодні акредитації, тож не дивно, що ГО «УААСП», який брав участь у двох конкурсах — на визначення акредитованої ОКУ в сферах «публічне виконання» (заклади торгівлі, громадського харчування та сфери послуг) та «публічне сповіщення» (ТВ та радіо) — без шансів програв обидва. Рішення приймалося авторитетною конкурсною комісією з восьми членів.
4. SHOW MUST GO ON?
Але глибоко помиляєтеся, якщо гадаєте, що історія з «FONMIX/ РОЗУМом» закінчена. Це була лише перша акредитація, процес триватиме й далі. Після програшу свого представника в Україні CISAC написав занепокоєного листа на адресу вищого керівництва держави, прочитавши який згадалося, як мені колись давно мовила директорка з міжнародної співпраці ГО «УААСП» Людмила ЦИМБАЛ:
— СISAC своїх завжди підтримує, ми — частина їхньої великої родини, такі в них засади діяльності.
Вочевидь, у Парижі, де міститься їхня штаб-квартира, не звикли розбиратися в тонкощах господарської діяльності своїх членів. Не царська це справа. Особливо, коли й правоохоронна система України набрала в рота води.
Зірковий склад авторської та наглядової ради ГО «УААСП» зробив велику промоакцію — «антикорупційний концерт-мітинг» перед Верховною Радою й їм вдалося привернути увагу до своєї поразки з боку депутатського корпусу та Президента. Звісно, рок-музика є набагато дієвішою, ніж цифри господарської діяльності на сайтах і в Фейсбуці. Хоча й у питаннях аналізу господарської діяльності ОКУ, які акредитацію отримали, представники УМІГу в авторській раді ГО «УААСП» постаралися також — влаштували велику викривальну пресконференцію. З модератором Яніною Соколовою та добре-намальованою інфографікою «як крадуться авторські гроші». Де музикант\директор гурту «Антитіла» Сергій Вусик приписав до списку крадіїв роялті й «сучасного музичного рекету з 90-х», зокрема, РУСЛАНУ Лижичко — переможницю Євробачення-2004, колишню народну депутатку і віцепрезидентку ГО «УААСП»(2018—2019), а нині президентку Громадської спілки «Автори і Видавці», що виграла державну акредитацію.
Вусик, наприклад, стверджував довірливим столичним журналістам, що група «Грінджоли» за Євробачення-2005 недоотримала авторського роялті на суму... $ 100 000. Він думає, що всі вже забули, яке місце посіла ця група та скільки балів цій пісні тоді давали європейські країни?
А от про власні борги ГО «УААСП», про відтятий в української авторської спільноти Будинок авторів на вул. Б.Хмельницького (автори зі стажем добре пам’ятають свою домівку в центрі Києва), про багатомільйонні афери Костюка з виведенням коштів і комп’ютерними програмами колишнього керівництва тощо — на цій пресконференції, звісно, не сказали ані пів слова, хоча всі гравці ринку українського роялті історію Костюка і його Команди знають і бачили наочно.
Ба більше, в активну боротьбу за акредитацію ГО «УААСП» включилися й політтехнологи-лобісти, які наполегливо намагаються заручитися підтримкою депутатів профільного комітету ВР й важковаговика Микити Потураєва, який не тільки став співавтором двох із п’яти законопроєктів з авторського права в Раді, а й кілька разів у публічних виступах наголошував на «необхідності встановлення спеціального ПО або обладнання для виплат чесного роялті в закладах по всій країні». Словом, політ технологічна арт-підготовка громадської думки для впровадження «FONMIX/РОЗУМу» триває.
Директор компанії COMP Music Олег ДОЛИНСЬКИЙ не приховує тривоги:
— Насправді моє занепокоєння від можливого розквіту в Україні сервісу «FONMIX/РОЗУМ» дуже й дуже велике. Це непоправна шкода для української музики, оскільки західна музика вона як була, так і буде займати свою частку ринку, на це вплинути складно, а ось те, що замість української музики буде російська — в цьому я практично впевнений. Позаяк ніяких квот для ресторанів і супермаркетів немає — саме так усе і буде.
До чого призведе перемога сервісу «FONMIX/РОЗУМу»?
Уявіть десятки тисяч ресторанів, магазинів, ТРЦ по всій крайні, в яких лунає та музика, яку обирають у Москві. Чи хтось вірить, що там відслідковуватимуть українські новинки? Ба більш, в останній, найбільш просунутій версії «ФОНМІКСу», ділиться інсайдами Олександр Нікін, «у його коробочці передбачається встановлення спеціального обладнання, що нібито моніторить музичний простір для нібито визначення переліку музики, що лунає в закладі, а насправді є підслуховуючим обладнанням». І додає:
— Рижий свого часу казав, що, на його думку, по справедливості, на «Перше музичне видавництво» і на російських виконавців насправді має припадати 50% українського роялті. За нашими оцінками, в Україні в рік на даному етапі реально збирати 100 млн грн. Мінус 25% агентської комісії. Залишається 75 мільйонів. 50% від 75 мільйонів — 37,5 мільйона гривень. Тобто мінімум $ 1,2 млн на рік потечуть російському шоу-бізнесу. Кафе-барам-ресторанам-торговим центрам самим потрібна подібного роду послуга. І ми самі пропонуємо схожий сервіс. Тільки тут усе контролюється українськими авторами, виконавцями і видавцями — в нас спеціальний представник стежить, щоб ми не запускали в сервіс музику тільки одного правовласника і був паритет. А москвичів ти як проконтролюєш? Ніяк...
І «ядерна» бомба уповільненої дії проти українського шоу-бізнесу повільно запускається в дію...
1 unian.ua
Довідково:
