Чому втрачає країна
«І НАБУ, і ГПУ повинні дотримуватись державницького інтересу», — народний депутат
Конфлікт між НАБУ та ГПУ з перманентним посиленням тлів давно. А вибухнув останніми тижнями. Полетіли взаємні відверті звинувачення, почали порушувати один проти одного кримінальні справи, використовувати спецпризначенців, проводити обшуки... Причому до протистояння долучилися і інші структури — САП, СБУ, НАЗК... Словом, величезний скандал.
Суспільству складно розібратися в усіх цих абревіатурах, не кажучи вже про саму суть. А суть полягає в тому, що в Україні досі не навчилися жити згідно правил, а використовують державні, в даному випадку, силові структури в політичному протистоянні. Навіть якщо ми звернемо увагу, що в авральному режимі лідери фракцій БПП та НФ Артур Герасимов і Максим Бурбак зареєстрували законопроект, який передбачає дозвіл Верховній Раді висловлювати недовіру директору ДБР, керівнику САП, директору НАБУ, члену НАЗК, що тягне за собою відставку з посади, то з цього можна зробити висновок, що на одному боці протистояння знаходиться влада. Адже це дві найбільші фракції, які утворюють парламентську більшість. Відповідний законопроект хотіли розглянути вже в четвер, але згодом зняли його з порядку денного.
«Зараз я виступаю можливо останні дні на своїй посаді, — заявив напередодні директор НАБУ Артем Ситник на закритті Глобального форуму з повернення активів у Вашингтоні. — В парламенті України зареєстрований законопроект, який дає можливість звільняти керівництво Антикорупційного бюро, фактично спрощує порядок такого звільнення і допускає це звільнення по політичним мотивам. А політичні мотиви дуже прості — не всім в Україні подобається те, що хтось реально розслідує корупційні схеми, реально заморожує активи і реально має наміри повертати їх народу України».
ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»
Власне на іншому боці протистояння знаходяться новостворені структури (і то не всі, НАЗК, скоріше випадає з цього переліку) з їхніми керівниками, окремі народні депутати, так звані антикорупціонери чи єврооптимісти, громадські активісти. Можливо б протистояння і не мало б такої ваги, якби не підтримка останніх Заходом. І США, і Євросоюз вже висловилися з цього приводу.
«Останні події в Україні, включаючи зрив розслідування корупції на високому рівні, арешт співробітників НАБУ, захоплення секретних досьє НАБУ викликають сумніви у відданості України боротьбі з корупцією», — йдеться у заяві Держдепу. В заяві також йдеться, що ці події виглядають як частина зусиль, направлених на підрив незалежних антикорупційних інституцій, довіру громадськості і створюють ризики для міжнародної підтримки України.
«НАБУ, в створення якого Велика Британія вклала значні ресурси, є надзвичайно важливою ланкою антикорупційного механізму в Україні та досягла значного прогресу у своєму розвитку та проведенні розслідувань. Нещодавні події, зокрема, втручання у розслідування НАБУ і викриття його агентів під прикриттям, — це тривожний знак, що ставить під загрозу майбутнє незалежних антикорупційних розслідувань», — йдеться у заяві речника Міністерства закордонних справ Великої Британії.
Як показує практика, в Україні, на жаль, так і не навчилися не виносити сміття з хати. Якщо сваряться, то мають чути всі. Весь цивілізований світ... Україна, дійсно, потребує підтримки Заходу, але чи завжди є точною західна підтримка в Україні. Для цього треба глибинним чином розуміти нюанси українських реалій. Поки що ми бачимо, наприклад, як світові політики їздять на форум YES, який організовує Віктор Пінчук і ручкаються з екс-президентом України Леонідом Кучмою. Можливо вони не знають всіх нюансів новітньої історії України, коли за часів правління останнього укріпився клановий олігархат і відповідно корупційний спрут, з яким ці ж самі європейці вимагають боротись. Чи дійсно в Вашингтоні здатні розібратись у хитросплетіннях інтересів тих чи інших сил в Україні?
«США мають достатньо інформації, щоб скласти загальну картину по України, — коментує «Дню» громадський діяч Олексій ТОЛКАЧОВ. — У Вашингтоні розуміють, що політичний істеблішмент в Києві є неадекватним, він є непридатним для проведення якісних і ефективних реформ. Тому США для того, щоб мати в обличчі України надійного партнера, потрібно максимум допоміжних органів, якими можна було б стимулювати наш неадекватних істеблішмент. НАБУ, вимога зі створення Антикорупційного суду і є тими виховними інструментами США і міжнародної спільноти для того, щоб нашу владну верхівку, тобто Президента, парламент, державні підприємства, бюджетні потоки загнати в якісь контрольовані й адекватні рамки. Те, що зараз розпочався одночасно такий конфлікт і по лінії НАБУ, і по лінії Саакашвілі, це підриває залишки авторитету українських посадовців та політикум. Це є суїцидом українських політиків при владі перед міжнародними партнерами. За це найближчим часом і Порошенку, і БПП, і більшості сил, які є в парламенті, Захід може винести «червону картку» і спровокувати якщо не дострокові вибори, то дуже жорсткий сценарій на майбутні президентські вибори».
В чому суть протистояння між НАБУ та ГПУ? «Очевидно, що в нинішніх умовах, які склалися, про ефективність антикорупційних органів немає можливості нічого сказати, — коментує «Дню» експерт Центру політико-правових реформ Олександр БАНЧУК. — Президент говорить про необхідність створення Вищого антикорупційного суду, який має займатись виключно цими справами, які розслідує НАБУ і відповідно координує ГПУ. Тим не менше не можна сказати, що діяльність НАБУ не була ефективною і про це говорять кількість повернутих державі коштів, а це майже 750 млн гривень. Тому вважаю, що витрачені на НАБУ бюджетні кошти вони відпрацювали. Але суспільству, безумовно, цікаво побачити хто ж за ці злочини зрештою поніс конкретне покарання. Тобто людям потрібні прізвища і судові процеси. Хотілося б, щоб ці питання вирішували звичайні суди, але в наших умовах без створення Вищого антикорупційного суду це не здійснити. Безумовно ті чи інші сили в Україні намагаються використати органи, як інструментарій для внутрішньої боротьби. Це не можна назвати нормальним явищем, але проблема в тому, що боротьба є, а конкретних прізвищ, які понесли б конкретні покарання за свої злочини, — немає. Але ситуація з такою внутрішньої боротьбою, яка виливається в блокування тих чи інших інституцій, не є унікальною для України».
«ПАС ВІД ШЕФА» / ФОТО АНДРІЯ НЕСТЕРЕНКА
«Я гострий критик діяльності будь-яких нинішніх антикорупційних органів, яких дуже багато, тому що жодного значимого результату ними досягнуто не було, — коментує «Дню» народний депутат Віталій КУПРІЙ. — З іншого боку, ми бачимо бездіяльність і генерального прокурора. До СБУ також є претензії. В цій ситуації я можу зробити лише один висновок — жодного чесного керівника правоохоронного органу в Україні немає. І НАБУ, і ГПУ при цьому мали дотримуватись державницького інтересу. На мою думку, не можна було виносити на загал свої чвари. Артем Ситник два роки не робив нічого, щоб були внесені відповідні законопроекти для того, щоб узгодити в правовому полі низку важелів боротьби з корупцією. Луценко цим скористався і формально виявився правим. З іншого боку, блокується реформа ГПУ тощо. На жаль, Президенту цей хаос вигідний, але він просто не розуміє, що цей хаос в певний момент його з’їсть»
Також Купрій додає: «Щодо того, чи варто голосувати за відставку Ситника, то скажу прямо — я голосувати не буду. Тому що це може розвалити і той невеличкий крихкий ефект без якого відбудеться остаточна узурпація влади з боку президента України. Потрібна бути здорова конкуренція за існування хоч якоїсь системи противаг. Якщо якась сторона вчиняє злочини в період досудового розслідування, то рано чи пізно вони будуть покарані. На теперішній час я думаю, що влада однозначно загралась і з тої, і з іншої сторони».
