Незабутній художник Микола Рокицький

На одній із його картин зображено пишну яблуню зі смачними стиглими яблуками, бабусю, маму та онучку, які збирають ці плоди. Цією роботою художник хотів сказати, що життя однієї людини — коротке і швидкоплинне, а рід людський — вічний. Картина Миколи Рокицького «Під яблунею» зберігається у Львівському національному музеї імені Андрія Шептицького. Яка ж доля автора цього полотна?

Микола Андрійович Рокицький народився 6 квітня 1901 року в селі Заріччя, яке розташувалося на лівому березі річки Луги неподалік міста Володимира-Волинського. Його батько був сільським мірошником. Талановитий юнак навчався у Володимир-Волинській чоловічій гімназії. Її будинок зберігся донині, розташований він по вулиці Драгоманова, на його фасаді — меморіальна дошка з барельєфом М. Рокицького.

Із початком Першої світової війни родину Рокицьких було евакуйовано до Києва. Згодом художник з приязню згадував про свого шкільного вчителя малювання, який помітив його талант і заохочував хлопця розвивати здібності. Микола працював у майстернях, виготовляв агітаційні плакати, які були популярними на той час. 1917 року в Києві створено Українську академію мистецтв, котру очолив відомий художник-графік Георгій Нарбут. То була непроста пора — революція, згодом Громадянська війна, голод, розруха, боротьба за виживання, часта зміна влади, але викладачі намагалися прищепити студентам любов до прекрасного.

У 1920—1927 роках Микола Рокицький також навчався в Академії, його наставником був професор Михайло Бойчук. «Ми будемо будувати міста, розписувати будинки — ми маємо творити високе мистецтво», — казав професор своїм вихованцям.

Свою педагогічну діяльність Микола Андрійович розпочав, ще будучи студентом: він викладав малювання у Київській трудовій експериментальній школі №61 імені Івана Франка. Разом із ним там вчителювали інші видатні діячі української культури, зокрема українську мову й літературу викладали письменник Степан Васильченко та поетеса Олена Журлива, музики дітей навчав Микола Тараканов — майбутній хормейстер Київської опери. У новому приміщенні школи Рокицькому дали майстерню, де він і створив свою знамениту роботу «Під яблунею».

1928 року велика група майстрів монументального живопису із Київського художнього інституту під керівництвом професора Михайла Бойчука бере участь у розписуванні Селянського санаторію на Хаджибеєвському лимані поблизу Одеси. Був серед них і Микола Рокицький. Тематика цих розписів — зображення минулого життя селянства і «нове соціалістичне життя українського села». Микола Андрійович був одним із найкращих майстрів пензля, який зробив значний внесок у розвиток портретної фрески. Він створив такі чудові фрески, як цикл «Доменники» («Доменник», «Ковалі»), «Автопортрет», «Жіночий портрет», «Оборона Луганська», «Похорони бойового товариша». Кожне обличчя на згаданих роботах — неповторне, відчувається знання автором психології людини.

1937 року Михайла Бойчука та багатьох його учнів було піддано репресіям і знищено. Справжня причина насправді полягала в тому, що на своїх роботах вони не зображували «великого вождя» Йосипа Сталіна. Микола Рокицький дивом уникнув фізичного знищення, часто змінював місце роботи і жив у постійному страху.

З початком Другої світової війни художник іде добровольцем на фронт, але потрапляє в полон, перебуває в концтаборі, втікає з нього до Києва. Проте здоров’я митця було підірване, і він помер 11 лютого 1944 року. Похований на Лук’янівському цвинтарі у Києві.

У Володимирі-Волинському бережуть пам’ять про видатного земляка: творчість митця вивчають вихованці місцевої художньої школи, директор школи Адам Михалик зустрічався свого часу з донькою художника Майєю, а в рідному селі живописця — Заріччі — одна з вулиць носить ім’я Миколи Рокицького.

Художник прожив коротке життя, але залишив потужну творчу спадщину. Цьогоріч 105 минає літ від дня його народження. Митець мудро зауважив про те, що кожен повинен залишити по собі слід у творчості, а історія або прийме, або ж відкине зроблене. Безперечно, творчість волинянина Миколи Рокицького житиме у віках.