На що ти готовий за «п’ять баксів»?..

Раннім суботнім ранком пробираємося з фотографом через лабіринти промзони — тут відбуваються зйомки українського веб-серіалу «5baksiv.net» про двох хіпстерів-стартаперів, «золоту молодь», як казали колись. Дивна локація для таких персонажів, чи не так? Але в історії Макса (Нікіта Бичков-Андрієвський) і Зеника (Денис Ейдер) — героїв серіалу — не все так просто. Від часу, коли «UA:Перший» показав перші чотири епізоди, а це відбулося у травні, в сценарії багато чого змінилося: з’явився колишній боєць, який повернувся із зони АТО, політики і навіть кримінальні авторитети. Сценаристи кажуть — це уже не екстремальні, а цілком реальні події для розвитку сюжету. А все починалося так наївно — двоє хлопців влаштовують свій маленький бізнес, стартап — беруться за будь-яку роботу, аби платили п’ять баксів на годину. Проте під час виконання одного з завдань вони знаходять дівчину Поліну, за якою полюють — у неї є флешка з певним компроматом, за який можуть вбити,  і хлопці намагаються «випетляти» з цієї історії... «День» побував на знімальному майданчику «5baksiv.net» і дізнався, як і чому змінилася кіноісторія, які нові персонажі з’являться, як герой серіалу знайшов у реальному житті фактично свого відповідника та коли глядачі побачать нові епізоди.

На СТО, яка на певний час перетворилася на знімальний майданчик серіалу, нас зустрічає Рембо. Правда, бігає він на чотирьох і з хвостом. Це — місцеве кошеня, його підгодовує власник СТО, волонтер «Авто сотні» Олександр Тихоход. Історія Олександра цікава тим, що він майже повністю відповідає новому прописаному герою — атошнику дяді Колі (Ігор Пісний), але про це знімальна група дізналася уже під час роботи.

— Десь знайшли фото моєї станції, подзвонили, сказали, будуть щось про АТО знімати. Ну якщо про АТО, то добре, — розповідає Олександр. Він і сьогодні на знімальному майданчику. — Кілька разів розпитував про сценарій, говорив з головним режисером і зрозумів, що історія дуже схожа. Є момент, який не співпадає — я не був «кіборгом», а в іншому — я вражений, наскільки все співпало з персонажем дяді Колі. Правда, не було у нас казино, а так дуже схожий сюжет. Були сцени, які пробирали, аж мурашки по шкірі. Наприклад, сімейна... Коли тут зйомки — я завжди на майданчику. Але акторів намагаюся не відволікати. Зараз смішно. Ці шлепери (Макс, Зеник, Діма), які тут крутих пацанів ніби корчать, в реалі так би не говорили. Дуже терпеливий цей їхній дядя Коля. (Сміється.) А так, здається, сюжет правдоподібний. Обов’язково подивлюся серіал, коли він вийде, — закінчує волонтер і затягується цигаркою. 

Трохи віддалік — стара розбита машина: вікна усі вибиті, двері погнуті, а з одного боку навіть з дірками від куль. Кіношники кажуть — у кінці зйомок будуть її спалювати. Спецефектів, як у бондіані, не обіцяють, горіти буде по-українськи. Але поки головні персонажі Макс і Зеник знову і знову штовхають її з місця на місце — знімають дубль. Цих двох глядачі, які дивилися перші епізоди, уже знають, проте на майданчику — ще троє нових акторів. До двох стартаперів приєднався Дмитро Хомяк, який грає сам себе. А Діма — актор-самоучка, комік-стендапер і... молодший лейтенант запасу (навчався у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. — Авт.). Правда, у серіалі він ще й ув’яжеться в політику — стане технічним кандидатом від партії. Якої — на знімальному майданчику не розголошують. А збіг із реальним життям називають випадковим. Чи майже випадковим.

МАКС (НІКІТА БИЧКОВ-АНДРІЄВСЬКИЙ), ЗЕНИК (ДЕНИС ЕЙДЕР) ТА ДІМА ХОМ’ЯК У РОЛІ САМОГО СЕБЕ (НА ФОТО — СПРАВА НАЛІВО). «НАШІ БОКОПОРИ», ЯК ЇХ ЛЮБОВНО НАЗИВАЄ РЕЖИСЕРСЬКА ГРУПА

— Умови, в які поставлені наші герої, — не екстремальні, а реальні, — говорить креативний продюсер Ольга Река. Це вона створила фактично усіх персонажів. — За умовами гранту це мала бути social drama, історія у жанрі реалізму. Є певна поправка на нашу аудиторію 15—24 років, яка виражається у формі подачі — чорній комедії, але сценарно це соціальна драма. Це обумовлює і події, і героїв, і сюжетні повороти. Реакцію аудиторії, крім інтернет-користувачів, ми перевіряли також на двох фокус-групах, одна із них — студенти КПІ. Їм подобалася історія про стартаперів, комічні ситуації, не дуже приймали історію, пов’язану з війною, сходом України. Але любі друзі, це об’єктивно існує, тож давайте будемо про це говорити і осмислювати, намагатися знайти себе в реальному житті нинішньої України.

Ми зрозуміли, що легенька історія про стартаперів та дівчину, яка потрапила з війни до їхнього світу, — це дві не дуже сумісні між собою реальності. Світ Поліни надто реальний, а світ Макса і Зеника  — ефемерний, і треба було все це звести докупи і дозволити їм жити в реаліях України 2015 року. Тож уся наша сценарна арка з 38 серій трансформувалася у сюжет дорослішання для головних героїв. Усі, кого вони зустрічають на своєму шляху в серіалі, так чи інакше стають їхніми вчителями, інколи — не дуже гуманними. Чи сталося б усе саме так у реальному житті? В будь-якому разі хлопці вийшли б зі свого кокона, машини-мінікупера і пішли по дорогах, де не дуже щільно лежить асфальт.

Асфальт тут і справді лежить не дуже щільно, але головне — холодно так, що не рятують навіть теплі пледи, а за гарячим чаєм у перерві між дублями навіть вишиковуються маленькі черги. Макс мерзне найбільше — він у одній футболці і кардигані (різновид кофти). Тож добрий волонтер Олександр спочатку приносить обігрівач, під яким одразу кучкуються ті, що найменше задіяні у знімальному процесі, а потім приносить гірчичники і радить покласти їх у взуття актора. Каже, так військові постійно роблять. І грань між серіалом і реальністю все більше розмивається. Та ось на знімальний майданчик приходить «авторитет» Марат (Олег Примогенов), і все стає серйозно. До речі, якщо «піжон» Макс розмовляє російською, то Марат — українською. За двомовність серіал часто критикують інтернет-користувачі. Запитую у режисера, Мирослава Латика, як би він знімав, якби все залежало тільки від нього. «Українською, — каже спочатку Мирослав, але потім все ж таки передумує: — Ні, двомовний». Але позиція режисера зрозуміла з перших слів.

— У мене немає цього зрада-перемога. Але скільки сьогодні розмовляє українською? 40%? Це проблема загальнонаціонального масштабу, і це треба переносити зовсім на інші лижі, — говорить Мирослав. — Доки у нас не прийняли закон про заборону російських серіалів, продукт знімали російською, він йшов на два ринки, і всім було зручно. Зараз у нас крихітний ринок, від якого падатиме якість. У серіалах і кіно продюсери економитимуть на всьому безбожно. У Європі, наприклад, студії знімають серіали для платних каналів, тому вкладають у свій продукт гроші і справді окуповуються — у нас до цієї схеми ніхто не готовий. 50% від суми крадуть ще на пре-продакшні між своїми, потім ще на якомусь дріб’язку, відповідно в виробництво заходить мінімум, на рекламу майже нічого не лишається. Це совкові принципи, і їх треба міняти. Привчати до якісного. Проявляти україномовних акторів. «5baksiv.net» — це ще далеко не «Фарго», але він спонукає до розмови, — підсумовує режисер. 

А от Марат тим часом спонукає героїв до розмови своїми методами. Хлопці потрапили у халепу, чи то пак — у життя поза мінікупером, де доводиться віддавати борги. Тут їх і до стільців скотчем прив’язують, і лякають, а Макса навіть на лебідці підвішують. У кадрі все грізно, а на репетиціях актори страхують один одного, Зенику підкладають подушку, щоб не забився, коли падатиме, а Хом’яку навіть вдається втекти, прив’язаному до стільця — ноги залишили вільними. Для них це гра. Але коли закінчаться зйомки, з другого боку СТО волонтери вантажитимуть шини в авто, які поїдуть на фронт. «Якби знав, що купу шин треба буде в АТО, не носив би їх стільки на Майдан», — каже Олександр. Але це вже зовсім не серіальна історія.