Вавилон ХХI, або Чому християнство у світі досі переслідуване?
Роздуми з приводу вбивств і утисків священнослужителів у Росії, Білорусі, Сирії та Мексиці
Сучасне суспільство сьогодні стикається з багатьма викликами. Звісно, що спокус — чимало, проте найважливіша з них, на мій погляд, — підмінна свобода. Людство й досі прагне жити у своєму Вавилоні, відмовившися від будь-яких духовно-ціннісних векторів.
«ЛІКВІДАЦІЯ МОРАЛЬНИХ ОРІЄНТИРІВ»
Думки, викладені у врізі, виникли після моніторингу останніх новин у християнському світі. Протягом цього тижня українські та російські ЗМІ писали про загадкове вбивство у Пскові православного священика — о.Павла Адельгейма. На російському інтернет-ресурсі «Портал Credo.ru» зазначено, що підозрюваний у вбивстві — 27-річний режисер Сергій Пчелінцев, який напередодні приїхав із Москви і гостював у отця Павла. Мати підозрюваного наголосила, що перед тим її син знімав кіно про маніяків, після чого в нього різко погіршилося фізичне й водночас психічне здоров’я. Саме через стан божевілля, за свідченнями багатьох ресурсів, вбивця завдав смертельних ножових поранень священнослужителю. До речі, нещодавно у «Дні» (№130 від 26 липня ц.р.) надруковано матеріал «Ексклюзив» від маніяка», в якому вказано, наскільки видимий взаємозв’язок між телебаченням і людською психікою. І не тільки на рівні глядача, а й того, хто знімає. Через те в цій ситуації можемо побачити різні аспекти проблеми.
Варто зазначити, що отець Павел Адельгейм — доволі примітна фігура в РПЦ — відомий богослов, письменник і громадський діяч. Цікаво, але російський сайт «Портал Credo.ru» наводить радикальні думки священика з приводу релігійних скандалів у Росії, серед яких і панк-молебень Pussy Riot (зокрема в коментарі священика — виправдання дівчат через християнське милосердя та критика тих, хто намагається бути «адвокатом Бога»); прибуток РПЦ. Особливо різко звучать висловлювання отця Адельгейма про неконтрольованість Московського патріархату в інтерв’ю для журналу «Большой город» за квітень цього року. Тому, звісно, вбивство священика ставить чимало знаків запитання аж до остаточних результатів розслідування. Перечитавши останні думки о.Павла Адельгейма в коментарях для ЗМІ та для платформи «Живого журналу», залишається очевидним те, що цей священик — приклад впровадження живого християнства, без політичних забарвлень.
Також протягом останнього тижня з’явилося повідомлення про те, що в Білорусі вже впродовж місяця перебуває у в’язниці КДБ римо-католицький священик — о.Владислав Лазар. Про це стало відомо із фейсбук-сторінки незалежного журналіста — Костянтина Шіталя. Наприкінці липня цього року президент Білорусі — Олександр Лукашенко — заявив, що священик є іноземним шпигуном, який діяв через зв’язок з Католицькою церквою. Натомість у коментарях парафіян о.Лазаря та журналіста Костянтина Шіталя священнослужитель — мирна й справедлива людина, яка завжди відгукується на прохання тих, хто цього потребує.
Проте інформація щодо утисків і наругу над священиками на терені сусідніх держав — непоодинокий випадок. Упродовж останніх двох тижнів бойовики терористичного угруповання в Сирії викрали італійського римо-католицького священика — о.Паоло Даль’Огліо. Нагадаємо, що навесні цього року в Сирії викрали й насильно утримували православного митрополита Алеппського Павла та сиро-яковитського єпископа Марка Григорія Юхан Ібрагіма. Щодо викрадення останніх — станом на сьогодні анонімно підтверджено інформацію про їхнє перебування в Туреччині. Складна також ситуація для католицьких священиків у Мексиці. Нещодавно з’явилась інформація про те, що практично щодня вони отримують погрози від місцевих представників кримінального світу та мафіозі. Буквально днями Церква різко висловилася проти легалізації «легких» наркотиків, а також продажу марихуани, що у свою чергу перешкоджає бізнес-планам місцевих наркодилерів і позбавляє їх значного прибутку.
«ФАЛЬШ СЕКУЛЯРИЗАЦІЇ»
Примітно, що в сучасному християнському світі утиски та насильство — не лише духовних осіб, а і загалом мирян. Часто на світових християнських ресурсах з’являються повідомлення про наругу над християнами Близького Сходу, Північної Африки та Латинської Америки. Після аналізу всієї інформації виникає запитання — чому в ХХІ столітті досі переслідують християн? Здавалося б, це виглядає парадоксально на тлі демократичного стану суспільств і декларування вільного висловлення думки та свободи віросповідання в правових документах держав світу. Коли роздумую над цими проблемами, пригадую історію перших століть християнства, особливо — римський період гонінь. Тоді мотиви були очевидними — заміна політеїзму єдинобожжям означала втрату важелів влади для імператора. Сьогодні, вочевидь, сценарій повторюється. Тільки в ролі римського імператора — секуляризоване суспільство. Для багатьох секуляризація виглядає позитивом — із присутнім життєвим вільним стилем і «свободою». Християнство стає в опозицію до такого суспільства, наголошуючи на його фальші, через те, на мій погляд, відбуваються конфлікти й злочини, а водночас — і переслідування за правду.
Ми вже наголошували на початку, що найважливіший виклик для сьогоднішнього світу — підмінна свобода. Доки сучасна людина не зрозуміє, що свобода — не вседозволеність, а системна відповідальність за свої дії, доти ми спостерігатимемо й за вбивством священиків, і за катуванням християн, і взагалі за моральною деградацією світу. На мій погляд, у вирі сьогоднішніх викликів людству найперше варто попіклуватися про свій духовний стержень, адже втрата душі — передування загибелі.
