Нетрояндові привітання до Дня вчителя
Особисто я не надто люблю професійні свята - День вчителя, День будівельника, День працівника легкої промисловості. Є щось стандартизовано-радянізоване як у назві цих свят, так і у способі їх відзначення – грамота-квітка-концерт-коньяк. Тому у переддень професійного свята вирішила поґуґлити – чи святкують таке в світі? Святкують – навіть Вікіпедія розгортається таблицею країн, дат, звичаїв. Із того, що запам’яталося – Індія. Там День вчителя не просто свято освітян, а день вшанування духовних наставників і гуру, що обов’язково повинен припадати на час повного місяця. В Аргентині День вчителя відзначають 11 вересня – у річницю смерті вчителя і президента Домінго Сармієнто, великого просвітника ХІХ сторіччя. Як тут не згадати статтю Ролана Барта «Смерть автора», що колись баламутила культурний світ? Барт позбавляв письменника голосу, забирав авторитет у автора і оголошував текст, услід за Малларме, матерією із цитат численних центрів культури. Так і система сьогодні бачить учня приймачем інноваційних ідей з усього світу за посередництвом ледь помітного фасилітатора*. Чи не моторошні це передвісники «смерті вчителя»?
У початкових класах кожна перша дівчинка і другий хлопчик хотіли стати вчителем коли виростуть – математики і мови, фізкультури і трудового. Тоді чому більша частина випускників педагогічних вузів впевнено і масовою зраджують свої дитячі мрії? Мій товариш Антон, молодий і успішний хлопець, на противагу їм, нещодавно влаштувався у школу. Поки що, цей досвід приносить задоволення і йому, і його учням. Але важлива ремарка – у нього є іще одна робота, окрім викладання.
Якісних статей про homo-учителя українською мовою я не знайшла, як і рідної статистики, проте, в західній пресі їх чимало. TheGuardian у жовтні 2015-2016 років рясніє не трояндовими привітаннями депутатів для вчительок, а дослідженнями, які, переконана, будуть цікавими і для українських читачів. Свій «переказ» я не розпочну із банального – заробітної плати. Нас у тих світових списках (поміж найбагатшими люксембурзькими та найбіднішими естонськими учителями) узагалі немає. Немає нас і поруч із колумбійськими наставниками, що, виявляється працюють найбільшу кількість годин. Нас поки не порахували. Зате порахували, що поміж учителів планети – 68% жінок, а їх середній вік – 48 років. Більше того, аналітика пішла глибше – у сам мозок людини, яка вирішила бути вчителем і з’ясувала чому ж ідуть в професію і, головне, чому ідуть з неї? Ці відповіді особисто мене розчулили (хоча запевняю, я не із тих, хто любить вчителя лише тому, що у нього такий диплом). Головні причини вибору професії – бажання щось змінити у суспільстві; любов до предмету, який викладають і надихаючий приклад вчителя у власному минулому. А ось звільняються і, можливо ви будете здивовані, не через гроші, а через перевантаження; постійні зміни в системі; суспільну недооцінку та негативне зображення в пресі і масовій культурі.
«Смерть вчителя» - страшна метафора, яку мені геть не хочеться писати. Але не хочеться ставати вчителями усе більшій кількості молодих і цікавих людей. Тих, хто і справді міг би змінити суспільство на краще, стати красивим прикладом молоді і бути осердям як вічних цінностей, так і сміливих нововведень. Вчителювання як хобі – ідея для них прийнятна, проте, погодьтеся, не надто надійна для майбутнього. ООН, наприклад, порахувала, що сьогодні світу бракує 8 мільйонів вчителів. А що буде завтра? А завтра буде свято – День вчителя.
P.S.: і ще, поясніть мені, будь ласка, чи не час виправити логічне – День вчителя відзначають у першу неділю жовтня – каже теорія, а практика доводить, що всі концерти і грамоти припадають на п’ятницю.
P.P.S: я проти дорогих подарунків учителям. Дорогі подарунки взагалі не варто дарувати чужим людям. І я проти тенденції не дарувати квіти – на зекономлені від цього гроші навряд чи врятуєш країну, проте точно виховаєш покоління, не здатне принести букет тому, кого хотів би порадувати.
* фасилітатор – від англ. facilitator, модне слово на позначення помічника
