(А)соціальна дистанція?
Ви ж пам'ятаєте університетські коридори, де студентів завжди більше, ніж в аудиторіях? Пам’ятаєте себе у потоці одногрупників і коротких розмов? Пам’ятаю і я. Моє спостереження за кордонами індивідуального простору розпочалося, певне, якраз там. Одна зі старшокурсниць під час діалогу завжди робила крок уперед — щоб бути ближче. Я ж, спочатку підсвідомо, а потім абсолютно усвідомлено, робила крок назад, лишаючи більше повітря між нами. Так повторювалося з дня у день, з кроку в крок. Іноді, я проходила вздовж усього коридору, захищаючи невидиму межу власного простору. Дівчина не була неприємною, просто у моїй системі координат вона мала обертатися на більшій орбіті.
Сьогодні постійно говорять про важливість дистанції, часто помилково називаючи її соціальною. Мийте руки, одягайте маску, дотримуйтеся дистанції. Фізичної дистанції, обов’язкових 2 метри, що можуть врятувати комусь життя. Дистанція соціальна — то інше, класичне визначення її звучить так — соціологічна категорія, що характеризує ступінь прийняття або відторгнення людиною представників інших соціальних груп. Проте, як би ми не називали ту відстань, що лишається між людьми в час розмови, варто визнати її недоторканною, і не лише в час пандемії.
Від культури до культури звичні метри між співрозмовниками різняться і на Алясці буває сягають рекордних чотирьох. Є іще й область соціальної психології — проксеміка, що займається вивченням просторової системи спілкування. Проте, й без особливої підготовки, людський мозок здатен самостійно й індивідуально визначати відстань, на якій комфортно спілкуватися із другом, родичем чи незнайомцем. Головне, встановлюючи цю відстань, орієнтуватися не лише на власні відчуття, а й на людину навпроти. Адже те, що комусь здається зближенням, іншому видається вторгненням.
Коли в смутні часи карантину ми зустрічаємо знайомих і близьких, колег і просто перехожих, то повага до дистанції перетворює її на справді соціально важливу категорію — категорію турботи про соціум навколо.
