Освідчення
Рівно 40 років тому помер Гічкок.
Дарма він, звісно.
Але що поробиш — таке трапляється навіть з безсмертними.
За що я його люблю?
За «Психо», «Запаморочення», «Птахів», «Клопоти з Гаррі», «39 сходинок», «Леді зникає», «Ребекку», «У випадку вбивства набирайте «М» і все інше.
За те, що «Не та людина» — це оповідання Кафки, написане після Кафки.
За загрозливу дотепність фіналу «Вікна у двір».
За те, як він сховав усі вузли в «Мотузці».
За те, що був безсовісним формалістом. Шкода, не моє визначення.
За те, що придумав саспенс. Який, як я щойно з’ясував, перекладається не як «напруга», а як «невизначеність». Найбільш ненависне, виснажуюче відчуття, здатне штовхнути на будь-які дурниці. Так, він знав.
За те, що розповів про макгаффін. Це дійсно щось неймовірне, цей макгаффін. Ніхто не знає, що таке макгаффін. Але всі прагнуть здобути макгаффін. Через макгаффін постійно спалахують конфлікти, кояться страшні злочини, саспенс хлище з усіх дір, адреналін зашкалює, сюжет мчить до вибухової розв’язки наче камікадзе до американського лінкора, а сам макгаффін при цьому не має жодного значення. Жодний буддійський мудрець до такого не додумався, слово честі.
За те, що породив чудових синів — Франсуа Трюффо й Жана-Люка Годара. Вони, звісно, без нього якось там були б, але точно не були б Трюффо і Годаром.
За його крихітні безсловесні ролі у власних фільмах, завжди влучні, байдуже, живий він у тому кадрі чи не дуже.
За те, що він надзвичайно переконливо показав самогубство з погляду самогубця. Досі пам’ятаю.
За сцену в душі у «Психо».
За спіральний рух води у сцені в душі у «Психо».
За музику в сцені в душі у «Психо».
За «Психо».
Я це, здається, вже казав, але приємно повторити.
За те, що я прочитав «Птахів» Дафни Дю Морьє і був вражений не менше, ніж екранізацією, і через багато років раптом наснив собі моторошно переконливий сон у трьох частинах за мотивами оповідання й фільму, в якому птахи захоплювали частину людства в давно заслужене рабство, винищивши решту гомо сапієнсів.
За те, що він найкрутіший товстун у світі.
За те, що живу у світі, створеному ним.
