Неважкий вибір
Оболонський проспект. На бетонній тумбі біля станції зарядки електромобілів лежить тоненька книжечка з синьою обкладинкою. Назва: “Трудный выбор. Ученые и политики о вариантах развития Украины».
Я небайдужий до таких артефактів. Тим паче й назва велична. Тягну додому. На дозвіллі відкриваю.
Видано в Києві в ООО “Друкарня “Бізнесполіграф”. Підписано до друку 7 жовтня 2013. Наклад – 5000 примірників.
Серед авторів, імена яких мені хоч про щось говорять – Петро Симоненко (чому я досі пам’ятаю, хто це?) і його однопартієць, нардеп Георгій Крючков.
Статті цитувати необов’язково, достатньо заголовків.
“Итоги украинской “незавимимости”: банкротство экономики и государства».
«О последствиях выбора Украиной европейского вектора интеграции».
«Что же дальше? Украина: выбор варианта интеграции».
«Евроинтеграция или евродеградация: камо грядеши, Украина?»
«Евроэшафот для Украины».
«Социокультурные риски и угрозы вступления Украины в Евросоюз».
«Почему следует голосовать за предложения коммунистов, несмотря на различия в политических взглядах».
«Правовое заключение по вопросу соответствия Конституции Украины проекта Соглашения об ассоциации между Украиной и Европейским союзом и его государствами-членами».
«Расчеты о возможных последствиях для экономики Украины в случае подписания Соглашения об ассоциации с ЕС или вступления в Таможенный союз (подготовлены Минэкономразвития Украины)».
І ми ж усі жили тоді – кажу собі.
І все це сприймалося як така ж рутина, як осінній дощ чи цвирінькання горобців – кажу собі.
Але це ще не все. Десь посередині «Евроэшафота» надибую закладку – аркушик паперу в клітинку з написом друкованими літерами:
“Бориспільсько-Баришівський об’єднаний міський військовий комісаріат
Соляник Євген Володимирович
12 березня 2014
полковник Троян І. В.”
Все, що треба було зробити тому Тайожному союзу – просто почекати. Поки ми знову пересваримося одне з одними, поки в Раду на наступних виборах знову наобирають симоненків та крючкових, поки на центральних каналах знову не вилізуть легіони мудрагелів, які почнуть говорити, що не все так однозначно. Поки ми не повернемося до своїх дощів і ожеледиці.
Але Тайожні союзи живуть в особливому світі, і цей світ не схожий на світ звичайних, психічно притомних людей.
І тому 12 березня Євген Соляник пішов у військкомат.
І тому ця брошурка валялася непотребом на вулиці.
І тому її підібрав мимобіжний київський журналіст, аби написати злобну русофобську колонку.
Неважкий вибір, насправді.
