ЧИ ПРОГРАВ АНТОН ЧЕХОВ пУТІНУ І пУТІНІЗМУ?
Із записних книжок Чехова: «Россия — громадная равнина, по которой носится лихой человек…». От, величезний простір, а чим і ким заповнений? «Лихой человек» - це хто? Гоголівський Чічіков, що мандрує в тройкє (на Херсонщину, між іншим)? Сталін на танку, який чавить усе людське? Путін, що пролітає, яко диявол, на ракетах - «високоточних», які нищать, випалюють все і вся?
Те, що мучило Чехова: якість людського матеріалу в росії. Простір гігантський, а люди на їх тлі - маленькі, незрідка просто нікчемні. Що найбільше вражає Чехова - не готові працювати, щось змінювати у житті. Але готові скоритися якомусь новому демонові, котрий той необозримый простір оголошує своїм. Понад те - йому мало того простору, він оголошує похід задля завоювання нового, без якого ну просто ніяк.
Хоча ж яка тут логіка? У вас же і цей простір необжитий, неопрацьований… Але ж ні: філософія орди - випалити, вибити, винищити простір, у якому живеш, і прошкувати далі.
Утім, що найбільше убивало Чехова: не живе тут русскій чєловєк, перебуває в якійсь ефемерії, поводиться дико й нераціонально.
Із записних книжок письменника:
"Зато водка есть! Русский человек - большая свинья. Если спросить, почему он не ест мяса и рыбы, то он оправдывается отсутствием привоза, путей сообщения и так далее. А водка между тем есть даже в самых глухих деревнях и в количестве, каком угодно. А между тем, казалось бы, достать мясо и рыбу гораздо легче, чем водку, которая и дороже и везти ее труднее ... Нет, пожалуй, пить водку гораздо интереснее, чем трудиться, ловить рыбу в Байкале или разводить скот".
Або: «Вся Россия - страна каких-то жадных и ленивых людей: они ужасно много едят, пьют, любят спать днем и во сне храпят. Женятся они для порядка в доме, а любовниц заводят для престижа в обществе. Психология у них - собачья: бьют их - они тихонько воют и прячутся по своим конурам, ласкают - они ложатся на спину, лапки кверху и виляют хвостиками ".
Антон Чехов (29.01.1860- 15.07. 1904) був великим трудівником. Прожив усього лишень 44 роки, а лишив після себе величезну кількість текстів. Утримував батьків, рідню, якихось приживал… Відтак не дивно, що чи не найбільше зневажав ледарство і необов’язковість. А ще - схильність до пустопорожніх розмов, політичної тріскотні і високопарних промов: "На России нет философии, но философствуют все, даже мелюзга".
І - «Все новое и полезное народ ненавидит и презирает: он ненавидел и убивал врачей во время холеры, и он любит водку; по народной любви или ненависти можно судить о значении того, что любят или ненавидят».
Любит водку, прогресс ненавидит. Бачили ми цих людішек у Бучі, бачили в Ірпені і Маріуполі. Згвалтувати, убити, украсти… Ці люди Чехова не читали. Хіба що «Каштанку» у школі…
І вони точно не звикли працювати. Звідси й успіх путінської пропаганди: навіщо працювати, коли можна узяти силою напрацьоване іншими? Хіба ж випадково в «армії вєлікава стратєга» стільки уголовників, карних злочинців, випущених на фронтову свободу? Всю росію звільнили від моралі, а власне від самого Бога, попри мантри гундяївські.
Чехов: «Чтобы хорошо жить, по-человечески - надо же работать! Работать с любовью, с верой. А у нас не умеют этого…». Не умеют и не хотят.
У записниках до п’єси «Чайка»: «Треплев не имеет определенных целей, и это его погубило. Талант его погубил. Он говорит Нине в финале: Вы нашли дорогу, вы спасены, а я погиб».
Знайти дорогу! Як, коли почуваєшся мертвим? Це про інтелеігенцію, про інтелектуалів: рано спиваються, рано втрачають себе. Бо йдуть на компроміс, йдуть на підлість, аби зрушилась з місця кар’єра, і т.п.
То чи програв Чехов путіну? А до того - сталіну? На сьогодні виглядає так, що програв. Але ж ідеться про письменника, чий спадок не вимірюється роками чи десятиліттями. Чия творчість є надбанням цілого світу і великого часу.
І, власне, не про путіна мова - про росію і росіян. Скільки ще будєт носиться по їх равнінах отой лихий і дикий чоловік? Вам хочеться бути з ним, чи з Антоном Чеховим? Доведеться вибирати - якщо не сьогодні, так завтра…
Тільки вибір той буде уже назавжди.
