Уроки Бабиного Яру
Якщо сенси не формуємо ми, то їх "про нас без нас" формує хтось інший
Другий день не вщухає дискусія щодо промови президента Ізраїлю Реувіліна Рівліна перед Верховною Радою під час парламентських слухань з нагоди 75-х роковин трагедії Бабиного Яру. "Близько півтора мільйона євреїв були вбиті на території сучасної України під час Другої світової війни в Бабиному Яру і багатьох інших місцях. Їх розстрілювали в лісах, біля ярів і ровів, зіштовхували в братські могили. Багато пособників злочину були українцями. І серед них особливо виділялися бійці ОУН, які знущалися над євреями, вбивали їх і в багатьох випадках видавали німцям. Справедливо і те, що було понад 2,5 тисячі праведників народів світу, ті лічені іскри, які яскраво горіли в період темних сутінків людства. Однак більшість мовчали", – сказав Рівлін.
Голова Організації українських націоналістів Богдан Червак назвав слова Раувіліна Рівліна "плювком в душу українцям". "Перед ним жоден, наголошую: жоден з учасників слухань такого собі не дозволив. Навпаки, усі промовці наголошували – настав час гідно вшанувати пам'ять Олени Теліги і сотень інших учасників Похідних Груп ОУН, які від рук нацистів загинули у Бабиному Яру. При цьому загинули як борці за незалежність України", - додав Червак. Він також додав, що "президент держави Ізраїль так і не побачив нової України, про яку говорив". "А тому питань до нього немає. Але є прохання до українських євреїв. Переконайте пана президента, що читати московські газети і дивитися росТБ не просто шкідливо, але й непристойно", - написав Червак у своєму Facebook.
Перший заступник голови парламенту Ірина Геращенко була більш дипломатична в своїй реакції. Вона назвала слова ізраїльського президента "некоректними і недипломатичними оцінками щодо певних сторінок трагічної української історії, зокрема, ОУН". "Мені дуже прикро, що президент Ізраїлю не чув всі попередні виступи, де праведники, лідери єврейських українських громад, представники різних релігійних конфесій, українські патріоти, як то академік Іван Дзюба, що першим голосно підняв тему Бабиного Яру, згадували невинно убієнних і їх спасителів, серед яких було дуже багато простих українців, які ризикували своїм життям і життям своїх дітей, аби врятувати єврейські родини і єврейських дітей", - додала пані Геращенко.
Володимир В’ятрович, історик, голова Українського інституту національної пам’яті назвав слова президента Ізраїлю міфом, поширеним з радянського минулого. Він закликав уникати необґрунтованих узагальнень. На його думку, вони ведуть до спрощень, які створюють можливості для маніпуляцій і обману. "Серед тих, хто вбивали чи допомагали чинити вбивства, були члени місцевої поліції, яку іноді називають українською. Але не всі з них брали в цьому участь і не всі вбивці були членами цієї поліції – масові вбивства євреїв були "компетенцією" німецьких айнзацгруп та німецької поліції".В’ятрович нагадує, що до місцевої поліції масово вписувалися радянські військовополонені різного етнічного походження. Для багатьох з них служба у нацистів була єдиним порятунком від смерті."Серед українців службовців поліції були члени ОУН. Але не всі члени поліції були оунівцями і не всі оунівці були поліцаями. Серед оунівців, які були в поліції, були ті, хто брав участь у вбивствах євреїв. Але не всі оунівці поліцаї робили це". Голова Українського інституту національної пам'яті нагадує про члена ОУН Романа Біди (Гордона) - начальника слідчого відділу місцевої поліції у Києві. Він врятував єврейського хлопчика, якого вели на розстріл у Бабиному Яру. Взимку 1942 році Роман Біда був розстріляний і похований в Бабиному Яру.
Директор Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства, головний редактор видавництва "Дух і Літера" Леонід Фінберг зауважив, що говорити про трагедії Другої світової війни чесно дуже важко, і багато хто говорить напівправду. "Це були конкретні люди, які чи не мали сили вбити себе, щоб не виконувати таку роботу, чи в силу різних причин не могли це зробити. Безумовно, були люди різних національностей, які робили це з власного бажання. І треба називати їх поіменно, а не казати про їхні ознаки – чи християни, чи іудеї, чи українці, чи поляки. Треба бути дуже обережними з цими питаннями. Тим більше, над нами нависають радянські концепції, які підсвідомо присутні у нас".
Хочеться все ж повернутися до теми парламентських слухань, які відбулися 27 вересня у Верховній Раді: "75-ті роковини трагедії Бабиного Яру: Уроки історії та сучасність". Нам може не подобатися те, як нас бачать у світі. Нам має не подобатися, коли Україну та українців світ споглядає через призму радянської, а тепер і російської пропаганди. Але є один момент, який ми маємо засвоїти. Якщо сенси не формуємо ми, то їх "про нас без нас" формує хтось інший.
Бабин Яр вже давно має наднаціональне загальноукраїнське значення. Він не тільки про минуле. Але й про сьогодення. Про ту небезпеку для України та всіх її мешканців, яку несуть хижацькі іноземні режими, що приходять на її землі зі зброєю. Радянський Союз всі роки свого існування наполягав, що незалежні національні держави – це підґрунтя для міжетнічної ворожнечі. "Мир для народів" був гаслом, яке виправдовувало існування жахливої антилюдської імперії. Але ніякого миру не було. Єврейський ценз, боротьба з українським "буржуазним націоналізмом", принизливе тавро "нацмени", депортації, розстріли, звинувачування за національною ознакою – все це те жахіття, в яке СРСР затягував своїх громадян. Гітлерівська Німеччина нищила народи так само, як це робив сталінсько-ленінський більшовизм. Різниця полягає тільки в тому, що Нюрнберг відкрив злочини нацизму. Злочини комунізму не засуджені досі. Засуджувати треба не народи, а ідеї. Не групи, а персоналій.
Нема нічого дивного в тому, що в світі досі гуляють радянські пропагандистськи штампи на новий лад. Шовіністична Росія, де скінхеди та відверті нацисти пов'язані з владними фігурами, не одноразово намагалася звинувачувати інші країни з ненависті до певних етнічних груп. Росія грається в захисницю "гнаних народів" так само, як Радянський Союз намагався удати з себе миротворця там, де він жорстоко винищував національні ідеї та її носіїв. Особливо зрозуміти це важливо зараз, коли нові "визволителі" прийшли на нашу землю. І знову вбивають. І знову за "мир". За "руський мир".
Жертв Бабиного Яру поєднали кати, поклавши їх в одні могили. Ми ж маємо ніколи не допускати, щоб наша земля стала іграшкою в чужих планах світового панування. Дуже важливо саме зараз, коли радянські міфи оживають стараннями російської пропаганди, почати творити нові сенси, які будуть зрозумілі сучасному світу. А це і засудження розстрільних команд тисяч таких ярів, до кого б вони себе не зараховували тоді, коли чинили злочини.
Уроком, який винесли з Холокосту євреї, стало створення та захист своєї держави. Ізраїльтяни знають, що воюють в тому числі і заради того, щоб Бабин Яр ніколи не повторився. Безпеку, добробут, розвиток всім народам, які проживають в Україні, може забезпечити лише незалежна Українська держава. Ось що має стати уроком Бабиного Яру для нас.
Ми будуємо державу, щоб ніколи Бабин Яр не повторився для нас. І це той сенс, який зрозумілий в сучасному світі багато кому. І в першу чергу Ізраїлю.
