Погориннє: Пересопниця і Клевань
Історія Київської Русі несправедливо зникла із нашого сьогодення. Навіть у школі її вивчення полишають десь класі у шостому, переходячи до детального, мало не помісяцевого аналізу сумного новітнього періоду. Хоча прикладом (а приклад завше повинен бути успішним) є період великої Київської держави. Саме тоді виникає іще одна забута назва багатих лісових земель на берегах річки Горинь - Погориннє. І перше важливе тутешнє місто - Пересопниця. Знищене в 1240 році Батиєм, сьогодні воно перетворилося на невеличке село із великим музеєм написаного тут Пересопницького Євангелія. Шлях кожного українського президента розпочинається із присяги на цій древній, майже десяти кілограмовій, книзі. Вперше перекладена на просту українську мову із церковнослов’янської, вона наблизила Бога до людей, дозволила їм порозмовляти напряму, без зайвих посередників та інтерпретаторів. Замовниця цього революційного видання княгиня Гольшанська-Дубровицька тривалий час проживала поруч, у свого зятя Івана Чарторийського в Клевані.
ВУЛИЦІ КЛЕВАНЯ
Клевань — містечко на березі Стубли, загублене в густих і багатих лісах, куди приїздили полювати ще руські князі. Нині ж ці території пропонують не менш вишукану забаву для урбанізованих громадян — ягідний випас* малиново-ожиновими хащами. Лісові ягоди значно солодші, а їх аромат годинами лишається на «брудних» від малинового пилу та подертих від малинових колючок руках.
ДЖУНГЛЕПОДІБНІ ХАЩІ
Навколо міста високо натягнуті дроти електропередач постійно гудуть від десятитисячної напруги. Кажуть, якщо довго блукати вздовж їх ліній, розболиться голова. У мене ж навпаки, з’явився заряд енергії та склалося враження, що над головою літає і шукає місце для приземлення інопланетний корабель.
ЗЕЛЕНЬ
Блискавки також полюбляють Клевань. Чимало моторошної інформації про це можна знайти у місцевих інтернет виданнях. Костел Благовіщення, відбудований у 17 столітті на згарищі першого, дерев’яного, також знищеного блискавкою.
КЛЕВАНСЬКИЙ ВІАДУК
Місцеві дітлахи супроводжують подорожуючих як справжні експерти з пошуку підземних ходів та враженнєвих експедицій. По-сільському привітні, вони розповідають, що у криптах костелу досі поховані перші власники Клевані — князі Чарторийські, у гробах, видовбаних зі стовбурів старих дерев. Не перевіряла правда це чи ні, хоча постійні завали ґрунту у людних місцях все ж вселяють підозру про величезні підземні сполучення між костелом та замком.
КЛЕВАНСЬКИЙ ЗАМОК
Давно покинутий Чарторийськими, замок мандрував імперіями, що десятиліттями змінювали одна одну услід за поділом Речі Посполитої. Тут був і єзуїтський колегіум, і польська гімназія, і духовне училище. Після першої світової у його стінах самовільно проживали місцеві, що втратили свої домівки під час війни, зупинялися тут НКВСівці та гітлерівці, студенти школи механізації, та найчастіше поміж стін замку гуляли не люди, а вітер.
КЛЕВАНСЬКИЙ ЗАМОК
На особливу увагу заслуговує замковий віадук**, конструкція вигадана ще древніми римлянами і прекрасно вписана в місцеву джунглеподібну гущавину.
КЛЕВАНЬ В ОЧІКУВАННІ БЛИСКАВКИ
Посеред такої ботанічної пишності за декілька кілометрів від Клевані знаходиться відомий Тунель Кохання. Сьогодні вітчизняний інтернет (якщо таке словосполучення можливе) перевантажений романтичними світлинами на його тлі.
ПАНОРАМА ПЕРЕСОПНИЦІ
Погориннє – прекрасне, древнє і багате, як і наша, подекуди забута історія.
*ягідний випас — як кажу я, гарний спосіб провести час в лісі, збираючи і відразу споживаючи дикі ягоди (малину, ожину, чорницю, лохину, журавлину і ще-ще-ще, бо ліси в нас багаті). Ягідний випас може навіть перерости в хобі.
**віадук — як каже Вікпедія — міст на високих опорах через глибокий яр або ущелину.
#українські_прекрасності
Фото автора
