Бонді

Щороку новий книжковий сезон відкриває Форум видавців у Львові. (Так уже двадцятий рік поспіль.) До цієї культової події видавництва готуються заздалегідь, тому на Форумі — багато книжкових прем’єр.

Так, видавництво «Дуліби», що його заснувала письменниця Марина Гримич, видало новинку Ігоря Осташа «Бонді, або Повернення Богдана Весоловського». Таким чином почало активно заповнювати малозаповнену науково-популярну нішу україномовного видавничого ринку.

Бонді — псевдонім Богдана Весоловського (1915—1971), який у 30—40-х роках жив у Львові, а згодом із політичних міркувань емігрував у Канаду. Славетного композитора називають одним із перших творців української естрадної пісні. (Пісенна спадщина нараховує понад 130 творів.) Його легкі, часто, як кажуть галичани, батярські (тобто хуліганські) композиції звучали у львівських ресторанчиках та кав’ярнях. Здебільшого у виконанні знаного на той час оркестру Леоніда Яблонського (або просто — оркестру Ябця), активним учасником якого був сам Весоловський. Утім, твори були настільки популярними, що їх виконували по всій Галичині та Буковині. Деякі навіть всерйоз сприймали як народні, наприклад, «Карії очі».

Власне, книжка розповідає про життя та творчість Богдана Весоловського. Читач поринає в атмосферу українського ретро, міжвоєнного Львова та Стрия, еміграції та українського життя в Австрії й Канаді.

До речі, до повернення творчої спадщини композитора в Україну долучився Олег Скрипка. Він на основі знайдених у Торонто музичних матеріалів Весоловського записав два альбоми — «Серце у мене вразливе...» (2009) і «Жоржина» (2011). Як результат, слухач занурюється в атмосферу елегантності та світлого гумору котрогось з галицьких чи буковинських, зрештою, українських міст початку ХХ століття. «Джаз, танго, фокстрот, свінг зазвичай вважають європейськими, заокеанськими жанрами, — свого часу сказав музикант «Дню» (18.03.2011). — Я ж цим проектом хочу показати, що й наша країна має багату й неповторну музичну історію». «Ми започатковуємо традицію вечорів джаз-кабаре, — додав він, — де панує атмосфера відкритості та шику. Нині, за часів дикої еклектики, здається цікаво відродити цей жанр за допомогою сучасних форм. Сторіччя тому кабаре було аналогом теперішніх клубів і тусовок, а музична складова концертів гармонійно поєднувала такі актуальні тоді напрями, як джаз, міський романс, оперетку. Пізніше в рамках жанру було сформовано естетику бродвейських мюзиклів, навіть рок-н-ролу, адже саме з кабаре пішла традиція «п’яних танців на столах».

Ось так Богдан Весоловський продовжує повертатися в Україну.