Чиє сміття?

Громадська організація Zero Waste Alliance Ukraine представила аудит відходів та брендів, який упродовж минулого року провели у п’яти містах України: Львові, Люботині, Херсоні, Луцьку та Маріуполі. Аудит мав на меті не лише привернути увагу до проблеми сміття, в якому потопають українські міста, а й провести аналіз морфології відходів та брендів, що є лідерами в забрудненні довкілля. Так, у кожному з п’яти міст активісти проаналізували стан збору та переробки відходів, від органічних до поліетилену. Для цього волонтери та учасники екоорганізацій провели низку акцій з прибирання визначених локацій і на основі сортування сміття зробили аналіз того, що викидають просто неба люди. У Луцьку, зокрема, волонтери зробили аналіз відходів, які викидають мешканці звичайного міського будинку, а у Кам’янець-Подільському прибирали в дендропарку, в Маріуполі — зону для пікніка, де були виявленні пластикові ретро-предмети, які давно вийшли з ужитку. У Херсоні зафіксували, що найбільша частка зі знайденого сміття — це скло, а отже, доцільно було збільшити кількість пунктів прийому склотари. А у Люботині найбільше виявили органічних відходів, тому в громаді варто популяризувати серед мешканців компостування.

Аудит показав не лише проблеми, з якими стикаються українські міста, а й представив кейси для ефективної розробки місцевих планів управління відходами. Їх можуть взяти собі на озброєння й інші міста України, оскільки сміття — це загальна проблема. Однак, як попереджають аудитори, єдиного механізму для всіх немає. Через брак даних стосовно морфології відходів на рівні муніципалітету чи тергромад часто приймаються хибні рішення. Тому перш ніж вирішувати, що ставити — сортувальну лінію, компост чи шукати інвестора для будівництва сміттєпереробного заводу, необхідно розуміти кількість та склад відходів, які продукують мешканці. Скільки з них піддається переробці, а скільки ні, і вже тоді ухвалювати найбільш ефективні рішення.

З ЧОГО СКЛАДАЮТЬСЯ ВІДХОДИ ТА ЗВІДКИ ВОНИ БЕРУТЬСЯ

Перший у світі бренд-аудит відбувся на Філіппінах у 2016 році. У ньому взяли участь місцеві мешканці, які зібралися на прибирання пляжу. Поки вони прибирали, то зауважили, що кожна друга пляшка була брендована, і, що дивно, серед них були такі бренди, які навіть не продавалися на Філіппінах, тобто з’явилися на пляжі з води. Відтоді екоактивісти по всьому світу провели понад тисячу аудитів, щоб закликати компанії-забруднювачі перестати виготовляти стільки непотрібного одноразового пластику. Торік до бренд-аудиту долучилося понад 11 тисяч волонтерів уже створеного міжнародного руху Break Free From Plastic. Вони провели акції у 45 країнах на шести континентах. В результаті зібрали та проаналізували 330 493 одиниці пластикових відходів, щоб виявити найпоширеніших забруднювачів пластиком. 25 жовтня минулого року було опубліковано звіт про результати бренд-аудиту відходів у світі. ТОП-забруднювачами пластиком у світі у 2021 році виявились корпорації: The Coca-Cola Company, PepsiCo, Unilever, Nestle, Procter & Gamble, Mondelez International, Philip Morris International, Danone, Mars Inc. та Colgate-Palmolive. Зі звітом можна ознайомитися за посиланням: https://www.breakfreefromplastic.org/brandaudit2021/

Україна, як розповідає представниця Zero Waste Alliance Ukraine Софія СИДОРЕНКО, долучилася до аудиту 2019 року. Тобто вже три роки поспіль громадські активісти досліджують склад відходів в українських містах. Але під час проведення аудитів вони дійшли висновку, що важливо не лише аналізувати бренди, а й звертати увагу на морфологію відходів, тобто з чого вони складаються. Тому минулого року вирішили не збільшувати кількість міст-учасників аудиту, а навпаки скоротити їх з 14, які були 2020-го року, до 5 у 2021-му. І на базі отриманих даних напрацювати кейси з отриманими результатами.

«Для впровадження якісних та системних змін, а також оновлення цих рамок, потрібно спочатку дослідити ситуацію та зібрати дані, на основі яких уже можна зробити певні висновки та сформувати пропозиції. Саме тому в межах цьогорічного аудиту відходів ішлося більше не про бренди і маркування, а про склад відходів у різних містах, — розповідає Софія. — Хочемо наголосити на тому, що аудит ми проводили втретє й уже зрозуміли, що мусимо обрати іншу стратегію при комунікації з кампаніями, на адресу яких часто лунають нарікання, що вони є забруднювачами довкілля. У нашому випадку, українському контексті, топ-забруднювачі досить часто стають і топ-стратегами системних рішень. Тому в цій площині варто говорити про ековідповідальність виробника, яка буде закладена у законі, що підтримує частина виробників. Йдеться про розширену відповідальність виробників, які намагаються реалізовувати рішення для зменшення вторсировини. Ми не можемо сказати, що всі виробники такі: є більш відкриті, а є менш. Але тепер ми обрали стратегію партнерства, а не звинувачень».

ЗРОЗУМІТИ ПРОБЛЕМУ І ВІДКРИТИ ШЛЯХ ДО ЇЇ РОЗВ’ЯЗАННЯ

Сам звіт, у якому подані ситуації з п’яти територіальних громад щодо відходів, окреслює широкий спектр проблем: система вивозу, чи є роздільний збір, скільки перевізників, чи відрізняється система збору у різних перевізників, наявність пунктів прийому вторсировини тощо. Окремим блоком подана інформація про кількість та морфологічний розріз відходів у відсотках, представлені найпоширеніші бренди, зокрема пакування/тара, які переробляються та не переробляються. Також на основі зібраних даних у звіті пропонуються рішення щодо запобігання утворенню відходів. Їх розробляли екоактивісти Zero Waste Alliance Ukraine спільно з громадськими організаціями чи групами на місцях (з Харкова (Kharkiv Zero Waste), Херсона (Екологічні новини), Луцька (Нуль відходів Луцьк), Маріуполя (Маріуполь Сортує) та Кам’янець-Подільського (Eco_hub-KP). На основі аналізу морфології відходів та брендів зробили звіт-збірку п’яти кейсів. Вони покликані привернути увагу до проблеми браку інформації та показати, які в містах утворюються відходи, хто їх утворює та хто має нести за це відповідальність.

Так, за словами депутата Харківської обласної ради, представника Люботинської громади Віталія БУШКОВСЬКОГО, аудит допоміг зрозуміти не лише проблеми, а й відкрив шлях до їх розв’язання. Він розповідає, що в Люботині переважна частина мешканців живуть у приватних домогосподарствах — 88 %, решта — у багатоквартирних будинках. Вивезення відходів від населення забезпечує комунальне підприємство двічі на місяць. Однак вивіз відбувається за адресами тих мешканців, які підписали договір та сплачують за вивезення ТПВ. Такими договорами охоплено приблизно 35 % мешканців Люботина. Відтак відходи просто викидають або складують і спалюють узимку.

«Коли волонтери зібралися на прибирання міського парку з метою проведення морфологічного аналізу відходів, то з’ясувалося, що 40 % відходів були органічними, а 25 % — це скло, комбіноване пакування, Тетра Пак, метал, тобто вторсировина, — коментує Віталій Бушковський. — Тому якщо раніше йшлося про встановлення сортувальної станції з можливістю для переробки, то тепер варто обрати іншу стратегію. Зважаючи на високий вміст органічних відходів — орієнтовно 40 % — доцільним буде запровадження централізованої або децентралізованої системи компостування. Це не тільки майже вдвічі зменшить навантаження на полігон, а й сприятиме зменшенню забруднення вторсировиною. Також розглядається можливість встановлення прибудинкових компостерів, а з власниками будинковолодінь варто провести роботу щодо укладення договорів на вивезення ТВП».

«НЕ МОЖЕ БУТИ НІЧИЙНИХ ТЕРИТОРІЙ»

Значна частина виявлених в українських містах відходів — це пластик, зокрема, пластиковий одноразовий посуд та пакети, особливо в зонах для пікніка чи у лісопосадках за містом. Маючи досвід проведення аудитів, екоактивісти ініціативної групи «Маріуполь сортує» здійснили два аудити: перший — в історичному центрі міста, другий — у пікніковій зоні, що на межі міста і де відповідність поводження з відходами у людей значно нижча, ніж у середмісті. Результат був очевидним, відзначає голова організації Наталія ГАЄЦЬКА: волонтери виявили кілограми пластика, зокрема й нестандартного — кеглі, панелі від старих комп’ютерів, вінтажні телефони, фільтри для води, іграшки — цей пластик лежав у лісопосадці роками і зовсім не змінився.

«На жаль, пластик, перебуваючи у природному середовищі, не може «розкладатися», як часто про цей процес говорять, тому що це синтетична речовина, яка з часом може розпастися тільки на менші частинки, просто втрачаючи свою пластичність. Саме тому питання одноразового пластику є нагальним: одного разу потрапивши у природне середовище, він, найімовірніше, залишиться там назавжди, завдаючи шкоду екосистемам та їх жителям. І нам з вами також, — каже Наталія Гаєцька. — Виходячи з ситуації ми зрозуміли, що важливим є приналежності певної території до громади чи міста, тобто не може бути нічийних територій, це чиясь зона відповідальності. Крім того, важливо ввести правила поведінки у зонах відпочинку: правило «без одноразового пластику», а також встановлення контейнерів, куди відпочивальники можуть зібрати та викинути вторсировину, харчові рештки тощо».

СВЯТО ЗАКІНЧИЛОСЯ, А СМІТТЯ ЗАЛИШИЛОСЯ

Водночас кейс Маріуполя засвідчив, що стратегія поводження з відходами навіть у межах одного міста чи громади має містити різні напрями. Тому що той інструментарій, який буде дієвий для боротьби зі сміттям у середмісті, може зовсім не підходити для спальних районів чи околиць, які найбільше потерпають від сміття. Та часом навіть заповідні зони чи національні парки, які мають чітко визначених відповідальних осіб, ризикують стати епіцентром відходів через свою мальовничість. Така ситуація зокрема трапилася у дендропарку Кам’янець-Подільського. Один з оглядових майданчиків на місто, де люблять освідчуватися у коханні, влаштовувати виїзні церемонії чи побачення, час від часу потерпає від надмірної «уваги». За результатами аудиту, який провели студенти і волонтери громадської організації Еco_hub-KР на території оглядового майданчика, що входить до Національного природного парку «Подільські Товтри», було зібрано вісім мішків сміття. Як каже голова громадської організації, старша викладачка кафедри екології Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка Оксана ТЮТЮННИК, це місце точно мали б прибирати, оскільки це зона відпочинку в парку.

«Найпоширенішими відходами був пластиковий посуд, недопалки, тара з-під пива і до пива. Окремо варто зазначити, що були знайдені медичні відходи, зокрема маски і блістери від ліків. Нетиповою знахідкою став вживаний одяг, який був просто розкиданий по території, очевидно, це сталося через те, що неподалік житловий масив. Також ми зі студентами стали свідками залишків свята, багато було конфеті на землі, його зібрати нереально. Тобто людям було весело, красиво, але свято закінчилося, а сміття залишилося, — розповідає Оксана Тютюнник. — Оскільки більшість зібраних відходів становить вторсировина, було б добре на цьому майданчику встановити контейнери для роздільного збору вторсировини та забезпечити їх логістику до переробників опісля. Взагалі у Кам’янці-Подільському процес сортування залишається виключно ініціативою окремих його мешканців. А всі, хто займається роздільним збором відходів, можуть скористатися послугами двох пунктів прийому вторсировини».

БЕЗ ІНФОРМАЦІЇ НЕ МОЖНА ПРАЦЮВАТИ

За результатами аудиту екоактивісти напрацювали загальні рекомендації та висновки. З ними можна ознайомитися на сайті Zero Waste Alliance Ukraine: https://zerowaste.org.ua /2022/01/13/zvit-z-audytu-vidhodiv-ta-brendiv-2021/. Як каже аналітикиня організації, експертка з питань поводження з відходами Діана ПОПФАЛУШІ, найважливішим кроком має стати ухвалення рамкового закону «Про відходи», в якому має бути закріплена ієрархія поводження з відходами, яка визначає попередження утворення відходів, а вже тоді можна сортувати та компостувати. Принцип простий — «плати за те, що викидаєш» та «якщо ти забруднювач, то плати за шкідливий вплив на довкілля». Це дасть можливість розширити відповідальність виробника за поводження з відходами упаковки.

Ще одним цікавим рішенням від екоактивістів є запровадження систем заставної тари для напоїв та їжі в сегменті «з собою». Діана розповідає, що нині у Львові за такою схемою працює стартап Zero Cup. Це перший в Україні сервіс багаторазової заставної тари для кави з собою у Львові. Він пропонує придбати каву в заставне багаторазове горнятко, випити її, повернути горнятко в будь-яку кав’ярню в системі та отримати назад заставні кошти або ж залишити горнятко собі. На сьогодні учасниками програми вже є три мережі міста, а це 17 кав’ярень. Крім того, в Одесі існують сервіси доставки їжі у багаторазовому посуді, що фактично розвантажить міські смітники від одноразового посуду, який, фактично, не піддається переробці, а також зменшує витрати міста на прибирання цих контейнерів.

«Сьогодні популярним є наратив, що нам потрібен закон. Хоча насправді це вузьке рішення, яке точно не може на 100 % розв’язати проблему поводження з відходами, бо слід розуміти, з чого наші відходи складаються і звідки вони беруться. Ми бачимо, що навіть в одному місті є різні локації з різними відходами. Тому наголошуємо на потребі морфологічного аналізу відходів, а вже тоді пропонувати рішення, — каже Діана. — Також звернемо увагу на відсутність ведення реєстрів та моніторингу збору даних у сфері управління відходами. Немає уніфікованої системи, згідно з якою громади на місцях збирають та обробляють дані. Відповідно, без наявної інформації не можна займатися розробкою та моделюванням нової системи управління відходами. Важливим є забезпечення збору інформації та відкритості даних у цій сфері. Перший крок зроблено — існують законодавчі підвалини та створено сервіс «ЕкоСистема» — це національна онлайн-платформа, яка акумулює інформацію про стан довкілля. Система наразі містить тільки обмежений набір даних у сфері управління відходами, але є всі шанси, що вона буде доповнюватись та удосконалюватися».