Закон про заборону російських серіалів вступив у силу Чи готові до цього виконавці?

Сьогодні голова Державного агентства України з питань кіно Пилип Іллєнко разом із заступником міністра культури Ростиславом Карандєєвим провів брифінг щодо набрання чинності закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України», який забороняє показ певних категорій російських фільмів та телесеріалів в Україні (детальніше – у статті «Замість телевізійних фсб-шників… білогвардійці?»). Тепер Нацрада з питань телебачення та радіомовлення та Держкіно, як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії повинні будуть слідкувати за дотриманням закону. Сьогодні у Держкіно уже представили перший «заборонений список» – 162 назви фільмів та телесеріалів із анульованими прокатними посвідчення на розповсюдження і демонстрування. Зазначена заборона стосується тільки трансляції цих фільмів на телебаченні і не обмежує можливість їх перегляду в кінотеатрах.

Поки що у Держкіно пішли легким юридичним шляхом – усі 162 назви – це кінопродукт, знятий після 1 січня 2014 року. «Популяризацію і пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій», які також заборонені законом, і які вичленити набагато складніше, поки що не шукали? Хоча такі фільми і серіали Держкіно різко засуджує. «У людей, які не обізнані з характером і практикою органів держави-агресора, складається хибне уявлення під впливом російських серіалів, які формують їм позитивний образ, – вважає Пилип Іллєнко. – А потім виникають ситуації, коли в Донецьку виходять люди з лозунгами «Путин введи войска», тому що вони не розуміють, що це будуть злочинці, а не герої, які захищатимуть населення». І попри те, що закон уже сьогодні набрав чинності, у Держкіно все ще багато обіцянок і мало конкретних дій. Так наприклад, журналістам на брифінгу повідомили, що відсьогодні почнуть проводитися консультації із виробленням механізмів дії відслідковування та покарання правопорушників. Тобто фактично орган признав, що ще не має такого повністю напрацьованого механізму. Тим часом Мінкульт у своїй юридичній обережності пішов іще далі. Ростислав Карандєєв – проти «перегинів» і за «уникнення різноплановості рішення» при визначенні незаконного російського кінопродукту. «Закон дозволяє сфокусуватися виключно на тих особах, які визначатиме СБУ. Ніяких інших критеріїв, крім тих, які будуть використані нашими компетентними органами ні міністерство культури, ні Держкіно використовувати не буде», – говорить зам міністра. (У законі є норма, яка забороняє трансляції аудіовізуальних творів (фільмів, телепередач, крім інформаційних та інформаційно-аналітичних телепередач), одним із учасників яких є особа, внесена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці – такий перелік формує в тому числі СБУ –авт.). Знову потрібні закони забиваються довгою бюрократичною тяганиною.

Є також два ризики обходження закону, про які повідомляють медіаюристи – це копродукція (наприклад російсько-українські фільми) та «національний фільм», створений, наприклад, у Криму («національний фільм» – створений суб'єктами кінематографії України фільм, виробництво якого здійснено в Україні та авторське право чи право власності на який повністю або частково належить суб'єктам  кінематографії України, а також основна (базова) версія мовної частини звукового ряду якого створена українською мовою – за законом України «Про кінематографію»). За словами Пилипа Іллєнка, заборона на копродукцію не поширюватиметься, а от щодо національного фільму, то все залежатиме від того, як компанія-виробник буде вказана у титрах. Якщо юридична особа – резидент РФ – продукт вважатиметься російським фільмом, а відповідно й забороненим.

Також у агентстві розробляють аналітичну довідку для уряду, щоб розглянути можливість створення пільгових умов для кіно- і телесерійного виробництва. Заступник міністра культури заявляє – станом на сьогоднішній день сума виділених бюджетних коштів на здійснення кінематографічного процесу на замовлення держави – недостатня. Чиновник сподівається, що у вересні, коли відбудеться перегляд показників держбюджету, видатки на державну підтримку кінематографії, в тому числі створення телефільмів, будуть збільшені у декілька разів. І все це – у майбутньому часі.

Серед всієї цієї бочки дьогтю була і ложка меду. За словами Пилипа Іллєнка, вдалося розморозити деякі проекти, як то «Максим Оса», «Толока», «Моя бабуся – Фані Каплан», «Гніздо горлиці» (усі перераховані назви – художні повнометражні фільми – авт.), які були призупинені через відсутність фінансування у минулому році. У Держкіно сподіваються, що до кінця року отримають фінансування ще сім проектів. Слово «сподіваємося», напевно, було найбільш уживаним під час брифінгу.

…Дивно було чути слова голови Держкіно «ми віримо у соціальну відповідальність і правосвідомість усіх українських каналів», тому що до прийняття закону практично ніхто на вітчизняному телеринку не проявляв цю «правосвідомість» і «соціальну відповідальність». «Ми будемо зважено підходити до застосування санкцій, адже ми розуміємо, що зараз всім треба пристосуватися до цих умов, і наше завдання – не карати українські канали, а формувати інформаційний простір, який би не містив ворожої пропаганди», - говорить Пилип Іллєнко. Українські канали можуть поки що не турбуватися – схоже, у Держкіно до них лояльно налаштовані.