Цим прапорам не 26 рокiв

Спектр матеріалів у ЗМІ, оприлюднених під час святкування Дня Незалежності України, — найширший: прямі репортажі з місць подій, експерті оцінки досягнутого, виступи представників влади, концерти... Окремі канали навіть провели спеціальні святкові телемарафони. Але звертає на себе увагу ось що: значна частина наших медіа, особливо електронних (не будемо зараз наводити їхній поіменний перелік — річ зовсім не в тому), в ці святкові дні, як і в 90-ті, і в «нульові» роки, дозволяють собі, як би це делікатно висловити, щонайменше дивні висловлювання на кшталт: «Україні сьогодні — 26 років», «Нашій державі лише 26», і, звичайно ж, традиційне: «Ми — молода держава».

Що тут можна сказати? Припустимо, що журналісти, як і деякі експерти, які регулярно роблять подібні заяви, геть нічого не знають про Княжу добу, королівство Руське, гетьманат, боротьбу УПА (хоча якось не дуже в це віриться — принаймні, в сучасних підручниках відомості про ці періоди історії України є. Чи ці добродії закінчували школи десь 1965 року?). Припустимо також, вони ніколи й ніде не чули про видання нашої Бібліотеки газети «День», наскрізна ідея якої — традиції національної державності. Чого варті лише кілька книг: «Сила м’якого знака, або Повернення Руської правди», «Дві Русі», «Повернення в Царгород», Україна Incognita, «Сестра моя, Софія...» та інші. І вони взагалі не готові висвітлювати історичну тематику й долучатися до суспільного дискурсу, який розпочав «День»... Хай навіть і так.

Але ж має цим людям бути щось відомо про почуття національної та особистої гідності, мають вони розуміти, що не можна так самих себе, країну і народ принижувати. І хіба не ясно, що рівень відповідальності «молодої держави» за 26 років — це одне, а рівень відповідальності древньої європейської нації за тисячолітню історію — то зовсім інше? Цю останню думку і головний редактор «Дня» Лариса Івшина, і наша журналістська команда — ми всі не втомлюємося повторювати знову і знову, і вже котрий рік у публічному просторі.

Проте хотілося б ще звернутися із двома запитаннями. Перше — до власників тих ЗМІ, зокрема телебачення, де й досі постійно теревенять про «молоду державу». Панове, а чи не здається вам, що це дуже зручна (і невипадкова) позиція, що знімає з вас особисто відповідальність за всі неподобства, які кояться в країні? Бо, мовляв, що вдієш — ще «молоді»... І друге — до наших шановних колег-журналістів. Високоповажні достойники, ви хоча б уважно перечитали найважливіші слова з Акта проголошення Незалежності України: «Продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні...». Це, даруйте за різкість, було б мінімальною умовою вашої профпридатності.