Телемен і телеман Юрій Макаров
6 вересня студія "1+1" відзначає свій дворічний ювілей. Святкування відбудеться нинішньої неділі, в Українському Домі. На задумом організаторів захід пройде стримано й зі смаком, у присутності найповажніших гостей. Серед них обіцяють бути Людмила Кучма й Ален Делон.
Такі події - завжди привід для роздумів, спогадів і планів на майбутнє. Ними й ділиться загальновизнаний метр вітчизняного ТБ Юрій Макаров, один із тих, хто стояв біля витоків створення найпопулярнішого телеканалу країни.
- Юрію Володимировичу, які сюрпризи чекають глядачів "Телеманії" в новому сезоні?
- З'являться нові рубрики, нові автори, нові теми... Я б охарактеризував усі зміни у структурі програми як більш видимий розворот до дійсності.
- Цього року "Студія "1+1" набирала курс режисерів телебачення у театральному інституті. З якою метою? Брак кадрів?
- На українському телебаченні багато режисерів, але мало фахівців, котрі володіють необхідними навичками, компетентним баченням, достатнім кругозором, здатних приймати нестандартні, оригінальні рішення. Тому ми вирішили створити власну майстерню при КДІТМ ім. Карпенка-Карого. Ініціатором проекту був Володимир Оселедчик. Навчання платне, але "Студія "1+1" фінансує його майже повністю.
- Скільки коштує навчання?
- 2100 чи 2300 гривень на рік, точно не пам'ятаю. Спершу ми гадали, що студенти мають внести хоча б якісь символічні гроші, аби відчути певну відповідальність. Потім зрозуміли, що коли людина доросла, то їй не потрібне це дитяче нагадування. Тільки двоє осіб із майстерні платитимуть за себе самі принаймні перший рік... Узагалі ж, я був здивований... По-перше, конкурс був дуже невеликим. Дві з половиною особи на місце. Не густо. Тим більше, що ми набирали не просто режисерів, а режисерів-продюсерів телебачення. По-друге, ми не взяли жодної людини за протекцією. Так сталося, що нас просто ні за кого не попросили. Тому конкурс був абсолютно чесним. Молодь вся дуже хороша. Ми не змогли відмовити собі в задоволенні й замість запланованих п'яти набрали вісім студентів.
- ТБ - це мистецтво?
- Якщо розуміти під мистецтвом глибоке буріння в пошуках вічних цінностей, то це не тут, не на ТБ. Для цього є музика, література, філософія... Телебачення ж - це або інформація, або розвага.
- Сергій Маслобойщиков колись сказав, що ТБ розділяє людство. Воно поляризує всі прошарки: соціальні, сексуальні та інші. Тільки програми у стилі "magazin", щось на кшталт "Телеманії", об'єднують.
- Я знайомий з цією теорією, але не розумію, чому телебачення розділяє, і чому "Телеманія" об'єднує. Тут питання в іншому. У ступені самооцінки людей, котрі працюють на телебаченні. Чи беруть вони на себе сміливість виправляти звичаї, пом'якшувати характери, "сіяти розумне", добре, вічне, чи вони не ставлять собі таких амбіційних завдань. Я не беру на себе відповідальність впливати на свідомість, смаки глядача. Я можу лише донести до нього якусь інформацію. Або продати йму якусь розвагу, котру він може "купити", а може "не купити" - самим фактом увімкнення телевізора на канал "1+1".
- Але мистецтво двадцятого сторіччя - також не месіанство.
- Так, мистецтво двадцятого сторіччя вже нікого не вчить і не може навчити. Дай Боже, аби воно виконувало ту функцію, котра йому призначена: розважати, надавати естетичну насолоду.
- Ви відчуваєте себе світським левом? Чи популярність вам не заважає?
- Останнього разу я був на світській тусовці, якщо можна її так назвати, торік. Якщо ж відвідання театральних вистав є частиною світського життя, то це я іноді собі дозволяю. Рідше, аніж хотілося б - як людині, котра торгує своєю фізіономією на екрані, що його потенційно дивляться 50 мільйонів чоловік. Я не повинен кокетувати й говорити, що популярність мене не хвилює, не цікавить. Я просто вважаю, що є певна демаркаційна лінія, і до певної межі я беру на себе працю бути публічною людиною. Хоча Пушкін, як відомо, говорив, що публічний чоловік - це ще гірше, аніж публічна жінка. Щоправда, у тому випадку йшлося про громадського діяча, однак це не важливо. Насправді популярність не є дуже серйозним фактором, котрий щось змінив у моєму житті.
- А що взагалі змінилося у вас за ці два роки?
- Я став більше й по справі зайнятий, без сумніву, став отримувати більше грошей, працюю з людьми, які мені приємні. А найголовніше - в мене народилася донька.
