«День» тримає країну в інтелектуальному тонусі»

2016-й як Рік газети «День» та наших читачів розпочався з приємного приводу — минулого тижня, напередодні відзначення старого Нового року та Маланки, в нашій редакції відбулася важлива подія — 19 років тому, 13 січня, «День» очолила Лариса ІВШИНА. Символічне відзначення цієї річниці для колективу редакції та наших читачів стало приводом поговорити про важливі й знакові для країни просвітницькі проекти, реалізовані виданням. І подякувати за співпрацю всім, хто до них долучився. А згадати й справді є що: «Маршрут №1», Бібліотека газети «День», Фотоконкурс, проект «Україна Incognita», Літня школа журналістики... Нині можна сказати, що зусилля редакції мають відгук у суспільстві. Нещодавній приклад — перейменування однієї з вулиць міста Бровари на честь дослідника Голодомору і багаторічного співробітника газети «День» Джеймса Мейса.

Наші читачі, автори та експерти продовжують ділитися своїми враженнями про 20-річчя взаємодії газети із суспільством і пропонують власні ініціативи спільного відзначення Року «Дня».

«ВИСОКА ПЛАНКА, ЯКУ ТРИМАЮТЬ ЖУРНАЛІСТИ ВИДАННЯ, ДАЄ МОЖЛИВІСТЬ І СТУДЕНТАМ НАВЧАТИСЯ НА ЯКІСНИХ ЗРАЗКАХ»

Світлана БОНДАР, старший викладач факультету журналістики, реклами та видавничої справи Одеського національного університету ім. І. Мечникова:

— Останнім часом дедалі більше українців кілька разів на тиждень відвідують фітнесклуби, тренуючи там свої м’язи, та, на жаль, мода на регулярне тренування мозку так і не настала. Немає вже щоденних ранкових газет, з яких в інших країнах починають свій день інтелектуали. Але оборону (ось уже 19 років!) успішно і невтомно тримає щоденна газета «День», яка не дає своїм читачам «заіржавіти», постійно збільшуючи навантаження і кількість підходів своїми новими й інтелектуальними проектами. За ціною місячного абонементу занять в середньому за рівнем клубу можна забезпечити себе передплатою видання, яке щодня «підкидатиме хмиз» у ваше інтелектуальне вогнище і триматиме вас у тонусі. Для візуалів — забезпечено неймовірне задоволення від ілюстрацій і фоторепортажів і щономера, і щомісяця в «Маршруті №1», і щороку — на фотовиставці-конкурсі (яка давно стала вже улюбленим заходом для багатьох поціновувачів цього мистецтва), і концептуальному календарі, який вже також став доброю традицією. Цікаво дивитися на сучасне через призму редакційної політики видання, а ще більше — на минуле, завдяки неймовірним розвідкам і книгам, вихід яких з нетерпінням очікуєш задля заповнення лакун у баченні історичного процесу.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Найдивовижніше, що усе це дає можливість побачити майбуття і те, куди ми йдемо, прийдешнє чіткіше окреслюється на горизонті. Та висока планка, яку постійно тримають журналісти видання, дає можливість і студентам навчатися на якісних зразках, досліджувати й опрацьовувати свіжі актуальні тексти, а обраним щастить набути колосального досвіду під час практики в Літній школі. Багатоаспектність діяльності видання просто вражає!

«ЧЕКАТИМУ, КОЛИ ФОТОВИСТАВКА «Дня» ВІДВІДАЄ ДНІПРОПЕТРОВСЬК — ДОПОМАГАТИМУ ЧИМ ЗМОЖУ»

Валентина ОРЛОВА, журналіст, режисер Дніпропетровського обласного радіо:

— Думаю, що для журналістів у регіонах України газета «День» є безумовним прикладом. Вона дає можливість для осмислення нашого життя, минулого та майбутнього нашої країни. І найголовніше те, що вона показує все це через просту людину.

На жаль, наша журналістика останніми роками втратила людяність. Я працюю в електронному ЗМІ, де навіть інтонації мають значення, тому це добре відчуваю. На відміну від інших всеукраїнських газет, що займаються аналітикою, «День» не повчає і не нав’язує своєї точки зору, а намагається переконати. Адже справжня журналістика полягає в об’єктивному інформуванні читача, в тому, що запрошує його до роздумів. Завжди захоплююсь статтями Ігоря Лосєва, вражає те, як йому вистачає часу переглядати телевізійні канали.

Але якщо йдеться про регіональних журналістів, можу зазначити, що серед них є багато цікавих і талановитих людей. Зараз триває непростий процес роздержавлення місцевих ЗМІ, який часом нагадує знищення трудових колективів, що складалися десятиліттями, мають традиції і чудових людей. Я дуже добре знаю своїх колег із Харкова, Полтави, Запоріжжя та інших міст. У нас в Дніпропетровську перед моїми очима створювалось місцеве мовлення, рік за роком розширювались технічні можливості. Тепер все це знаходиться під питанням, хоча місцеве мовлення дуже потрібне. Ось тільки що я отримала листа з мальовничої Петриківки, люди пишуть і дякують за наші передачі, бо мережеве радіо, за влучним виразом одного з колег, стало частиною українського менталітету. Виявляється, що люди слухають нашу передачу «Моє рідне село» і на Черкащині. Вони дізнаються від нас багато цікавого і повчального, про нашу історію, культуру і мову. Саме цим мені подобаються і проекти газети «День». На мій погляд, дуже добрий проект «Українці — читайте!». Друковану книжку нічим не можна замінити. Особливо мені подобається видання та поширення книг із серії «Бібліотека газети «День». Я знаю, що зараз подібне практикують і інші видання — видають, наприклад, книжки для бійців АТО. Свого часу я зустрічалася з учасниками Другої світової війни, які мали при собі «Кобзар», молитовник або іншу книгу. Тому я аплодую газеті «День» за її видавницьку діяльність — вона щороку представляє нові видання, їде з ними на Львівський книжковий форум. Хочу відзначити також рубрику, що розповідає про художників. У наших умовах це дуже важливо — знайомити людей з мистецтвом. Завжди з цікавістю читаю статті й про українські родини. Це такий всеукраїнський сімейний альбом, бо сім’я — це основа нашого суспільства. Дуже важлива тема в газеті «День» про українське православ’я, про об’єднання церков, яку започаткувала і багато років вела Клара Гудзик. Хочу відзначити також фотографії та карикатури газети «День». Я завжди кажу: карикатура — це ознака здоров’я видання. Мені подобається, що газета «День» регулярно проводить свої фотовиставки в різних регіонах України, несе туди сучасне мистецтво і друковане слово. Чекатиму, коли така фотовиставка відвідає й Дніпропетровськ, і допомагатиму чим зможу.

«ГАЗЕТА ЧИНИТЬ БЕЗПОСЕРЕДНІЙ ВПЛИВ НА НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС»

Григорій ДЕМИДЕНКО, професор Юридичної академії імені Ярослава Мудрого, доктор історичних наук, автор курсу історії вчень про державу і право:

 — Коли газета «День» запропонувала оголосити минулий рік Роком Ярослава Мудрого, ми з готовністю підтримали цю ініціативу, провели студентську конференцію, в якій взяли участь кілька сотень студентів. Пізніше матеріали конференції вийшли у віснику Академії правових наук. Можна сказати, що газета чинить безпосередній вплив на навчальний процес, відіграє освітню і просвітницьку роль. Я б сказав, що видання підтримує хороший науковий рівень, і серйозні експерти діляться своєю думкою на її сторінках.

Я використовував публікації газети «День» у своїй книжці про Ярослава Мудрого. Віддаю перевагу друкованому варіанту газети, я трохи патріархальна людина, прагну купувати газету в кіосках, хоча не завжди виходить. Особливо важливим я вважаю проект «Україна Incognita», оскільки тема історії України була й залишається найактуальнішою і має постійно висвітлюватися. Також треба пам’ятати про тему історичних взаємин України та Росії і культурних діячів. Оскільки нинішній путінський режим перериває всі контакти (наукові, суспільні), це згубно для обох культур. Думаю, була б цікавою постійна рубрика, де даватиметься думка авторитетних, шанованих людей — учених, істориків, політичних і громадських діячів з усіх нагальних проблем у країні, триватиме постійна дискусія.