Без політики та без грошей

Уже другий рік поспіль на початку осені і як раз тоді, коли верстається державний бюджет на наступний рік, інформаційне поле заповнює тема відсутності належного фінансування Суспільного мовника. Лунають обурені заяви, вимоги, роздаються розлогі інтерв’ю і пишуться довгі пости в «Фейсбук». Згадують і про контент, але поки що гроші все ж таки на першому місці.

МАЛУВАТО БУДЕ

Якщо коротко нагадати про суть проблеми, то згідно з законом на Національну суспільну телерадіокомпанію України мало бути спрямовано 0,2% від державного бюджету, тобто, 1,54 мільярда гривень на поточний рік. Топ-менеджмент НСТУ скаржиться, що це лише 54 мільйони доларів, і немає жодного Суспільного мовника у світі, який мав би настільки низький бюджет.

Наприклад, у Чехії, де Суспільне має два телеканали, і бюджет у 265 мільйонів доларів, а в Україні НСТУ, з у 5 разів меншим бюджетом, має 31 канал. Але і від цієї суми Суспільному надали лише половину — 776 мільйонів гривень, на які, як наголошує керівництво каналу, неможливо вижити.

Наслідки недофінансування вже дають про себе знати.

Ще на початку літа Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (РРТ) відключив аналоговий сигнал каналу UA: Перший у Вінниці, Дніпрі, Ізюмі, Києві, Ковелі, Одесі, Тернополі та Чернігові. 25 вересня РРТ повністю припинив трансляцію Національної суспільної телерадіокомпанії України через борги на майже 70 мільйонів гривень.

Міжнародні організації, громадські активісти звертаються до уряду з вимогою повернути Суспільне в ефір, але розв’язати проблему не вдається, і медіаполе і надалі заповнюється обуренням та звинуваченнями...

ГАЛЕРЕЯ «ВЕЛЬВЕТ»

За цим скандалом навколо грошей якось губляться інші, не менш проблемні аспекти функціонування Суспільного, а саме, ЩО за кошти платників податків показує, розказує та буде продовжувати показувати та розказувати НСТУ на своїх каналах та радіостанціях?

...Днями я була на одній із радіостанцій. У студії прямого ефіру було дві «плазми». На однієї транслювався «112 Україна», на другій — UA:Перший.

На каналі «з сумнівною репутацією» показували найсвіжіші та найважливіші новини в прямому ефірі, з оперативними репортажами, прямою мовою спікерів та коротким викладенням подій у тестовому варіанті.

На працюючому за стандартами, професійному та незаангажовану Суспільному телебаченні йшов... телесеріал «Галерея «Вельвет». «Давайте вирушимо в Іспанію 1958 року. Що ж там відбувалося? Нічого особливого, ми просто глянемо на життя людей у цій країні», — це опис цього «мила» на одному з сайтів, що спеціалізується на серіалах.

Яку суспільну потребу задовольняє показ цього серіалу? Може, це «видовища» з відомої формули, там ще про «хліб» було? Чи просто телеканал «забиває» чимось дешевим ефірний час?

Звісно, це просто картинка, висмикнута з контексту, але саме вона стоїть у мене перед очима, коли тепер треба прокоментувати контент Суспільного.

Якщо дивитися об’єктивно на повну картину, то треба насамперед дізнатися, що там із рейтингами.

Отже, дані за 01.10.2018 для (частка за добу, аудиторія 18+ у містах із населенням понад 50 тис.) — у UA:Перший 0,74%, 20-те місці серед усіх телеканалів. (Рейтинги надані експертною групою Kwendi на підставі попередніх даних Nielsen.)

Однак не будемо кидати каміння. Голова правління НСТУ постійно повторює, що рейтинги будуть, але не зараз і все одно не дуже високі. Позиція Зураба Аласанія була відома з самого початку: він вважає, що:

а) люди поступово навчаться їсти корисну їжу («броколі»), тобто споживати саме якісний контент,

б) Суспільне колись почне якісний і корисний контекст («проколи»), але лише після того, як його нарешті профінансують у повному обсязі.

А до того — будь ласка, дивиться лише окремі суспільно-важливі програми, а між ними — вибачте, будуть «вельветові галереї».

СОСИСКИ ТА ХОЛОКОСТ

Втім, спокійно подивитися навіть ті «серйозні» передачі, що є, теж іноді не дуже виходить. Ще одним мікроскандалом, пов’язаним із Суспільним, стала історія про голокост та сосиски.

«29 вересня, випуск телепрограми «Розсекречена історія», що був присвячений Дню пам’яті трагедії Бабиного Яру, перервався рекламним блоком без урахування змісту та структури програми», — так описали ситуацію в НСТУ. Втім, автор і ведучий передачі Олександр Зінченко був більш відвертим: «Нашу програму «Розсекречена Історія» перервали рекламою сосисок посеред сюжету про розстріли в Бабиному Яру». «Сказати чесно, я в шоці, — написав історик у себе на «Фейсбуці». — Особисто прошу вибачення в глядачів і ініціюю внутрішнє розслідування цього ідіотизму перед керівництвом».

Пізніше з’явилися і офіційні вибачення, але...

Чомусь складається враження, що, свідомо або ні, за допомогою сосисок, які «впихнули» в передачу про голокост, менеджмент, можливо, не свідомо, просто збунтувався проти перетворення Суспільного на рядове, звичайне для України ЗМІ, що є збитковим, але яке не лише «з’їдає» дотації, а й щось заробляє...

Отже, знов треба говорити про гроші.

РЕКЛАМА ПОНАД УСЕ? НІ!

Рівно рік тому «День» уже писав на тему фінансування Суспільного мовника. Йшлося в статті і про таке: «Один із кандидатів на посаду голови правління Національної суспільної телерадіокомпанії (колишній конкурент Аласанія) — поляк, журналіст-фрілансер, телепродюсер Марек Серант у своїх виступах під час відбору керівника НСТУ звертав увагу на мізерну доходну частину бюджету Суспільного, яка становить суму, що дорівнює майже місячному бюджету польського мовника. Він наголошував, що в такій ситуації НСТУ самостійно має заробляти додаткові гроші на свою діяльність, інакше нічого не зміниться — без грошей телерадіокомпанія не зможе стати справжньою Суспільною і виглядатиме так, як раніше. Польський телевізійник пропонував, щоб в Україні запровадили абонентну плату з кожного господарства і не забороняли рекламу, якої на НСТУ, за його підрахунками, має бути щонайменше 30%. Але концепцію Серанта не підтримали, і він не очолив українського Суспільного мовника».

Історія з сосисками в історичній передачі каже нам про те, що НСТУ намагається заробляти на рекламі. Але лише на комерційній. Політичну рекламу менеджмент Суспільного бачити в себе не хоче. Це, звісно, не аби як складно в умовах кризового стану українського рекламного ринку. Але проблема є набагато ширшою.

Річ у тім, що керівництво НСТУ сприймає як небажану політичну рекламу та порушення стандартів будь-яку появу в ефірі політиків та представників влади. З цією мотивацією, зокрема, регіональні філії відмовляються надавати ефіри місцевим депутатам для звітів перед виборцями, або UA:Перший, наприклад, не транслює хресну ходу щодо можливості отримати автокефалію, тому що там буде президент.

І ПРО БАЛАНС

Загалом, здається, на каналі є схильність до висвітлення роботи органів влади та політичних структур переважно в критичному ключі. Ну ось наприклад — є «Схеми», є «#@)??$0 з Майклом Щуром», але що на противагу?

Член Наглядової ради НСТУ Олексій Панич нещодавно написав пост на цю тему.

«І ще про нинішню позицію менеджменту ПАТ «НСТУ».

Річ у тім, що свідома — і відкрито задекларована — відмова висвітлювати поточні дії органів влади (за винятком висвітлення в цілеспрямовано критичному дусі) суперечить уже самій місії суспільного мовника: «Надавати суспільству достовірну та збалансовану інформацію про Україну та світ».

Не є «збалансованим» підхід до інформування суспільства за принципом «не покажемо президента» (на аеродромі, ході, форумі тощо), «щоб не зробити йому піар».

Усе просто і самоочевидно.

А такий відхід від місії — це дуже й дуже серйозно».

Кажуть, що саме через таку, скажімо, опортуністичну позицію керівництва НСТУ в мовника не знайшлося лобістів, які б захистили його право на отримання законних коштів із бюджету.

Можна, було б, звичайно, доєднатися до хору тих, хто обурюється тиском на незалежний телеканал. Але... мене особисто стримує о ця побачена «Галерея «Вельвет» на каналі, який працює за бюджетні гроші. Хтось обурюється, побачив у прайм-тайм африканських звірів замість актуальних програм про життя України. Когось шокували сосиски на тлі Бабиного Яру. А когось обурює те, що про його роботу, як представника влади, канал із державним фінансуванням каже або недобре, або нічого.