А ви пам’ятаєте свій перший жахастик?

Постановку здійснив молодий режисер Володимир СУРАЙ у Театрі «Четверта квартира», який нещодавно відкрили в Будинку-музеї Марії Заньковецької. Саме на вулиці Великій Васильківській, 121, актриса провела останні роки свого життя. Відтепер за цією адресою живе і театр — він оселився поверхом нижче від затишного помешкання Марії Костянтинівни. Перший сезон творці театру назвали #НОВОСІЛЛЯ. Це сусідство не випадкове, оскільки Заньковецька все життя докладала зусиль для становлення українського мистецтва нового ґатунку. Уже рік керівництво музею здійснює театрознавиця, кандидатка мистецтвознавства Лілія ВОЛОШИНА, котра підтримує нові ініціативи. Театр не став винятком, а навпаки — логічним продовженням діяльності музею.

Одним із орієнтирів «Четвертої квартири» є постановка творів сучасних авторів. Ідея створення театру в музеї з’явилась як логічне продовження драмклубу, який запустила кураторка драматургиня Алекс ВУД. У своїй п’єсі «За спиною в мене хтось дихає» вона розповіла історію дівчинки, котра почула свій перший жахастик ще в дитинстві, але так і не змогла його забути. Спочатку твір апробували як читку в першому сезоні драмклубу, і він викликав велику зацікавленість під час обговорення.

Атмосфера, яка панувала на сцені у виставі, відчувалась як моторошна і якраз пасувала до Хелловіну, коли й відбулася прем’єра вистави. «Ви чули таке?» — запитує акторка Дана КУЗЬ. І мимоволі озираєшся. Простір, у якому розташована театральна зала, було осучаснено. Бархатисто-сірі стіни, прожектори, три ряди стільців — атмосфера кардинально відрізняється від музею-квартири, який міститься на другому поверсі будівлі. Там все дихає історією, а час іде розміреним плином — тут же панує творчість, а темп дії задає режисер. Постановчою частиною, зокрема режисурою, сценографією, аудіовізуальними рішеннями, завідує Володимир Сурай. Він перетворив порожню залу на кімнату, яка виглядає, наче вона в будинку жахів. На підлозі низеньке ліжко з купою пошарпаних м’яких іграшок, а на стінах звисають уривки шпалер та намальовані крейдою дзеркало й весільна сукня.

Акторка тримає залу в напруженні. Вона розповідає про дитинство героїні, адже всі проблеми зароджуються саме тоді, чи не так? У виставі показано шлях, що його проходить дівчинка: від дитячих страхів до травм та фобій у дорослому віці. Все починається з безневинного запитання: «А ви пам’ятаєте свій перший жахастик? Я от дуже добре пам’ятаю». Проте ця історія — таки щось більше, ніж жахастик про «зелені руки, які тягнуться із вікна, почувши музику із зеленої платівки», що про нього згадано у виставі. У дитинстві ми гралися іграшками, а тепер нами граються страхи. «За спиною в мене хтось дихає», — з пересторогою каже героїня й озирається. Розповідаючи жахастики, вона крейдою малює на стінах ілюстрацію до них — ось і сонце, дівчинка та її програвач, і ціла родина. Ці історії видаються смішними, проте вимушена посмішка скоро змінюється тривогою та виразом переляку на обличчі, а сміх переривається різким криком. Вона закреслює намальованих чоловічків, а келих із ще одного жахастика «наповнюється чимось червоним».

Як впоратися з нав’язливими думками — варто підкорятися їм чи все ж таки звернутися до психотерапевта? У спробах все забути героїня витирає свої малюнки, але спогади не так просто стерти із пам’яті. Про це не прийнято говорити вголос, але іноді у свідомості людини відбувається пекельна боротьба, про яку ніхто не знає. Навіть рідні можуть не здогадуватися й до кінця не розуміти, з якими ж демонами вона бореться. Дівчинка розводить руками, наче виправдовується, нервово сіпається і клацає пальцями. Це відповідально — довірити комусь свої почуття. Але в її житті з'явився той, кому вона хоче довіритись.

Що ж буде, якщо розповісти йому про свої страхи? Раптом, у найбільш вирішальний момент, світло довкола гасне. З-під ліжка починають виповзати знайомі демони. Дівчинка, котра тікала від своїх страхів, сама стала героїнею жахастику. А далі — фінал відкритий і для кожного може бути свій. Приходьте! Шукайте відповіді разом з театром «Четверта квартира».

Наступні покази вистави — 26 листопада і 13 грудня.