Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

«Вечори на хуторі біля Диканьки»

На сцену Національної опери повернувся балет видатного українського композитора Євгена Федоровича Станковича
03 лютого, 16:11

Більш як два роки минуло з останнього показу, значно змінився виконавський склад: багато молоді з’явилося як у балетній трупі, так і в оркестрі. На жаль, пішов з життя диригент Аллін Григорович Власенко... Тож вистава вимагала капітального поновлення.

Оркестрову партитуру ретельно вивчив і втілив Віктор Олійник, якого хочеться привітати з упевненим дебютом як диригента-постановника на київській сцені! Оркестрово, ритмічно, інтонаційно складна музика під його впевненою рукою вразила розкриттям багатющої композиційної палітри: яскравою образністю, театральністю, драматургічністю кожної теми. Це не найлегша не тільки для виконання, а й для сприйняття музика: вона вимагає від слухача якщо не спеціальної підготовки, то певної ерудиції та почуття гумору, аби оцінити поряд з розкішними ліричними симфонічними сценами гумористичні, а подекуди й курйозно-саркастичні обробки добре знайомих мелодій — від різдвяних колядок до різноманітних популярних на слух танго й навіть цитувань класики.

***

Поновлення фантасмагоричної постановки Віктора Литвинова повернуло глядачеві багатопланову хореографію, в якій гармонійно поєднується неокласика і модерн, лірика і фольклор, гумор і гротеск. Попри те що виставу було створено майже 30 років тому (прем’єра під назвою «Ніч перед Різдвом» на лібрето О.Белінського та В.Литвинова за мотивами творів М.Гоголя під орудою видатного диригента-постановника Володимира Кожухаря відбулася 9 липня 1993 р.), ні хореографія, ні чудове художнє оформлення Марії Левитської не втратили актуальності, свіжості.

***

Цікаво і курйозно, що найперша прем’єра вистави на різдвяний сюжет відбулася в розпал літа, але в подальшому певна сюжетна «сезонність» зіграла не на користь частоті й періодичності появи її в репертуарі, аж до повного зникнення...

Рішення про перше поновлення «Ночі перед Різдвом» було прийнято у зв’язку 200-літтям від дня народження Миколи Васильовича Гоголя. 30 жовтня 2008 р. відбулася прем’єра поновленої вистави, яка в основному повторила першу постановку. Але були й відмінності. До фіналу Віктор Литвинов додав картину весілля Оксани й Вакули, яка, по суті, одночасно стала тонко вплетеним у сюжет ефектним фінальним виходом усіх учасників спектаклю. Дещо було видозмінено і малюнок партій головних героїв. Попри все вистава знов поступово зійшла з репертуару: взимку, на новорічно-різдвяні свята, за традицією, балетна трупа нарозхват у сенсі закордонних гастролей. Суто різдвяну виставу нема кому репетирувати, танцювати, а після свят, наче, вже не актуально... Тому 2015 було прийняте рішення про зміну назви через її прив’язку до конкретного свята, бо ж вистава не може йти раз на сезон. Відтоді вона йшла під назвою «Вечори на хуторі біля Диканьки».

***

Чергова велика павза була вже пов’язана з викликами, кинутими театрам і всій креативній індустрії пандемією. Третє повернення відбулося 30 січня у вщерть заповненій залі, що показало, наскільки ця вистава затребувана й очікувана. Вдячна публіка довго не хотіла відпускати артистів, які й самі танцювали з видимим завзяттям й задоволенням. Серед виконавців були й ті, хто танцював раніше: високотехнічний і харизматичний Ярослав Ткачук (Вакула), тремтливо-романтична Тетяна Льозова (Оксана), аристократично-класичний Ян Ваня (Потьомкін) та безмежно привабливий, верткий і стрибучий Даніїл Сілкін (Чорт). Але більшість сольних партій виконували новачки: витончено-томна Юлія Москаленко (Цариця), легка і сяюча Місакі Момма (Місяць), кумедні Володимир Кутузов (Голова), Денис Турчак (Чуб), а от компанію їм у ролі Дяка склав досвідчений Микита Соколов, який здавна полюбився публіці в цій комічній ролі.

Така вже доля випала цій постановці, що її пластичне рішення при кожному відродженні оновлюється і багатішає. Бо це ж не строга класична вистава, в якій споконвіку визначені амплуа, до яких готують артистів зі шкільного станка, а саме той випадок, коли кожна характерна партія напряму залежить від... характеру самого виконавця. Віктор Литвинов зірким балетмейстерським оком безпомилково визначає тих, хто здатен втілити його задум та ще й привнести щось своє! Цікавий образ відьомськи принадливої Солохи створила Олена Карандєєва, з легкістю й артистизмом подолавши технічні складності й карколомний ритм партії, у роботі над якою їй допомагала як педагог-репетитор перша виконавиця Солохи — Ірина Бродська. До речі, саме їй була присвячена вистава з нагоди ювілею, додатковим подарунком до якого стало ще й присудження їй почесного звання народної артистки України.

***

Однією з найважливіших складових творчості Віктора Литвинова є його прагнення до втілення національного балетного репертуару, і в цьому рівних йому мало. Кількість його вистав і хореографічних мініатюр на музику українських композиторів вражає. Його творчість знають не тільки в Україні, а й за океаном. На жаль, незнайомі вітчизняному глядачеві канадські постановки, зроблені Литвиновим на замовлення фірми «Суліма Продакшн»: «Пори року», «Запорожець і султан», «Шлях до гопака» на музику Ю.Шевченка. Лише «Попелюшку» («Полтавську сіндерелу») багато років тому побачила київська публіка у виконанні канадського танцювального колективу «Шумка».

Повернення «Вечорів на хуторі біля Диканьки» — безумовно, позитивна подія національного культурного масштабу! Вистава жива, позачасова з точки зору сюжету й актуальна як ніколи з огляду на її національний колорит. Для кожного персонажу Віктор Литвинов створив характерні образи — ліричні, гумористичні, гротескові, а іноді і саркастичні, залежно від перипетій сюжету. Його хореографія просякнута Гоголем, говорить його яскравою мовою як у сольних, так і в масових сценах, чи то колоритні сцени народних гулянь, класично графічний танець зірочок-сніжинок, з добрим гумором обмальована завзята кавалькада Запорожців або ж помпезно-гротескний придворний бал. Гумор постановника просто невичерпний, і в трупі завжди знаходяться охочі спробувати себе у цьому непростому амплуа, враховуючи, що тут немає жодного «серйозного» персонажу, крім ліричної Оксани, та й вона ж, як годиться при залицяннях, повинна бути веселою і запальною.

Наступний показ балету «Вечори на хуторі біля Диканьки»заплановано на 22 лютого.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати