Телеісторія зі смаком

Через пандемію коронавірусу і локдаун 2020-го року світове кіновиробництво, здавалось, увійде в глибоку кризу. Однак невтішні прогнози не справдились. Кіно та телепрем’єри 2021 року цьому підтвердження. Передовими у виробництві стрічок залишаються США та Велика Британія. Причому в останній - компанії роблять акцент на улюблені глядачами історичні драми. Цього року лише в Британії вийдуть на екрани відразу 33 стрічки та серіали цього жанру, який припав до смаку не лише глядачам Туманного Альбіону, а й усього світу. Разом із кіновиробництвом не забувають європейські та американські лідери ринку й про документальні проєкти. Netflix та Бі-Бі-Cі роблять ставку на цей продукт з огляду на те, що пандемія прийшла надовго, а глядачів довгими зимовими вечорами слід якісно розважати. Українські телевиробники поспішають слідом за гігантами ринку. В Україні також стає модно знімати відеоконтент на історичну тематику.

Нині завершились зйомки телевізійного проєкту про українське бароко. Перуки, фіжми, мушки та корсети – українки та українці XVIII століття були прогресивними модниками, доводять автори телефільму. В  серіях по 15 хвилин кожна - глядачам розкажуть і покажуть, як саме виглядали мешканці Гетьманщини, чим вони жили і про що мріяли.

***

      Авторки проєкту – письменниця і журналістка Ганна Гороженко та історикиня з костюму Людмила Сивцева-Климук. Ганна пише історичні романи про українок-шляхтянок, але цього разу вирішила показати наочно, якими вони були - українці минулого.

      - Як ми уявляємо наших пращурів, які жили, наприклад, у середині XVIII століття? Мабуть, перше, що спаде на думку – босоногий кріпак або зголодніла наймичка. Українцям здебільшого важко уявити себе панами. І я хочу це виправити, – каже Ганна ГОРОЖЕНКО. - Гетьманщина – це центр сучасної України, яка хоч і належала офіційно Російській імперії, але в першій половині XVIII століття мала надзвичайно широку автономію. Українці торгували з німцями, французами. Уявіть лише – весь британський флот залежав від української коноплі та канатів, а Туреччина (Османська імперія) – від українського тютюну.

Ганна ГОРОЖЕНКО

      Як стверджують автори «Історії зі смаком» - це реальні події, зафіксовані в судових документах та мемуарах очевидців, реконструкція життя київських містян, козацької старшини та аристократів. У проєкті йдеться про всі аспекти життя тогочасної Гетьманщини – релігія, політика, освіта, мистецтво та розваги, навіть про вплив української музики на розвиток європейської та світової.

      - Ми показуємо, що таке справжнє українське бароко: тут будуть історії літераторів-підпільників і тогочасних «мажорів», оповіді про церковні скандали та заборонене кохання, про соціальні ліфти в Гетьманщині і про студентські капості. Ми здивуємо сучасників, коли покажемо, наскільки розкутими, справді бароковими, - були українці. Кожну історію ми розкладали до дрібничок – візуалізували її за допомогою наших акторів та продакшену. Тобто в проєкті «Історія зі смаком» буде показано життя таким, яким воно було в 1750-х роках. Це час ще до приходу до влади Катерини Другої і ще до, так би мовити, «закручування гайок».

Фото Юлії Івакіної

***

       Партнерами авторок стали ГО ЕСТА викладачів музикантів-струнників. Завдяки цій спілці в проєкті лунає барокова музика, адже вона теж була частиною життя українців. Виконували її на балах та в «салонах» козацької старшини. В проєкті, за словами його творців, представлені такі рідкісні музичні інструменти, як віола да гамба.

      - Ми хотіли створити правдоподібну картинку. Тому дуже ретельно добирали всі деталі – костюми, музику, реквізит. Табакерки, порцеляна, посріблені тарелі, свічники – це все нам довелося скуповувати на європейських блошиних ринках, бо подібного краму в достатній кількості в Україні не знайти: революції та війни зробили свою нищівну справу. Наприклад, усі віяла в проєкті – справжні, XIX століття, бо сучасні дуже «читаються» в камері. А ще порцеляна в нас особлива – чашки і блюдця XVIII століття з Англії. Адже в чайних парах того періоду була своя особливість – вони були без ручок, - повідала авторка проєкту Ганна Гороженко.

Людмила СИВЦЕВА-КЛИМУК

      - Ми відтворили сукню однієї з героїнь проєкту – Катерини Кароліни Жевуської, в дівоцтві Радзивіл, власниці Погребища на сучасній Вінниччині, – розповідає ще одна авторка, історикиня з костюму Людмила СИВЦЕВА-КЛИМУК. – Віднайшли портрет Катерини. Дослідили, якого виду сукня, в якій вона зображена. З’ясували, що загалом шляхтянки на українських теренах наслідували прусську моду. Вивчали портретний живопис і оригінали історичного одягу, які виставлені в європейських музеях, бо в Україні немає можливості працювати з матеріальним зразком такої сукні. Відповідно ми намагалися добрати тканину, мереживо, аксесуари. А ще особливістю того часу була мода на перуки, і ми шукали майстра, який зможе завити її так само, як це робили в середині XVIII століття. Знайти такого майстра з барокових перук, скажу вам чесно, дуже непросте завдання.

      - Щоб зняти лише одну сцену балу – ми три місяці навчали всіх охочих бароковим контрдансам. І робили це з допомогою викладачів з історичного танцю студії Joyssance, до того ж безоплатно – щопонеділка біля Маріїнського палацу, - підхоплює далі Ганна Гороженко. - І навіть після зйомки цієї сцени, охочих танцювати барокові танці виявилося так багато, що тепер ми проводимо майстер-класи вже в приміщенні. Тобто ми справді повертаємо українцям цю чарівну добу. 

***

      У проєкті є й гастрономічна частина. В ньому представлений процес варіння меду – горілчаного напою, різновидів якого на українських теренах у часи українського бароко було чимало. Однак згодом рецепти медоваріння, яким займалися бортники в Україні, були втрачені і лише нині, збираючи інформацію по крихтах, їх почали відновлювати історики і реконструктори.

       Історичний консультант проєкту – Вадим Назаренко. З життєписів аристократичних родин - консультувала Оксана Лобко. Брали участь у зйомках реконструктори з копіями вбрань та зброї XVII - XVIII століть із «Печерської сотні Київського реєстрового полку», а також художник і реконструктор Сергій Шаменков та історик Святослав Сичевський, які відтворили образи української козацької старшини саме українського бароко.

       - Ми провели надзвичайно велику роботу. Раніше ніхто не цікавився українським XVIII століттям. У країні величезна кількість архітектури в стилі козацького бароко й уявіть собі, жодної достойної колекції на цю тему в національних зібраннях, - розповідає письменниця. – Ми збирали цю історію по краплинах. Музеї нам відкривали фонди, предмети з яких не виставляються, а наш глядач їх побачить. Коли ми ввійшли в знімальний процес і в мережі з’явилися наші перші світлини з бекстейджів, багато реконструкторів, кінопродакшенів підхопили цю тему українського XVIII століття. Нам це надзвичайно приємно, що ми звернули увагу людей на наше бароко. Якщо чесно, ми так захопилися візуалізовувати історію, що тепер, відкрию вам секрет – готуємось до більшого. Наша команда, а це, крім мене, ще продакшн Yes-FX та Людмила Сивцева-Климук, вирішили екранізувати роман про ще один забутий українцями час – початок XVII століття.

       - У вогні плавильника. Срібло» - це оповідь про трьох сильних жінок, дві з яких були українськими княгинями і жили на Київщині та Житомирщині. Ця історія написана мною з реальних подій. Усі три жінки змагаються, однак не за чоловіка, а за владу, багатство та таємничу книгу. Тизер до фільму вже майже відзнятий. Відбираються актори. Відшиваються костюми. Уявіть лише українців шляхетними, в дорогих європейських вбраннях. Упевнена, глядачу така Україна сподобається.