«Мнє нє жаль...»

Пане Міхалков, звертаюся до вас від імені українців, які мислять як українці і відчувають себе українцями. Від імені тих, кого вам, за вашим висловом, «не шкода».

«Чи шкода мені українців, які за Євросоюз? Ні, тому що я за українців, які з Росією. Якщо вони нападали на владу, силові структури — це протизаконно. Я не підтримую тих, хто за Євросоюз, тому що для України це серйозна загибель, це моя точка зору. Я точно знаю, що Євросоюзу Україна, як і Молдова, як і всі інші не потрібні», — сказав Нікіта Міхалков після розгону Євромайдану в Києві 30 листопада (gazeta.ua).

Звертаюся до вас не як до окремої особи, а як до «збірного образу», якщо говорити мовою літературознавства. Ви, представник післявоєнного покоління, «митець» совєтської системи, що доклав руки до створення штучного колоса на глиняних ногах, об’єднюєте в собі ментальність усіх ваших побратимів-імперців, що вважали себе інтелектуалами і митцями, і також «не шкодували» українців.

Ваші слова співзвучні з висловом Віссаріона Бєлінського в листі до Павла Аннєнкова (1847 р.), де Бєлінський пише про заслання Тараса Шевченка так:

«Мне не жаль его, будь я его судьею, я сделал бы не меньше».

З таким же великоросійським апломбом ви, вважаючи себе серцем та інтелектом системи, а насправді, будучи її атрофованим м’язом, беретеся судити про те явище, до розуміння якого ви так і не змогли дорости. Відсутність такого розуміння компенсується у вас відвічним рішенням великоросіян для неросіян — Сибіром і кийками.

Вашими вустами говорить режим, який по-звірячому вбивав людей, щоб жити на їхніх кістках. Вам не шкода й тих десятків мільйонів людей, що були вбиті, закатовані, згноєні в Сибіру і заморені голодом совєтською системою, в той час як «митці» вашого ґатунку співали їй кінематографічні оди...

Ідеологічному ремеслу вашого бренду бракує мудрості та людяності генія Анджея Вайди.

Ви вже в поважному віці, і, очевидно, навряд чи переглянете свої переконання і не наважитеся подивитися правді у вічі.

Попри це хочу вам подякувати від імені Євромайдану.

Ви, як «збірний образ» Бєлінських, зробили для України велику справу: завдяки таким, як ви, сформувалась і показала себе українська нація такою, якою ви сьогодні її бачите на Євромайдані — з інстинктом непокори і державною та громадянською свідомістю. Вам це болить, бо свідома нація заперечує те, що ви конструювали на екранах до розвалу СРСР.

Євромайдан є протиставленням вам і вашому трактуванню України, хоч як би ви це витісняли зі своєї свідомості, позначеної традиційним російським шовінізмом.

Український Євромайдан є відповіддю того українського покоління, якого за планами системи, якій ви вірно служили і служите, не повинно було бути — першого покоління незалежної України. Проте, як бачите, це покоління таки є, і воно вам голосно каже: «Україна — не Росія!»

Не закривайте вуха — слухайте, як ваші дії і слова спрацьовують проти вас.

Ви граєте роль по-совєтськи харизматичного наставника нових російських поколінь, які, мабуть, повторюватимуть ваші українофобські слова і свято віритимуть у вашу міфологію. І це спрацьовуватиме, бо більшість молодих людей Росії не навчені мислити самостійно, очевидно, завдяки таким вчителям, як ви. Ви і вони ніколи не зможете осягнути Україну інтелектуально й емоційно такою, якою вона є. Вам заважає інтелектуальний параліч, спричинений ненавистю і страхом. Саме тому зараз ми не чуємо ні від російських дисидентів, ні від російського студентства слів підтримки Євромайдану — недарма хтось слушно зауважив: «російський демократ закінчується там, де починається українське питання».

Отож, не шкодуйте їх, молодих людей із розбитими головами і переламаними ногами, зате із серцем, повним свободолюбства. Не шкодуйте тих, чиї матері і сестри лежать в лікарнях зі струсом мозку. Не шкодуйте дітей, імена яких стоять у списках тих, хто пропав безвісти в ніч побоїща на Євромайдані. Бо що менше ви їх шкодуєте, то пильніше ми вдивлятимемося у ваше обличчя і розумітимемо суть того, що ви репрезентуєте: українофобства і російського імперського націоналізму.

За вашою спиною, пане Міхалков, — криваве совєтське минуле, а перед українською молоддю — європейське майбутнє.

Дякуємо і многая вам літ!

З європейськими вітаннями

Леся ІВАСЮК, германіст, Віденський університет