Код Дюрера

Наприкінці 2021 року Музей Ханенків долучився до вшанування пам’яті Альбрехта Дюрера з приводу 550-річчя від дня його народження. Для багатьох поціновувачів мистецтва ім’я Дюрера є синонімом майстерності й артистичної сміливості. Він був сучасником Рафаеля, Мікеланджело і Да Вінчі, але працював у іншому культурному просторі — Німеччині. Він відомий зосібна тим, що одним із перших в історії мистецтва дерзнув написати автопортрет анфас, тобто обличчям до того, хто дивиться. Так у ті часи зображали лише святих, для світського мистецтва це вважалося чимось скандальним.

У наш час, коли художників високо шанують, а деяких із них вважають геніями, може сприйматися як щось дивне, що так було не завжди. Від античних часів і крізь середньовіччя дослідники зауважують зневажливе ставлення до мистецької праці як такої, що вимагає ручного виконання. Хоча і поет, і художник результати своєї діяльності втілюють руками через приладдя для письма і через пензлі, олівці чи різці. Але вважалося, що в першому разі людина працює «головою», а в другому — «руками», бо лише копіює те, що вже створено природою.

Ренесанс постає в історії людства як якісно новий етап: надзвичайний сплеск культурного життя, поява на світ плеяди геніальних митців і конгеніальних покровителів, які підтримували прогресивні течії в культурі. Поступово до кола занять ренесансного мислителя, котрий вивчав теологію, філософію та інші науки, додається заняття образотворчим мистецтвом, що остаточно виводить професію художника у ранг інтелектуальної діяльності. Художники переставали бути ремісниками й наближалися за величчю своєї думки до мислителів і вчених. І Альбрехт Дюрер був одним із тих, хто допоміг докорінно й назавжди змінити ставлення художника з боку суспільства. Крім занять живописом, він відзначився як його теоретик, арт-критик, дизайнер, кресляр і математик, чиї міркування щодо принципів геометрії лягли в основу окремих методів архітектури, проєктування і типографії.

Митець також блискуче використав новітню технологію друкарської справи, чим надав гравюрі автономії та високого статусу. На той час гравюра сприймалася як щось винятково «книжне», бо зазвичай її вміщували до релігійних видань і вона була свого роду візуалізацією змісту Біблії для тих, хто не умів читати. Дюрер не лише значно збагатив сюжетний ряд, а й підніс майстерність зображення до небачених вершин. Його твори сповнені інтелектуальних загадок, вишуканих та цікавих деталей, філігранно втілених авторських образів.

Дюрер ще за життя став легендою в професійному середовищі. Його гравюри здобули таку славу, що їх почали не просто наслідувати — а повноцінно підробляти, до останньої деталі, навіть підпису. Нам відомо про один цікавий епізод, коли обурений автор звернувся до суду у Венеції і поскаржився на гравера Маркантоніо Раймонді. За переказами, у результаті Раймонді заборонили лише ставити монограму Дюрера, але копіювати — дозволили. Мотивували це тим, що Дюреру має лестити те, що його талант визнають у такий спосіб. Ба більше: авторські дерев’яні дошки активно використовувались до XIX століття включно. Тому ще більш цінним є те, що всі гравюри Дюрера із колекції Ханенків є автентичними. Це підтвердили експерти Бюро науково-технічної експертизи АРТ-ЛАБ.

Але виставка не обмежується лише творами Дюрера. Також можна ознайомитися з окремими роботами як його безпосередніх учнів, так і художників, котрі розвивали його теми, використовували іконографічні типи і технічні знахідки. Серед них — шедеври Зебальда Бехама, Ганса Бальдунга Гріна, Альбрехта Альтдорфера, Вольфганга Губера і Лукаса Кранаха-молодшого. Дюрер насправді є визначним митцем — його творчий спадок є загальнолюдським надбанням, а значення для національної культури настільки велике, що початок XVI століття в Німеччині науковці називають ніяк інакше, як «епоха Дюрера». Недарма на могилі майстра міститься напис: «Тут поховано все, що було смертним в Альбрехті Дюрері». Все ж безсмертне — назавжди залишилося з нами в його творах.

Експозиція «Код Дюрера» в Музеї Ханенків працюватиме до 27 лютого.