«Кармен» із... Південної Пальміри

Одеса завжди чарувала своєю неповторністю і залишалася вірною оптимістичному духу. Ось і остання значна мистецька подія, яка тут відбулася, стала зайвим свідченням, що одесити — народ особливий, який ніколи не підкоряється несприятливим обставинам, у всіх справах демонструє творчу енергію та винахідливість. Неабиякий резонанс мала у місті остання прем’єра Одеського національного академічного театру опери та балету.

«Кармен» Жоржа Бізе — опера, яка користується особливою любов’ю публіки. Нинішня постановка з’явилася у складні для мистецького життя часи, коли театр не міг розраховувати на належне державне фінансування, а мав покладатися лише на власні сили і ресурси. І ресурси керівництво таки зуміло віднайти, подарувавши глядачам надзвичайно яскраву, талановиту виставу, яка стала свідченням високого творчого потенціалу колективу.

Успіху вистави перш за все сприяла її музична складова. Диригент-постановник Олександру Самоіле підкреслив у творі Жоржа Бізе багатобарвність оркестрової палітри, виразні контрасти піднесеної святковості, буяння запальних танцювальних ритмів і мелодій широкого дихання, а також рельєфно виділив напружені моменти, пов’язані з драматичним переплетенням людських доль. В опері значну роль відіграють широко розбудовані масові хорові сцени. Як єдиний злагоджений організм виступив у постановці хор театру — один із кращих оперних хорових колективів, керованих досвідченим корифеєм Леонідом Бутенком. При цьому в мальовничому видовищі, створеному режисером і балетмейстером-постановником в одній особі Георгієм Ковтуном, хор, міманс і балет виступають як учасники напрочуд активної й розгалуженої сценічної дії.

Колективний герой вистави — строкатий натовп, який визначає атмосферу південного іспанського міста Севільї. Темперамент, постійна зміна вражень, підвищена емоційна температура характеризують настрої цього середовища, в якому панує зухвала і небезпечна красуня-циганка на ім’я Кармен. У виконанні Катерини Цимбалюк за розкутістю поведінки її героїні, впевненої у своїх жіночих чарах, відчувається прихована холодна відстороненість, навіть внутрішня спустошеність. Кармен Тетяни Спаської більш безпосередня і невимушена, щира у своїх захопленнях.

Цікаво, що в центрі твору тут опинилася трагедія зламаного життя юного солдата Хозе (Олександр Прокопович і Костянтин Андреєв) і тема самовідданого жертовного кохання чистої душею Мікаели (Юлія Терещук і Анастасія Голуб). При цьому Георгій Ковтун продемонстрував у своїй інтерпретації не лише талант винахідливого творця масових сцен, а й майстерність у відтворенні нюансів людських стосунків. Цьому сприяло виразне образне рішення низки ключових епізодів, у яких окреслений розвиток двох драматичних любовних трикутників: Мікаела — Хозе — Кармен, Хозе — Кармен — Ескамільо (Вадим Черніговський і Олександр Стрюк). Надзвичайно поетично вирішена постановником сцена побачення Хозе і Мікаели у першій дії. А знамениту арію Хозе — його любовне зізнання, звернуте до Кармен, — поставлено на зразок балетного адажіо, і вона сприймається як єдиний момент, коли ми дійсно віримо у щирість почуттів самої Кармен.

У виставі, позбавленій типових вад сучасної режисури, схильної не рахуватися з авторським задумом, є багато знахідок, які роблять твір актуальним без нав’язливої його модернізації. Бо приклад Кармен нагадує про те, що нині стають особливо очевидними небезпечні наслідки руйнівного начала, яке закладено у діях і вчинках навіть однієї харизматичної особистості. І разом із тим вистава дає змогу відчути, як попри фінальну катастрофу тут перемагає життєствердна енергія, носієм якої є сама музика Жоржа Бізе з її позитивним тонусом, натхненною лірикою та енергійними ритмами.