Особливості президентської дружби

Тобто Україна, отримавши згоду МВФ на поновлення кредиту в $153 млн. і «добро» Світового банку ще на $150 млн., уже широко відкрила рот і ось-ось знову відкусить шматок кредитного пирога. Чесно кажучи, такі «кусальні рефлекси» примушують замислитися над правдивістю передкредитних слів як прем’єра, так і самого Президента, які ледве не перебиваючи один одного обіцяли країні повний «хай лайф», але після розмороження кредитів...

За тиждень, так обіцяють у Кабміні, кредити прибудуть до України, тобто Нацбанк поповниться сумою трохи більше ніж $300 млн., але краще від цього не стане нікому. Навіть Президенту вже підкоригували текст, у якому він оцінює економічну ситуацію в країні.

Так ось, тепер Президент думає, що ситуація «надзвичайно складна, складніша, ніж передбачалося раніше». Фактично Президент знову заговорив про кризу (про яку цього разу, адже російську й світову кризи, що чомусь таки вплинули на гривню, вже «розіграно»?). Що б це означало? Ні, нічого нового в економіці не сталося — показники як знижувалися, так і знижуються. Але що ж примусило Президента за день до початку роботи місії МВФ лякати такими страшними словами керівників українських банків, парочку міністрів і голову податкової адміністрації (який склад!). Що змусило його відразу ж після отримання де-юре тих самих багатообіцяючих кредитів банкірам і податковій (солодка парочка) сказати: «Якщо найближчим часом не буде знайдено механізм залучення банківських кредитів у реальну економіку, на Україну чекає катастрофа» (так і хочеться запитати: a хто ж це так довго і холоднокровно супроводив країну в кризу, хто раніше не особливо хвилювався про реальну економіку, вважаючи за краще говорити про віртуальну, хто, власне, ніби не помітив, як нехороший Мінфін вибудував піраміду ОВДП і вже з неї «кинув» банки?). До речі, один з парламентаріїв, коментуючи цю президентську думку, відмітив, що «очевидно Кучма говорив про «концентровану економіку», тобто — про політику, а під «катастрофою» мав на увазі прорив лівих на виборах»...

У принципі, варіантів відповіді на ці питання може бути декілька, але швидше всього такої особливої форми «творчий вечір», де одним махом можна засвітитися перед телекамерами, «рятуючи» тепер уже не якесь сільське господарство (таких фахівців, як з’ясувалося в Кабміні, багато), а банківську систему й виробництво з ним заразом, закордонному другові — МВФ — продемонструвати, мовляв, лібералізація — «гуд», але «тут тепер від мене все залежить», та й просто нагадати банкірам про себе (а то, кажуть, деякі вже на інших «ватажків» заглядаються). В будь-якому випадку цікаво, що, за словами одного з найбільших банкірів, передає агентство Інтерфакс-Україна, Президент грошей не просив. Ну й правильно. До чого ця груба робота? В цьому випадку досить посадити рядком банкірів і їхніх «непримиренних друзів» із податкової й завести тужливу пісню про те, що незважаючи на всі потуги уряду, борги із зарплати та пенсій ростуть і ростуть. Уряд, до речі, як відразу ж з’ясувалося зі слів Президента, взагалі нехороший, фінансова політика в нього неправильна, заходи «дуже недостатні» й банки він увесь час ображає. В той час як хороша (і, схоже, ще більш-менш багата) банківська система вкладає (природно, не завжди за доброю волею) 6,5 млрд. грн. у побудовану урядом піраміду ОВДП, а «кошти в реальний сектор економіки майже не надходять». Словом, усе просто: прилюдно відшмагати уряд, що неабияк попсував нерви банкірам, а останніх потім пожаліти-приголубити. (Банківська публіка — не селяни. Тут хоч Пустовойтенка звільни — ніхто навіть не посміхнеться, оскільки кожний знає, хто насправді «на роздачі»).

Свідки кажуть, що спостерігати за виступом Л.Кучми було одне задоволення — «він то хмурив брови й суворо лаяв Кабмін, то, раптом, м’яко так говорив щось на кшталт: керівники банків, вибачте-пробачте, що до вас звертаюся, я сам не місцевий, але дуже хотілося б дізнатися, що ж ви порадите зробити для зниження ставки кредитування». Поява доброї феї в особі Президента, як завжди, закінчилася списком. Ні, офіційно банкірів не розписували, а, навпаки, їм списочки роздали й душевно попросили до кінця цього тижня подумати над 30 дорученнями держорганам зі зниження заборгованості держави банкам. Напевно, не варто поспішати й наївно вважати, що Леонід Данилович змахне чарівною паличкою й поверне банкам усе, що винен їм уряд і за ОВДП, і за кредитами всілякими. Але початок небезінтересному (а можливо, навіть і перспективному) діалогу безперечно покладено... Кредити МВФ, Світового банку та інших західних фінансистів, як відомо, мають чітку прив’язку, на відміну від грошей внутрішніх інвесторів, які іноді нишком експропріюються публічною владою без зайвих пояснень... Хоча сьогодні пояснення ні до чого — практично все те, що відбувається у «верхніх ешелонах», пов’язане з однією найбільш захоплюючою подією — біг на результат у президентському марафоні.

ДО РЕЧІ

Позавчора міністр фінансів Ігор Мітюков заявив, що навіть після поновлення кредитування з боку МВФ ситуація із зовнішніми платежами залишається «досить напруженою». Практично єдиний вихід із такої ситуації, переконаний І.Мітюков, «у додаткових переговорах з МВФ». Тобто сума в $300 млн., очікувана Україною від зовнішніх кредиторів вже цього тижня, мала навіть для зовнішніх платежів. І міністр фінансів дав зрозуміти, що після поновлення кредитування «принципово нічого не зміниться... ті гроші, які надійдуть, не компенсують того, чого ми не отримали за 5 місяців (МВФ припинив програму EFF. — Авт.), якби програма працювала». Більшість експертів схильні вважати, що подібні заяви з вуст публічної влади не що інше, як підготовка грунту для спроби запозичення у МВФ ще більш солідної суми (а, збільшивши свою квоту в МВФ, Україна згідно з документами Фонду має на це право). Відразу треба відмітити, що на кредит у вигляді 300% квоти (на початку березня Україна підтвердила готовність збільшити свій внесок у МВФ до $297 млн.) можна розраховувати, заздалегідь будучи упевненим у його поверненні (а видається він на «драконівських» умовах — або поверни через місяць-два, або бери під ринкові відсотки). Тут урядово-президентські наміри виглядають найбільш неймовірно. Адже навіть сам міністр фінансів говорить, що «розрив у фінансуванні зовнішніх платежів складе до кінця року як мінімум $100 млн.». Це як МІНІМУМ. Відомо, що нинішнього року Україна «назовні» повинна виплатити $1,8 млрд. Наприкінці минулого тижня резервний фонд Нацбанку складав (за деякими оцінками) близько $360—380 млн. Перші (очікувані з дня на день) зовнішні кредити ледве-ледве дотягують до $300 млн.