Армрестлінг по-київськи: "волохата лапа" проти "невидимої руки"
Як виявилося, прийнятий нещодавно закон про підтримку автомобілебудування створив небезпечний прецедент. За повідомленням агентства "Інтерфакс-Україна", виступаючи (у понеділок 22 вересня) перед журналістами під час відвідання заводу "Ленінська кузня" в Києві, прем'єр-міністр Валерій Пустовойтенко пообіцяв у подальшому виносити на розгляд Верховної Ради подібні закони регулярно - ухвали про надання пільг уряд має намір приймати "окремо з кожного СП". Можливо, це й не заслуговувало б на увагу: подумаєш, черговий уряд України вигадав чергову форму "ручного керування" економікою - вже весь світ знає, що у нашій країні робити серйозний бізнес без високої підтримки можна лише маючи ще вищу. Однак, у даному випадкові йдеться не лише про вітчизняні підприємства, але й про спільні.
Більшість іноземних інвесторів вимагають цивілізованих правил гри - нормальних і рівних умов для всіх. Багато з них неодноразово публічно заявляли, що ні індивідуальні пільги, ні взагалі будь-які особливі пільги для іноземних інвестицій їм не потрібні (до речі, у більшості країн світу іноземні інвестори перебувають у гірших умовах, ніж вітчизняні). І це не демагогія: для серйозного бізнесу, особливо в промисловості, стабільність краща, ніж виняткове положення. Причому, це речі - несумісні, оскільки політики й чиновники - приходять і йдуть собі, тож і пільги можуть у будь-який момент скасувати, якщо вчасно не вдасться домовитися з наступником благодійника. В той же час несправедливість, жертвою якої сьогодні стали конкуренти, завтра може повернутися проти нинішніх фаворитів - тим більше, що за підкуп іноземних посадових осіб у США, приміром, можна й до в'язниці потрапити. Вже краще конкурувати на рівних! Тому такі чутливі до поганих запахів фірми або не сунуть до нас носа, або дуже швидко йдуть, або дипломатично намагаються робити вигляд, що атмосфера - це внутрішня справа країни й мовчки працюють, стискаючи в кишені так добре нам відому комбінацію з трьох пальців.
Втім, є й такі інвестори, які більш-менш охоче погоджуються грати за правилами, прийнятими в Україні, тобто працювати з урядом і депутатами "індивідуально". Зрозуміло, публічно про це вони говорити не люблять - навіть якби наша влада була найнепідкупнішою в світі, будь-яка спроба вибити з будь-якої держави, навіть своєї рідної, "окремі" переваги для себе особисто на шкоду решті, може непоправноимо зіпсувати імідж компанії. Крім всього іншого, це сприймається як ознака слабкості, невміння перемагати в чесній боротьбі. До речі, багато з тих, хто успішно освоює наш ринок, в останні роки користуються у цивілізованому світі не кращою репутацією саме через свою нелюбов до вільної й чесної конкуренції. Однак, саме в цьому питанні вони й знаходять спільну мову з керівництвом нашої країни!
Проголошуючи "індивідуальний підхід" до іноземних інвестицій, уряд запрошує до співпраці не надто перебірливих. Це погано саме по собі, оскільки інвестиційні гроші - "пахнуть": окрім жаданих обігових коштів і технологій нашим підприємствам потрібне оновлення корпоративної культури, а на подібних "пільгових" умовах скоріш за все прийдуть інвестори не надто цивілізовані. Крім того, прем'єр по суті визнав повну непридатність нашого підприємницького клімату для нормального ділового життя. Й насправді, виходить, що для того, аби СП приносило інвестору нормальний прибуток, його обов'язково треба звільнити від ПДВ. Чи виходить, решта підприємств ухиляються від сплати податків все-таки не через нахабну безчесність вітчизняних підприємців, а просто тому, що інакше неможливо працювати? Чи уряд вважає, що іноземні інвестиції нам потрібні, а внутрішні - ні? І нарешті, після подібних заяв навіть ті, хто й не думає ні про які винятки з правил, мимоволі замислюється: а чи не впаде на них тінь просто тому, що вони працюють у країні вічних пільг? І чи не витіснить їх з ринку більш "дикий" конкурент, "приручений" урядом? Втім, хто кого приручив - це ще питання. Однак, воно вже виходить далеко за межі економіки.
