«Ні дня без «Дня»

«Ні дня без «Дня» – це довгострокова індивідуальна програма, яку під час фотовиставки «Дня» у Львові ініціював головний редактор науково-аналітичного журналу «Наша перспектива» Володимир Чубай. «У незалежній Україні гостро постала потреба в знанні історичної правди, яку, вважаю, відчували всі свідомі і мислячі люди, адже ці знання багато хто не зміг отримати в школі чи університеті. Отже, відчуваючи потребу в додатковій концентрованій і достовірній інформації, щоб аргументовано розвіювати міфи українофобів, відкрив для себе (майже п’ятнадцять років тому) «День» — через книги із його Бібліотеки, зокрема «Україна Incognita», «Сила м’якого знака, або Повернення Руської правди», серії «Підривна література» та «Бронебійна публіцистика» та інші. Книги Бібліотеки «Дня» — це надійний бронежилет для захисту розуму та серця від пропагандистської отрути Кремля і водночас летальна зброя проти брехні та перекручень історії України, проти привласнення її більш ніж тисячолітнього культурного спадку, проти сучасних намагань агресора стерти історичну пам’ять та знищити національну ідентичність української нації. Відтоді найчастіше дарую друзям та колегам книги «Дня», поширюю інформацію про них на сторінках науково-аналітичного видання «Наша перспектива» та на інтернет-ресурсі для науковців «Наукова перспектива». Упродовж цих років давнє знайомство з «Днем» перетворилось на міцну дружбу!» – згадує Володимир Чубай, з чого розпочалася його історія з «холдингом інтелектуальних ініціатив». «День» поспілкуватися з ініціатором програми про актуальні проблеми сучасного українського суспільства.

«ДУЖЕ ВАЖЛИВО УНИКАТИ ІМІТАЦІЇ ТА ПОПУЛІЗМУ»

– На веб-сторінці вашого журналу «Наша перспектива» передовсім впадає у вічі матеріал із закликом «Збережімо державу від саморуйнації!» Хто і як повинен втілити це благородне гасло в життя?

– З таким закликом нещодавно звернулися учасники Ініціативної групи «Першого грудня» до українського народу, і ми вирішили на сайті науково-аналітичного журналу «Наша перспектива» розмістити поклик на це звернення із закликом до молоді спільними зусиллями робити все необхідне для зміцнення нашої держави.

Втілювати у життя це гасло повинен кожен із нас, на своєму робочому місці, у повсякденному житті, якомога частіше запитуючи себе, не що Україна дала мені, а що я зробив для загального добра? Чи не зловживав своїми повноваженнями на шкоду загальним інтересам, чи не сприяв корупції, чи не залишався байдужим, коли міг позитивно вплинути на розв’язання суспільно важливих проблем? Україна – це не абстрактна категорія, це насамперед всі її громадяни, які тут народилися і проживають. Якщо б усі відповідально і порядно ставилися до виконання своїх обов’язків, це вирішило б більшість сучасних проблем. Але дуже важливо уникати імітації та популізму, не відкладати важливі зміни на потім.

Щодня ми перебуваємо на лінії фронту — інформаційного та світоглядного, проглядаючи інтернет-ресурси, читаючи газету чи дивлячись телебачення, їдучи в транспорті чи будучи на роботі, відпочинку. Треба мати власну громадянську позицію і вміти її виявляти. Як у давній Греції були громадяни, а були й «ідіоти» — ті, хто з певних причин не брав участі у загальних зборах, голосуванні та інших формах державного і громадського демократичного управління, тобто був усунутий від будь-якої участі  в державному житті.

У нас немало осіб, які через брак громадянської свідомості самоусунулись від процесу розвитку української держави. І коли їхня концентрація перевищує допустимі межі, відповідні території стають «тимчасово окупованими». Ось це і є невтішні результати інформаційних та світоглядних війн, бо ж насправді окупація АР Крим і окремих районів Луганської і Донецької областей розпочалась не з появою там військ РФ у 2014–2015 роках, а з часу, коли ці регіони було віддано під вплив кремлівської пропаганди і кримінально-олігархічних кланів, очільники яких досі безкарно прогулюються Києвом. І щоб перемогти, треба бути озброєним – ґрунтовними знаннями, любов’ю до української мови і культури, незламною силою волі, прикладів якої можна знайти чимало в нашій історії. Багато цікавих матеріалів цієї тематики можна почерпнути саме з Бібліотеки «Дня».

До речі, створення і видання науково-аналітичного журналу «Наша перспектива» є ініціативою, спрямованою як на популяризацію науки в Україні, так і зміцнення українськомовного середовища в системі науки і освіти.

Як підтверджують дві революції, які відбулись в Україні за час незалежності, більшість українського народу готова у найважчий час піднятися проти зла, однак через недовгий час державотворча чи громадська активність у багатьох минає, і вони, не дочекавшись швидких якісних змін, розчаровуються і зосереджуються на вирішенні особистих проблем, яких на сьогодні вистачає. Настає суцільна зневіра та апатія. Саме це і потрібно для реваншу антиукраїнських сил. Кожен сьогодні має стати волонтером своєї Батьківщини — у своїй професійній чи іншій сфері, в якій може найбільше допомогти — обороноздатність країни, медицина, наука і освіта, високотехнологічна промисловість тощо.

Не менш важливим кроком є захист і розвиток української мови. Пам’ятаймо відомий вислів: «Якщо людина не знає мови народу, на землі якого проживає, то вона є або гостем, або загарбником, або не має розуму». Тож не будьмо гостями в своїй державі!

Має діяти закон і злочинці повинні бути притягнуті до передбаченої ним відповідальності. В Україні наразі так не є. Таке враження, що хто хотів втекти, той отримав таку можливість, і це вже за нової влади, яка прийшла після Майдану. І ще одне — в Україні вже другий рік триває антитерористична операція, яка насправді є обороною від загарбницьких військ РФ, яка розпочала в 2014 році неоголошену війну проти України. А багато зарубіжних політиків і високопосадовців досі недобачають окупаційних військ РФ на території України. Економічні санкції, без сумніву, дуже важливий інструмент тиску на окупанта, але обов’язком світового співтовариства є офіційне визнання терористичних організацій ЛНР і ДНР терористичними. Це надважливий крок, бо кожен, хто входить у ці організації, для цілого світу буде терористом і переслідуватиметься правоохоронними органами, де б він не був. А країна, яка фінансує і постачає озброєння терористам, буде на міжнародному рівні визнана країною, що розвиває тероризм.

«ПРИЧИНИ НАШИХ ПОРАЗОК КЛАСИЧНІ»

– Як би ви охарактеризували стан сучасного українського суспільства?

– Нам випало жити в складний час боротьби з агресором за незалежність Української держави, про героїзм якої не так давно ми читали тільки в науково-публіцистичних працях, історичних повістях чи романах, архівних матеріалах тощо. Сучасні події ще раз доводять відому істину про те, що історія повторюється, але нехтування її уроків і небажання вчитися на попередніх помилках дуже дорого обходиться. Причому і агресор той самий, і цинічні й підлі методи ведення війни такі самі, і причини наших поразок також класичні:

- внутрішні чвари, зумовлені прагненням до найвищої влади багатьох осіб, нездатних нею скористатися в інтересах держави та її народу на довгострокову перспективу;

- запізнілі або помилкові рішення (як тактичного, так і стратегічного характеру, в т.ч. превентивного типу) щодо оборони від агресора;

- занадто великі сподівання на підтримку зовнішніх союзників, які часто в найважчий час повністю або частково не виконували своїх зобов’язань або надавали лише декларативну підтримку;

- брак єдності в протистоянні зовнішньому ворогу й активності та тісної співпраці різних верств населення у процесі українського державотворення через різне (не рідко протилежне) бачення майбутнього нашої держави.

Хоча сьогодні українське суспільство дуже змінилося, і є надія, що в наших очільників вистачить снаги і політичної волі для побудови громадянського суспільства та захисту незалежності, але для цього треба, щоб кожен з нас на своєму місці був відповідальним та принциповим.

– Фактично виглядає так, що в Україні своєрідна двопартійна система: тих, хто читає «День» і тих, хто ще до цього не дійшов. Як оціните це твердження?

– Я б не поділяв українців лише за цією ознакою. Радше можна констатувати, що є велика частина українського суспільства, для якої важливі ті цінності та державотворчі завдання, які вже 20 років доносить «День», а є «насєлєніє», якому «без разніци», де і як жити, головне, щоб ковбаса була дешева. До речі, суспільна апатія є надзвичайно небезпечною в наш час, бо невизнання духовних і моральних цінностей, байдужість до свого громадянського обов’язку використати право голосу на виборах для захисту інтересів держави, до боротьби з корупцією призводить до безкарності та свавілля суддів, депутатів і чиновників.

«ДВАДЦЯТИЛІТНІЙ ВНЕСОК «ДНЯ» У РОЗВИТОК УКРАЇНИ ЩЕ НЕ ОЦІНЕНИЙ СПОВНА»

— Що саме ви побачили в «Дні» такого, що спонукало до започаткування ініціативи «Ні дня без «Дня»? І як конкретно розвиватиметься ця ініціатива?

– «День», його книги, проекти спрямовані на утвердження української ідеї та розвиток свідомого українського суспільства, і вже двадцять років колектив газети наполегливо йде до своєї мети. Лариса Олексіївна Івшина та однодумці не зупиняються на досягнутому – хочу побажати їм успіху в торуванні цього нелегкого шляху. Сьогодні двадцятилітній внесок «Дня» у розвиток України ще не оцінений сповна, але ця праця спрямована на перспективу. 

Роль ЗМІ в умовах війни має бути більшою, ніж інформування про певну подію чи ситуацію. Вони повинні мати сміливість називати речі своїми іменами, оскільки це й буде внесок у боротьбу зі злочинами, які вчиняє РФ і підконтрольні їй терористичні угрупування. Газета «День» є унікальною в багатьох аспектах, зокрема в тому, що мобілізує свідому частину суспільства до дій, озброює її історичними знаннями та надає цілісну картину сьогодення, пропонуючи шляхи протистояння агресору.

Ініціатива «Ні дня без «Дня» передбачає такі кроки:

1. Щодня читайте хоча б декілька сторінок з книг Бібліотеки «Дня», зокрема в час, який зазвичай був відведений для перегляду сторінок у соціальних мережах;

2. Не рідше ніж раз у тиждень дізнавайтесь щось нове з матеріалів проекту «Україна Incognita» на сайті газети «День»;

3. Хоча б раз на місяць обговорюйте з друзями і колегами найцікавіше з прочитаного;

4. Обмінюйтесь з друзями та колегами в межах міста чи України книгами з Бібліотеки «Дня»;

5. Раз на півріччя відвідайте захід, організований «Днем», чи стенд газети на книжкових форумах;

6. Хоча б раз на рік придбайте нову книгу «Дня» для власної бібліотеки;

7. Якщо хочете зробити гарний подарунок другові чи колезі – подаруйте книгу з Бібліотеки «Дня», передплату на газету чи «Маршрут №1»;

8. Запитуйте газету «День» у кіосках, щоб збільшувалась кількість місць її продажу в Україні;

9. Якщо їдете в далеку дорогу, візьміть із собою цікаву книгу з Бібліотеки «День»;

10. Поширюйте між друзями і колегами інформацію про проекти газети «День», діліться власними враження;

11. Якщо маєте можливість, знайдіть меценатів для закупівлі книг «Дня» у бібліотеки;

12. Не будьте пасивним, нехай здобуті знання стануть підґрунтям корисних справ.

Що більше людей реалізовуватимуть індивідуальну програму «Ні дня без «Дня», то сильнішою буде лінія оборони України в інформаційній та світоглядній війні з агресором – Московією-РФ. Те, що ми зробимо тепер, буде потужною складовою стратегічної безпеки України в майбутньому.

— Чи готове нинішнє суспільство реалізувати якісну альтернативу, запропоновану «Днем»?

— Так, дуже велика частина українського суспільства готова здійснювати якісні зміни. І найголовніше — чимало українців готові змінюватися і своїм прикладом змінювати оточення. Наприклад, вражає оперативність і організація українських добровольців та волонтерів, без яких неможливо уявити український фронт, а готовність захищати свою громадянську позицію всіх, хто йшов і їхав на Майдан — це хіба не якісні зміни? Однак потрібно, щоб ці зміни торкнулися вищих ешелонів влади.

Головне — не уникати відповідальності, не бути байдужим і не сподіватися, що хтось (уряд, президент, політики, журналісти) все зробить за нас, щоб зміцнити країну і забезпечити її розвиток. Слова Тараса Шевченка «Борітеся —поборете! Вам Бог помагає!» вкотре підтвердилися і є для України пророчими. Творімо УКРАЇНСЬКУ перспективу разом!

Від редакції. «День» дуже вдячний Володимиру Чубаю. Всі 20 років ми надихалися і орієнтувалися саме на таких читачів. Дякуємо за розуміння і сприяння. Будьте як Володимир Чубай!