«Забрендувати території»
Як відродити і популяризувати нематеріальну культурну спадщину в регіонах України, обговорювали у Вінниці
У 2008 році Україна приєдналася до Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини. Але на сьогодні до списку елементів, які потребують негайної охорони ЮНЕСКО, внесені лише два — петриківський розпис та козацькі пісні Дніпропетровщини. Національний перелік налічує 11 об’єктів, які потребують захисту. Хоча насправді в кожній області знайдеться з добрий десяток звичаїв, народних пісень чи різні техніки вишивки, які варті того, щоб їх зберегли для нащадків. Держава в особі Мінкульту декларує, що готова охороняти багатство народної культури українців, але буксують регіони, бо не мають облікових карток на той чи інший об’єкт. Більше того, не знають, як зробити, щоб унікальну техніку рукоділля чи малярства включили до Національного охоронного переліку. Аби виправити становище, у Вінниці зібрали краєзнавців, етнографів, представників будинків культури, центрів народної творчості з різних регіонів України. Упродовж двох днів вони вивчали найкращі практики охорони і популяризації елементів нематеріальної культурної спадщини, ділилися досвідом і визначали, які ж об’єкти народної культури маленької батьківщини варто було б розрекламувати на увесь світ.
«До нематеріальної культурної спадщини належать пісні, обряди, усні традиції, соціальні практики, які використовуються протягом кількох поколінь та є унікальними для певної місцевості. Також вона несе у собі пов’язані з ними інструменти, предмети, артефакти і культурні надбання окремо взятого народу, краю або регіону, — пояснює директор Українського центру культурних досліджень Ірина ФРЕНКЕЛЬ. — Сьогодні, у розрізі децентралізації, ми розуміємо, що використання елементів нематеріальної культурної спадщини може стати потужним економічним важелем для розвитку малих територій. Тому наше завдання полягає в тому, щоб змінити парадигму сприйняття самого елементу нематеріальної культурної спадщини в економічному контексті. Хочемо показати владі на місцях, як вкладати гроші в популяризацію таких елементів, адже це є окрасою туристичного бізнесу будь-якого регіону. А мета подібних семінарів — допомогти громадам розробити проект регіональних списків культурної спадщини, які зможуть претендувати на місце у національному рейтингу. До реєстру Національної культурної спадщини внесені 11 елементів, з них чотири додали вже цього року. Це традиції рослинного килимарства селища Решетилівка Полтавської області, «Орьнек» — кримськотатарський орнамент, техніка розпису Бубнівської кераміки з Вінниччини та бортництво — унікальний спосіб видобування меду з Рівненщини.
БУБНІВСЬКА КЕРАМІКА
Але, працюючи з регіонами, ми помічаємо, що не всі майстри хочуть надавати про себе інформацію — бояться податків від держави. І ми розуміємо, що треба створити умови для того, щоб вони мали бажання працювати з державою і відкрито демонструвати свої таланти та вміння. Мінкультури зініціював запровадження державної програми з підтримки ремесел, і наш центр є її виконавцем. Вона передбачає підтримку народних умільців і створення належних умов для їхньої легальної діяльності й цивілізованого збуту своїх виробів. Адже ремесла — це також вид креативної індустрії, який може створювати додану вартість для території. Наприклад, Сумська область славиться кролевецьким ткацтвом, і нині вони готують документи для внесення до Національного переліку елементів нематеріальної спадщини. Але вже зараз у них готові шикарні дизайнерські колекції одягу з використанням цих елементів, які користуються великим попитом у Європі, але в Україні про ці речі мало хто чув. І в цьому контексті, поєднання традицій і сучасних технологій, ми можемо говорити про створення креативних індустрій, бо коли створюється креативний кластер — це стає поштовхом до розвитку території.
Потроху окремі громади вже починають розуміти, якщо у них відсутні фабрики і заводи, але є ремесла чи унікальні нематеріальні ресурси, і вони можуть розвиватися. Починають активно спілкуватися з фахівцями з Мінкульту в плані підготовки облікових карток чи подачі документів для внесення до реєстру. Тому що це додатковий інформаційний привід, можливість відкрити бізнес, забрендувати території і зробити їх популярними. Оскільки оновлення Національного переліку об’єктів нематеріальної спадщини відбувається двічі на рік, то сподіваюся, що після наших семінарів на засідання експертної ради восени надійде багато заявок з унікальними об’єктами. Прийом документів завершується 15 жовтня».
Ірина Френкель додала, що Міністерство культури вже домовилося з офісом Google щодо створення спеціального порталу, присвяченого нематеріальній культурній спадщині України. Він міститиме всю інформацію про той чи інший об’єкт з детальним описом та основними даними про місце побутування. Також будуть представлені місцеві реєстри кожної області. Портал може запрацювати вже до кінця поточного року. А у планах — створення віртуального музею елементів нематеріальної культурної спадщини України, який діятиме у вільному доступі.
