Президенту є що приховувати?

Л.Кучма звертає увагу народних депутатів на те, що досі діяльність таких комісій не врегульована законодавчо як того вимагає Конституція. На думку Президента, не відповідає Конституції і постанова ВР, ініційована цією тимчасовою спеціальною комісією. Вона містила рекомендації Президенту звільнити з посад міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка і голову Служби безпеки Леоніда Деркача.

Президент також вказує на те, що ні Конституція, ні закони України не дають парламенту і створеним ним органам повноважень здійснювати нагляд за ходом, підготовкою і проведенням виборів президента країни.

Звичайно, у певному розумінні, батьки-фундатори самі «підставилися», записавши до Конституції фразу про те, що «організація і порядок діяльності комітетів і тимчасових спеціальних комісій встановлюються законом», що дає Президенту формальні підстави висувати претензії до комісії Єльяшкевича. З іншого боку, ті ж парламентські комітети і, врешті-решт, адміністрація Президента чудово працюють без усякого спеціального закону. Якби діями Президента керувала принциповість, він мав би внести в своє подання ще добрі два десятки установ, діяльність яких повинна регулюватися спеціальними законами, які ще не прийняті.

Більш того, спеціальні закони необхідні для державних установ, діяльність яких має правові наслідки. Наприклад, та ж адміністрація і Кабмін часто виконують практично однакові функції, і тут закон необхідний для розмежування повноважень. На відміну від них парламентська комісія — не державна установа. Її висновки мають тільки політичне значення, і в ст. 89 навіть спеціально записано, що «висновки і пропозиції тимчасових комісій не є вирішальними для слідства й суду».

Ще один аргумент Президента про те, що парламент начебто здійснює «нагляд за виборами» просто неграмотний, оскільки ніхто у ВР питання про нагляд не ставить. Парламентські комісії з тієї ж статті 89 створюються для «розслідування питань, які становлять громадський інтерес» і, безумовно, президентські вибори таким «питанням» є, особливо якщо врахувати численні зловживання, яких не бачить тільки сліпий.

І останнє. Реакцію Кучми на рекомендацію ВР звільнити Деркача та Кравченка інакше як образою назвати не можна. Підкреслю — парламент тільки запропонував Кучмі звільнити міністрів. ВР могла ухвалити таку постанову в будь-який час щодо будь- яких інших чиновників і без усякої спеціальної комісії Єльяшкевича. Знов-таки, ця постанова не має юридичної сили і є політичним документом і до неї просто незастосовний критерій на «відповідність до Конституції». Таким чином залишається лише один мотив, яким може бути пояснене раптове подання Президента — у ході виборів Кучмі є що приховувати. Пояснити факт дії, яка так порочить імідж глави держави напередодні виборів, можна або неузгодженістю численних штабів (навряд чи кваліфікованому іміджмейкеру прийде в голову радити своєму патрону такі очевидні для критики рішення), або ігноруванням Кучмою існування цих штабів. І те, й інше — зайвий аргумент проти другого терміну Леоніда Даниловича.