Новий шанс

Янчук — представник того покоління кінематографістів, котре прийшло в професію з перебудовою. Навіть у роки найважчої кризи вітчизняного кінематографа він регулярно знімав і випускав нові стрічки. Янчук має талант, насправді критично важливий у наших умовах, — вміє знаходити кошти для своїх проектів. Але, судячи з усього, на новій посаді цього буде замало. За власним зізнанням Олеся Спиридоновича, він наразі працює практично як слідчий. Студія кілька років не фінансувалася, обросла комерційними структурами з геть непрозорим менеджментом і сумнівним фінансуванням. Сказати, що там багато проблем, — це не сказати нічого; скоріше, вся студія загалом — одна велика проблема. І вирішувати її треба докорінно, змінюючи правила гри, приймаючи нові закони. Чи вистачить на це сміливості та впливу в нового керівника?

На наше прохання про інтерв’ю Олесь Спиридонович відгукнувся схвально, але попросив дати йому час. Ми зустрінемося через два тижні, коли стане зрозуміло, в якому стані перебуває студія та яких заходів впливу потребує. Розмова з новим директором має вийти до Великодня.

«КІНО (РАЗОМ ІЗ ТЕЛЕВІЗІЙНИМ КІНО) Є НАДВАЖЛИВИМ ЕЛЕМЕНТОМ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ»!

Сергій ТРИМБАЧ, голова Національної спілки кінематографістів України:

— Спілка кінематографістів України схвально ставиться до призначення Олеся Янчука генеральним директором Національної кіностудії імені Олександра Довженка. Понад те, ми підтримали ініціативу колективу студії щодо висунення Янчука. Колишній міністр культури Леонід Новохатько кілька місяців тягнув із призначенням, а потім несподівано підписав новий договір із Ігорем Ставчанським ще на п’ять років. Ще, бо термін попереднього договору із Ставчанським закінчився десь на початку жовтня, і сам попередник Янчука не виявляв бажання продовжувати роботу на кіностудії. Якісь там сили тиснули на Новохатька, і він вирішив залишити все так, як є. Хоча в нього на столі лежало грудневе рішення студійного колективу, підтримане Спілкою, щодо кандидатури О.Янчука...

Звісно, з таким призначенням погодяться не всі. Ми ж виходили з того, що Ярчук — не тільки режисер, а ще й продюсер, який має досвід роботи із зарубіжними інвесторами.

Ситуація, що склалася з Довженківською студією, вимагає не продовження стагнації, а доволі радикального реформування. Хочеться вірити, що це в Олеся Янчука вийде. Звісно, за умови підтримки і нового керівництва Держкіно України (а нового голову досі не призначено!), і кінематографічної громадськості, й, зрештою, наших бізнесових структур. Уже час зрозуміти нарешті, що кіно (із телевізійним кіно включно) є надважливим елементом національної безпеки! Ще в 1990-ті ми швиденько обеззброїлися по багатьох напрямах, і тепер маємо те, що маємо...

Олександр (Олесь) ЯНЧУК (1956, Фастів, Київська область) — режисер, продюсер, сценарист. Дебютував 1989-го короткометражкою «В далеку путь». Загалом, Янчук відомий як автор фільмів на найбільш обговорювані історичні теми: «Голод-33» (1991), «Атентат — Осіннє вбивство у Мюнхені» (1995, про убивство Степана Бандери), «Нескорений» (2000, про командира УПА генерала Романа Шухевича), «Залізна сотня» (2004, про бійців УПА на польсько-українському кордоні у 1944—1947 рр.), «Владика Андрей» (2008, про митрополита УГКЦ Андрея Шептицького). Зараз у роботі — «Таємний щоденник Симона Петлюри».