Куди поїдуть тварини?

Міністерство культури, молоді та спорту збирається вивести тварин з державних цирків та припиняє їх закуповувати. З такою заявою минулого тижня виступили його представники після зустрічі з засновником руху UAnimals Олександром Тодорчуком. Сам міністр Володимир Бородянський радикально заявив: «Україна якомога швидше має стати державою, де буде відсутнє таке ганебне явище, як цирк з тваринами». І цим він неабияк розгнівав циркову спільноту.  

«Вислів нашого міністра — це неповага до династій, які пропрацювали багато років у цирках», — заявив у розмові з «Днем» шпрехшталмейстер (ведучий циркової вистави) Дніпровського цирку Іван Фьют.

Представники цирків та дресирувальники переконані, що в міністерстві не розуміють специфіки їхньої роботи, і готові надалі відстоювати своє право виступати з тваринами. Водночас зоозахисники вже працюють над створенням робочої групи, яка займатиметься виведенням тварин із державних цирків.

ТВАРИНИ — ПРИВАТНА ВЛАСНІСТЬ

Усього в Україні — сім державних цирків. Зі слів їхніх представників, за увесь період незалежності з державного бюджету жодного разу не виділяли кошти на купівлю тварин для циркових вистав. Тому рішення про припинення закупівель представників цирків неабияк здивувало.

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

«Тварини — це власність дресирувальників, — заперечує Іван Фьют, — на їх купівлю не виділили ні копійки. Дресирувальники купують їх у зоопарках ще малими. Це тварини, які виросли в неволі».

Водночас зоозахисники стверджують, що гроші на утримання тварин держава все-таки виділяє, і саме тому цирки не хочуть від них відмовитися:

«Це дуже дивна історія, — стверджує Олександр Тодорчук. — Це власність людини, яка заробляє на цьому гроші, але утримуються вони державним коштом. Плюс тварина не скаже, скільки на неї витратили грошей, а скільки пішло на щось інше. Це зручно».

Але самі працівники цирків такими звинуваченнями обурені. Олена Майчук займається дресурою понад 20 років і стверджує: гроші на утримання своїх підопічних отримує, але не від держави:

«Є договір на годування тварин за кошти, які заробила компанія. Тварини, згідно з цим договором, годуються за визначеними для них нормами. Артист за свою роботу отримує заробітну плату, тварина — їжу, обстеження ветеринара, захист від паразитів та своєчасну вакцинацію».

«ЦЕ ГРА З ПРИРОДОЮ»

Головною причиною, чому тварин хочуть вивести з цирків, Олександр Тодорчук називає не гуманність такого явища: «Дикі тварини передусім мають жити в дикій природі. Ведмідь, який їздить на велосипеді, тигр, який стрибає у вогняне кільце, песики, які виконують трюки — це явище, якого в розвинутому суспільстві бути не може. Це гра людини з природою, яка по суті немає жодної цінності, крім бажання одних людей — розважитися, а інших — заробити гроші. Коли ми переходимо до питання жорстокості дресури, умов утримання — це по суті обговорення деталей, як-то умови утримання чи жорстокість концтаборів».

Зі свого боку Олена Майчук здивована, чому заборона на працю тварин діє лише в цирках, і чому вона стосуватиметься не лише диких тварин: «Нам цікаво, чому йдеться про заборону всіх циркових тварин? Чому не гуманним не вважається використання домашніх та сільськогосподарських тварин? Чому не можна використовувати службових собак у цирках, але можна в інших сферах? Чим відрізняється цирковий кінь від коня спортсмена? Курка в цирку і в сільському господарстві? Невже цирковому півневі краще було б у супі?».

80% ЖИТТЯ НАОДИНЦІ

Місяць тому Одеський окружний суд заборонив місцевому цирку утримувати та використовувати у виставах диких тварин. Екологічна інспекція під час перевірки цирку виявила низку порушень умов їхнього утримання. Порушення в цирку не усунули, тому інспекція звернулася до суду і на здивування всіх — виграла справу. Це перший випадок в Україні, коли суд накладає таку заборону. Зоозахисники переконують: утримання тварин — це проблема не лише одеського цирку.

«Приблизно 80% свого життя циркові тварини проводять наодинці в тісному вольєрі, — стверджує Олександр Тодорчук. — Часто тварин розділяють, порушуючи їх біологічні особливості. Тварини, які в природі є колективними, живуть на самоті. Деякі тварини в природі є одинаками, а в цирках змушені жити разом з іншими. До того ж через постійне перебування в таких умовах з’являється так звана стереотипна поведінка. Наприклад, тварина починає кидатися з боку на бік, ходити по одній траєкторії, роздряпувати себе, дерти підлогу. Це значить, що тварина божеволіє».

Не так давно Олександр відвідував реабілітаційний центр для тварин «Біла скеля», що під Житомиром. Розповідає, тварини, які потрапили туди з цирків, у жахливому стані:

«Там була ведмедиця Юля. В реабілітаційному центрі в неї був великий простір для пересування, втім, вона постійно ходила по одному колу. Ба більше, в цирку її осліпили. Інколи так роблять, бо тварини бояться софітів. Плюс у неї багато хвороб. Серед поширених проблем у таких тварин              — цироз печінки, бо їх для транспортування в деяких закладах накачують алкоголем. А гуманні методи дресирування, цукром та іншими смаколиками, призводять до таких захворювань, як цукровий діабет».

Дресирувальниця Олена Майчук зі свого боку запевняє, що за здоров’ям тварин вони ретельно стежать: «Ні про яке жорстоке поводження не може бути й мови. Невже ви думаєте, що я за власні кошти придбала маленьку тваринку, не спала ночами, щоб її прогодувати, а після цього буду знущатися з неї? В нас гуманна дресура, націлена на закріплення навичок тварини. До того ж всі тварини, потрапляючи в державний цирк, проходять ветеринарне обстеження, в цирку вони перебувають під постійним доглядом лікаря. Розміщення тварин відбувається відповідно до їхніх потреб. Є випадки, коли єнот дружить з собакою і не почуває себе одиноким. Качки живуть разом з курками, в півня є сім’я з семи курок. Наш єнот з качкою дружить. Їм так цілком комфортно».

«ТВАРИНИ — ЦЕ МОЄ ЖИТТЯ»

Олена Майчук за роки роботи встигла попрацювати з різними тваринами. Серед її підопічних: кури, голуби, фазани, качки, сови, собаки, лисиця, кролики та носухи. Розповідає, дресурою захопилася саме через любов до тварин і свого життя без них просто не уявляє: «Тварини були частиною мого життя з дитинства. Тоді я любила гратися в курятнику, тягла додому всю живність, яку знаходила: хворих голубів, їжаків, ворон, навіть мух годувала. Моя мама була цим шокована. Першим моїм вихованцем стало совеня. Люди принесли його в шапіто, коли ми працювали там гімнастами в рейнському колесі. Совеня було слабке, але ми його виходили. Потрібні були вітаміни і харчування кожні дві години. Совеня настільки звикло до нас, що не хотіло відлітати. Так і лишилося з нами. Інших тварин ми купували в зоопарках та отримували на це дозвіл Державної циркової компанії України. Не може бути такого, що ти захотів і купив тварину. Щоб отримати дозвіл на купівлю     — необхідно оформити заявку, і художня комісія прийме рішення».

Олена запевняє, за роки роботи тварини стали для неї, мов рідні, і можливість їх втратити дресирувальницю лякає: «Зараз ми втрачаємо роботу, якій присвятили життя і постає питання: як взагалі утримувати своїх улюбленців? Особисто я їх нікому не віддам. Ми звикли одне до одного і я не уявляю без них свого життя».

Водночас Олександр Тодорчук переконує: відбирати тварин ніхто не збирається, навпаки, дресирувальники будуть і надалі займатися своїми вихованцями, лише з одним нюансом — пернатим та хвостатим заборонять виступати.

«Заборона стосується лише використання на манежі, — наголошує Олександр, — якщо людина готова утримувати тварину й надалі, вона сама хоче створити реабілітаційний центр, то ніхто їй заборонити цього не може. Це приватна власність і відчуження її заборонено».

«ПРОГРАМИ БЕЗ ТВАРИН — ЗБИТКОВІ»

Представники цирків також стверджують, що програми без тварин менш цікаві глядачам. Тому така заборона може призвести до занепаду циркового мистецтва в Україні.

«Інколи бувають програми без тварин, але такі програми зазвичай збиткові, — зізнається Іван Фьют,          — Основна маса відвідувачів        — це батьки з дітьми, які приводять їх, щоб дитина побачила тварин вживу. Не в усіх є можливість поїхати в сафарі-парки, не в усіх містах є зоопарки, в нас ось у Дніпрі немає. Де дітям подивитися на тварину? Лише в цирку».

До нього приєднується й Олена Майчук: «Цільовою аудиторією традиційних циркових вистав є діти. Ми проводили експеримент, і з понад 1500 глядачів без дітей прийшли всього 48. Якщо заборонити тварин у цирках — діти не зможуть бачити, яка буває взаємодія між тваринами та людиною. Цирки втратять свою аудиторію».

Зі свого боку Олександр Тодорчук звертає увагу на те, що кілька років тому Державна аудиторська компанія проводила аудит державних цирків і виявила, що всі вони — збиткові. Тому він не вважає, що подальше використання тварин може змінити ситуацію. Олександр переконаний, що люди цікавляться цирком з тваринами, бо не бачили іншого: «Це не дивно, що багато відвідувачів запитують про тварин, адже вони просто не знають про інший цирк, вони не бачили, якими можуть бути шоу. До того ж будемо відвертими, якби в центрі Києва провели гладіаторські бої, охочі подивитися й заплатити за це гроші теж би знайшлися. Але світ змінюється, він стає більш гуманним. І Україна теж має ставати гуманнішою», — підсумовує Олександр Тодорчук.

ЧИ ІСНУЄ ЦИРК БЕЗ ТВАРИН?

Від використання тварин у цирках відмовилися орієнтовно 50             країн світу. Існують також окремі цирки, які самі ухвалили рішення презентувати лише номери з людьми. Наприклад, Великий китайський цирк чи канадський Цирк Дю Солей.

Олександр Тодорчук вважає, що для українських циркових артистів заборона тварин не стане кроком назад, а відкриє нові можливості для роботи: «Нині складається дивна ситуація. Тварини, які не обирали цю роботу і яким не місце в цирку, забирають роботу в людей. Номери з тваринами тривають від 20    до 40 хвилин. Номери з людьми тривають від 7 до 12 хвилин. Оцініть, скільки номерів з людьми могли б продемонструвати за той час, поки на манежі тварини. Звісно, так циркам легше, вони працюють у звичному режимі. Але я впевнений, що таланту українських режисерів, артистів достатньо для того, щоб зробити цирк світового рівня, який буде показувати великий масштаб і без використання тварин».

Олена Майчук заперечує: «Цирк Дю Солей — це театралізоване шоу для дорослих. Ціна квитків у них 1499—3000 грн. Чи може таке шоу відвідувати наш глядач? Я бачу й інші приклади. Німецький Krone — найбільший у світі пересувний цирк! І це — цирк із тваринами. Дресирувальник хижаків Марті Лесі — найбільш титулований цирковий артист у світі. Він отримав два золотих та одного срібного Клоуна на фестивалі в Монте-Карло». А щодо тривалості номерів із тваринами, то в моєму номері «Змішана група тварин» працює чотири собаки, п’ять носух, лисиця, кролики та єнот. І тривалість номера всього шість хвилин. За цей час вони всі показують свої здібності. То про яку експлуатацію йдеться?»

ЩО БУДЕ З ТВАРИНАМИ?

Заборона на використання тварин у цирках для України не нова. Ще минулого року пересувним циркам не дозволили робити такі постановки в Києві, Дніпрі, Вінниці, Ужгороді, Львові та Черкасах. А Кабінет Міністрів підтримав законопроект, який встановлює заборону на цирки з тваринами.

Поки найголовніше питання, яке цікавить дресирувальників та цирки: що буде далі з їхніми тваринами, якщо заборону все ж ухвалять? Олена Майчук переконана, закон потребує доопрацювання, адже поки немає ні переліку тварин, які опиняться під забороною, ні плану переходу цирків на нові правила роботи.

«У країнах, де вводили таку заборону, був перехідний період,            — пояснює Олена. — Починаючи від п’яти років і до того моменту, поки тварини доживуть свого віку в цирку. Це найбільш гуманне для них рішення, адже траплялися випадки, коли тварини помирали від туги. Ще тут пригадується страшний досвід такої заборони в Мексиці. Приблизно чотири тисячі тварин просто загинули, коли були вилучені з цирків. Та й цирки в країні практично втратили: з 700 їх лишилося 80. Тисячі людей опинилися без роботи. Побачивши наслідки — мексиканці скасували заборону».

Олександр Тодорчук запевняє: виведення тварин із цирків намагатимуться зробити максимально гуманним. Зокрема, під час зустрічі було вирішено створити робочу групу, яка розроблятиме відповідний план. До неї ввійдуть зоозахисники, громадські активісти, представники реабілітаційних центрів та цирків.

«Зазвичай тварин із цирків поступово передають у реабілітаційні центри, — розповідає Олександр. — В Україні їх кілька. Також в українських зоозахисників є досвід передачі тварин за кордон. У тому числі в Африку. Оскільки цирки фінансуються з державного бюджету, то варто було б переспрямувати ці кошти на розвиток реабілітаційних центрів, щоб можна було належним чином утримувати там тварин».

Олена Майчук до ідеї передачі тварин ставиться скептично: «Ми вже мали схожий досвід, коли народні артисти Володимир та Людмила Шевченки віддали свого тигра до зоопарку. При цьому їм доводилося постійно його навідувати, бо він дуже сумував за ними, відмовлявся від їжі. Від суму згодом і помер. Після цього випадку всіх циркових тварин залишають доживати свій вік у цирку. Я закликаю підійти до рішення обдумано. Щось знищити чи заборонити — найлегше. Треба вислухати всі сторони. Ми зібрали 300 000 підписів за те, щоб тварини в цирках залишилися. Але на це чомусь ніхто не звертає уваги».

Ще до можливої заборони активісти хочуть провести облік тварин, щоб почати перемовини з реабілітаційними центрами щодо їх прилаштування.

«Первинне завдання заборони — це врятувати тисячі тварин, яким вдасться не потрапити в циркову експлуатацію, — пояснює Олександр Тодорчук. — Адже все одно будуть випадки, коли дресирувальники переїдуть до Росії, де ці знущання поки дозволені».

Тим часом, після заяви профільного міністерства деякі міста вирішили регулювати роботу тварин у цирках самостійно. Зокрема, проти використання тварин у цирках виступила мерія Львова. Там навіть вирішили створити Центр для реабілітації тварин на території регіонального ландшафтного парку «Знесіння».