Гуманітарний вибір «Дніпровської політехніки»

Культура та її визначальна сфера — освіта — в період пандемії переживають свої випробування. Навчальні заклади в усьому світі, зокрема й в Україні, переходять до дистанційної освіти з використанням сучасних можливостей комп’ютерної техніки та мобільного зв’язку. Втім, це створює певні проблеми, оскільки безпосереднє спілкування завжди було головним елементом не лише освітнього процесу, а й культурного розвитку. Про те, як відповідає на  виклики часу, оновлюючи гуманітарний простір освіти, один із потужніших університетів України, що увійшов у ТОП-20 закладів вищої освіти — НТУ «Дніпровська політехніка», ми розмовляли з заслуженою працівницею освіти України, завідувачкою кафедри філософії і педагогіки, докторкою філософських наук, професоркою Юлією ШАБАНОВОЮ. І невипадково виш підтримує тривалі зв’язки з «Днем», запрошуючи з виступами на актуальні світоглядні теми, презентаціями книжкових новинок співробітників і головну редакторку газети, постійно підтримуючи Міжнародний фотоконкурс, який відвідувачі називають «фотомоніторингом життя країни за рік».

«ЯКИМ БУТИ І ЯК ВИЖИТИ, НЕ ВТРАТИВШИ ГІДНОСТІ ТА УНІКАЛЬНОЇ САМОЦІННОСТІ»

 — Культура — це складне поняття, що має безліч визначень та розумінь. До якого ключового тлумачення культури ви схиляєтесь?

— Культура є сутнісною ознакою людини, і вона є єдино можливою формою буття людини як такої. Людина відбувається лише тоді, коли розвиває думки, формує нові ідеї, а головне — продукує нові смисли. Колись відомий філософ Фрідріх Ніцше писав, що людина весь час долає себе минулу і недосконалу. Людина — це незавершений проєкт, у якому прагнення до непізнаного веде людство по шляху вдосконалення форм свого існування. Тому можна сказати, що культура — це універсум сенсів, які формують різноманіття проявів людини, виявляючи її людяність. Дуальність людини, що об’єднує в собі природне та понадприродне, матеріальну дійсність та духовний ідеал, породжує різні форми культури. Якщо матеріальна культура — це наявне буття, відповідне до рівня розвитку свідомості, то людський Дух — це гіпотетична мета, до якої людина, виконуючи свою місію, весь час прагне. Згадаймо середньовічного філософа IV століття Августина Блаженного, який казав «Які ми, такий і час». Тобто який рівень розвитку нашої свідомості —  така й  культура, яку ми відтворюємо. Усвідомлення сенсу культури надто актуальне сьогодні, бо втрата духовних цінностей у сучасній культурі створює найбільшу небезпеку й загрозу самознищення людства.

 — Як ви оцінюєте стан сучасної культури та місце освіти в ньому? 

— Дослідники культури визначають сучасний період розвитку суспільства як метамодерн, для якого притаманне «хитання» між оптимізмом просвітницьких ідеалів Розуму, Істини, Краси доби Модерну та нігілізмом й глумом над цими цінностями Постмодерну. Особливість метамодерну визначається як прагнення до реконструкції людини — цілісної, незаангажованої домінуючими світоглядними установками. Сучасна діджиталізація, як процес цифрової трансформації суспільства, формує умови для ціннісного вибору людей. Людина в світі діджиталізації, роботизації, четвертої промислової  революції — має бути захищена саме в межах культури. «Ідеал культурної людини — це ніщо інше, як ідеал людини, яка в будь-яких умовах зберігає справжню людяність», — читаємо в Альберта Швейцера, автора етичної концепції благоговіння перед життям.  Таким чином, метамодерн — це постановка проблеми людини в новому ракурсі: яким бути і як вижити, не втративши гідності та унікальної самоцінності. Виходячи з цього, доля людини визначається, так би мовити, в переслідуванні горизонтів, що нескінченно відступають. Стабільність, сталість та зрозумілість способу буття залишається в минулому. Перманентний процес змін вимагає кардинально нових сенсів, іншого світосприйняття і погляду на сутність та призначення Людини. Сучасна освіта, як частина культури, теж перебуває в стані перманентних змін. Саме тому сьогодні найважливішою вимогою до освіти виступає можливість здійснення людини через  усвідомлення свого призначення, мети існування та перспективи розвитку.

В УНІВЕРСИТЕТІ ВЖЕ ПОНАД 20 РОКІВ АКТИВНО ПРАЦЮЮТЬ КУЛЬТУРНІ ЦЕНТРИ

— «Дніпровська політехніка» впевнено відповідає на виклики часу. В чому успіх розвитку університету, його як традиційної технічної, так і гуманітарної сфери?

— Діяльність Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» ґрунтується на концепції університету Вільгельма фон Гумбольдта. Її ключові принципи: єдність викладання та дослідження, академічна свобода, дослідницька незалежність та фінансова підтримка держави. «Дніпровська політехніка» обрала шлях гуманітарно-технічного синтезу, що й стало запорукою процвітання університету впродовж багатьох років.

Вище гірниче училище, засноване 1899 року для забезпечення професійними кадрами гірничо-металургійної сфери та формування наукової еліти регіону, з перших часів свого існування виходило за межі суто технічної проблематики. Воно приділяло особливу увагу в освітньому процесі гуманітарному змісту навчання. Обов’язковими його компонентами були теологія й філософія, риторика й музика.

Гірничий інститут імені Артема, Національна гірнича академія, Національний гірничий університет, НТУ «Дніпровська політехніка» — це не просто зміна назви, а відповідність часовим вимірам та професійному наповненню освіти, в основі якої гуманітарна сфера завжди була пріоритетною. Багаторічне керівництво університетом академіка НАН України Геннадія Григоровича Півняка, який підтримує людиноцентричну концепцію освіти, зіграло ключову роль. Університет визначає пріоритетними завданнями розвитку — формування політики, спрямованої на збереження наукової еліти та культурного спадку нації. В університеті вже понад 20 років активно працюють культурні центри, пов’язані з вивченням культури й мови не лише України, а й Британії, США, Німеччини, Франції, Японії, Італії, Туреччини, що сприяє сучасному поклику глобального світу. Центр естетичного розвитку, Центр української культури імені О.Гончара, Культурно-освітній центр, Соціально-психологічна служба — це далеко не весь перелік підструктур університету, що покликані зберігати та вивчати сучасну культуру, підтримувати атмосферу психологічного комфорту та гармонійної співпраці студентів і викладачів. Відомий афоризм Густава Малера, австрійського  композитора XX століття «Традиція — це передача вогню, а не поклоніння попелу»,  може слугувати ілюстрацією щодо змісту сучасної діяльності нашого закладу. Культурні традиції, їх передача через освітній процес та позанавчальну роботу,  утримує «Дніпровську політехніку» на позиціях лідера серед університетів регіону. Технічний за більшістю спеціальностей та гуманітарний за сутністю своєї діяльності, Національний університет «Дніпровська політехніка» знаходить нові форми свого розвитку. Так за останні роки в «Дніпровській політехніці» збільшилася кількість кафедр, які розширили викладання базових дисциплін соціально-гуманітарного спрямування для всіх студентів технічних  спеціальностей. Гуманітарні кафедри стали випусковими, готуючи повноцінних фахівців із філософії, культурології, історії, філології, політології  тощо.

Гуманітарні спеціальності здійснюють підготовку на сучасному рівні, використовуючи новітній європейський досвід, співпрацюючи з фахівцями з багатьох університетів Польщі, Литви, Німеччини. Так, 2018 року ліцензована спеціальність підготовки бакалаврів 034 — Культурологія. Вона є єдиною не лише в Дніпропетровській області, а й у південно-східному регіоні України.

«ПАРТНЕРСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ, НАТХНЕННА ОДНОДУМЦЯМИ І НЕЗАЛЕЖНИМИ УСТАНОВАМИ, ЯКА ПОЄДНУЄ КУЛЬТУРИ СХОДУ ТА ЗАХОДУ»

 — Як виникла ідея створення Інституту світової культури і що саме передувало створенню цього гуманітарного центру в технічному університеті?

— Реалізацією гуманітарної  політики «Дніпровської політехніки», яка спрямована на формування світогляду майбутніх фахівців і громадян сучасної України, є створення на базі кафедри філософії і педагогіки в травні 2020 року Інституту світової культури. В час, коли всім світом заволоділа пандемія COVID — 19, що провокує економічну та соціальну кризу, «Дніпровська політехніка» знаходить нові, креативні, сучасні форми розширення освітнього та наукового простору. Створення Інституту світової культури — це результат п’ятирічної  співпраці між науковцями кафедри філософії і педагогіки та співробітниками Інституту світової  культури США (Санта-Барбара). Американських  дослідників, які переймаються формуванням універсальних цінностей, привабило ім’я відомої в усьому світі нашої землячки — Олени Петрівни Блаватської. Познайомитися з культурою країни, де 1831 року народилася Блаватська, відвідати єдиний у світі музей, присвячений цієї унікальній особистості та її шляхетній родині, зав’язати наукові стосунки з дослідниками з України — саме це привело представників американського інституту, який існує з 1976 року. Він традиційно присвячує кожний рік дослідженню одного з видатних мислителів світового значення.  Постать та творча спадщина Олени Блаватської, яка мріяла про духовне об’єднання людства і значний час прожила в Америці, а також  започаткувала діяльність Міжнародного теософського товариства, стала приводом для початку плідної співпраці.

На базі нашої кафедри  щорічно відбувається єдина в Україні наукова конференція, присвячена видатній співвітчизниці. Тож американські колеги  неодноразово відвідували «Дніпровську політехніку», брали участь у конференціях та наукових семінарах, присвячених проблемам вищої освіти, сучасного світогляду та духовної культури. Під час своїх візитів дослідники з Санта-Барбари проявили зацікавленість українською культурою, поглинаючись у філософію Петриківського розпису та української писанки, музичної драматургії бандурного мистецтва, глибинну мудрість української філософської думки з часів Григорія Сковороди до сучасності. Протягом усіх років співпраці наші дослідники мали можливість познайомитись із світорозумінням американських науковців, із тематикою і  методологією досліджень Інституту світової культури в Санта-Барбарі, змогли перейняти досвід просвітницької діяльності колег із США.

Ще одним поштовхом для створення Інституту світової культури в «Дніпровській політехніці» став досвід роботи та зв’язки з Індійським Інститутом світової  культури (м.Бангалор), діяльність якого нараховує вже 75 років. Таким чином, Інститут світової культури «Дніпровської політехніки» — це партнерська організація, натхненна однодумцями і незалежними установами, яка поєднує культури Сходу та Заходу. Так, 28 липня 2020 року відбулася онлайн-презентація Українського Інституту світової культури, в якій брали участь президентка Інституту світової культури в Санта-Барбарі Каролін Доранс, член правління  Роберт Мур та співробітники інституту, що стали друзями кафедри філософії і педагогіки «Дніпровської політехніки». Індійській Інститут світової культури представляли виконавчий директор Шрі М.Л. Рампракаш та  почесний Секретар Індійського Інституту світової культури В.Прасад. Головною метою Інституту світової культури «Дніпровської політехніки» є сприяння розширенню свідомості сучасної людини через загальнолюдські цінності, ідеї єдності та толерантного ставлення до культур різних націй, релігій, епох та соціальних формацій тощо. Це відповідає головній інтенції «Дніпровської політехніки»:  «Відповідність Часу!».

***

23 жовтня заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, лауреат премії ім. О.Лебедєва НАН України, академік НАН України, ректор Національного технічного університету «Дніпровська політехніка», доктор технічних наук, професор Геннадій Півняк відзначає 80-річчя.  Упродовж майже чотирьох десятиліть він очолює один з найкращих вишів, який є відомим далеко за межами України. Бажаємо Геннадію Григоровичу плідної праці на відповідальній посаді, наукових досягнень, міцного здоров’я, довголіття та гарного настрою.