Чи потрібен нам ICCROM?

Мерія Львова — міста, яке, як відомо, занесено до списку Об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО, і архітектурний стан якого знаходиться під пильним прицілом громадськості, виступила ініціатором приїзду в Україну представника Міжнародного центру вивчення консервації та реставрації культурної спадщини (ICCROM). Як підкреслила в.о. начальника Управління охорони історичного середовища Лілія Онисько, — ми зовсім не збираємося приховувати наші міські проблеми, а навпаки, зацікавлені показати іх якнайширше та найвідвертіше і отримати кваліфіковану підтримку спеціалістів. Пана Джозефа Кінга, директора Департаменту пам’яток IССROM, ми запросили також із наміром його участі у виробленні міської стратегії збереження культурної спадщини Львова. Окрім того, у червні почне працювати у Львові школа із консервації та реставрації історичних пам’яток, і підтримка Міжнародного Центру була б дуже доречною.

Запрошення до Львова представника ІССRОМ можна розцінювати як ініціацію львів’янами вступу України в організацію, членом якої є вже 118 країн світу. Останніми з пострадянських держав вступили Вірменія, Азербайджан, Грузія, Литва, Естонія. Україна ж наразі утримується. Треба підкреслити, що ICCROM — урядова інституція, тобто її членами стають не фізичні особи та громадські організації, що значно полегшило б вступ, а саме уряди держав, що вважають за потрібне реставрувати свої національні пам’ятки на відповідному рівні. Чи існують якісь перепони до вступу в організацію? Як відповів на це запитання Джозеф Кінг під час брифінгу, потрібен лише урядовий лист та готовність сплачувати щорічні членські внески. З боку ICCROMу вступ до неї дає право розвивати консерваційну та реставраційну практику, обмінюючись досвідом із іншими державами світу, що досягли в цьому плані високого рівня. ICCROM проводить та координує міжнародні зустрічі з метою запровадження передових методик та підходів, міжнародних критеріїв та технічних стандартів. Тобто значним чином, виконує функції світового інформаційного банку з реставраційної справи. Бібліотека центру нараховує понад 89 тисяч назв книжок, доповідей і фахових журналів 40 мовами. Окрім того, фахівці країн-членів мають доступ до архіву з десятків тисяч зображень і право отримувати стипендії на проведення досліджень, а також проходити навчання в інтернатурі Центру в Римі.

Напевно, буде зайвим говорити, що саме такої інформації бракує нашим спеціалістам, мало того, — бракує і самих спеціалістів, в Україні загалом немає жодного ліцензованого спеціаліста у цій галузі. Це звичайно не означає, що у нас зовсім не вміють реставрувати, і все ж таки не варто залишатися осторонь усього цього. Ліпше, як вважають помірковані галичани, обмінятися досвідом, отримати користь від нових знань і йти разом далі. Благо, саме львів’янам є чого прагнути і до чого докласти рук — невідреставрованих об’єктів стільки, що роботи вистачить не на одне покоління.

...І все таки, не дивлячись на нарікання самих львів’ян, враження Львів справив на пана Кінга, як він признався, добре. Він був здивований тим, що місто Лева досі зберігає свою культурну унікальність і не потерпає від модернізованих будівель. «Архітектурна спадщина міста не перебуває у найгіршому стані, і дуже б хотілося зробити все можливе, щоб Львів і надалі залишався таким гарним і неповторним осередком культури. Звісно, місто повинно рости, тим паче, що Львів є не музейним, а живим містом. Але усе має відбуватися гармонізовано, і жодні новобудови не повинні порушувати архітектурного ансамблю чи випадати із контексту.»