Честь — передусім!
Львів’яни старшого віку ще пам’ятають, як років 20 тому на сцені Львівської опери йшла Cаvalleria Rusticana, «Сільська честь» П’єтро Масканьї, тому багатьом цікаво було порівняти спектаклі — давній і нинішній, прем’єра якого відбулася минулими вихідними. Тим більше, що невдовзі свою нову постанову опери, добре відомої у світі, львів’яни повезуть у Францію, і покладають на неї великі сподівання...
Майже півторагодинну (без антракту) виставу митці франкового театру намагалися витримати у традиціоналістському руслі, що вважається «козирною картою» театру, і все ж таки кардинально оновили. Опера йде без купюр, а раніше дещо із складних моментів пропускалося, до того ж до роботи над виставою долучили ( саме на цьому наполіг режисер-постановник дійства Роман Валько) одного з найкращих постановників пластики — Ольгу Семьошкіну. Для львівського глядача інтрига полягала в тому, що їм цікаво було подивитись на роботу доньки самої Ади Роговцевої!.. І треба сказати, спектакль сприйняли дуже схвально. Відчуваючи внутрішній стан трупи, швидко знаходячи контакт з виконавцями, вміючи й поставити завдання, й пояснити його, Ольга Семьошкіна, разом із балетмейстером вистави Сергієм Наєнком, зуміла надати виставі самобутніх нюансів.
Нагадаємо, що приводом для написання музики «Сільської честі» послугував конкурс одноактних опер, оголошений міланським видавцем Е. Сонзоньо. Новела італійського письменника Д.Верга давно цікавила Маскані надзвичайною концентрацією подій. І він, перервавши роботу над іншою оперою — «Ратклиф» — звернувся до історії, що розгорнулася протягом одного ранку на площі Сіцилійського села наприкінці XIX століття.
До речі, з 70 опер, які тоді надійшли на конкурс, саме «Сільська честь» отримала першу премію. Щоправда, сам Масканьї так і не наважився її надіслати — це без його відома зробила дружина композитора. І, напевно композитор ніколи не докоряв їй у цьому, бо після тріумфальної прем’єри опери 17 травня 1890 року, у Римі «Сільська честь» почала свою переможну ходу світом. До того ж, саме із «Сільської честі» розпочався свого часу новий напрям в оперному мистецтві — веризм (коли в центр твору ставили пристрасті, життєві перипетії простих людей). Так молодий Масканьї, навіть не усвідомлюючи цього, долучився до зміни деяких оперних віянь.
Однак успіх «Сільської честі» полягає у іншому — в прекрасній музиці, емоційній та яскравій, насиченій гнучкою та пристрастною кантиленою, близькою до народних пісень. Як стверджував напередодні прем’єри диригент, заслужений артист України Мирон Юсипович, немає жодного диригента у світі, який би не хотів керувати оркестром, що виконує цю музику. Тому і співом, і художнім оформленням (народний художник України Тадей Риндзак), і костюмами (художник Оксана Зінченко), і хоровим виконанням (хормейстер Василь Коваль), і всім іншим львів’яни намагалися дорівнятися музиці. Чи їм це вдалося, тепер судитимуть не лише львів’яни, а й знавці опери за кордоном.
