«Будуть приходити люди...»
Вічно актуальна Леся Українка — на волинських виставках
25 лютого 1871 року народилася Лариса Петрівна Косач — майбутня Леся Українка. З плином часу її шедеври не втрачають не тільки глибини й естетичності, а й свіжості звучання, а її застереження, здається, досі належно не осмислені нащадками. Досить згадати лише рядки «Народ наш, мов дитя сліпеє зроду. Ніколи світа-сонця не видав. За ворогів іде в огонь і в воду. Катам своїх поводарів оддав» з поезії «Нехай», які часто (недаремно!) цитує головний редактор «Дня» Лариса Івшина.
Звичайно, у багатьох культурних закладах країни відбулося відзначення цієї дати, але особливе наповнення такі заходи мають на Волині, батьківщині Лесі. Зокрема, у Волинському краєзнавчому музеї відкрили оновлену виставку «Будуть приходити люди...», названу за фразою з «Лісової пісні». Про її ексклюзиви «Дню» розповіла науковий співробітник Волинського краєзнавчого музею Людмила ЗАВАДА.
«На цій виставці ми постарались подати те, чого ще не було у Волинському краєзнавчому музеї. Думаю, нам це вдалося. Нашу експозицію сьогодні прикрашають 36 графічних робіт Софії Караффи-Корбут — повна серія ілюстрацій до «Лісової пісні», — говорить пані Людмила. — Вони є власністю Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки і вперше виставляються в нашому музеї. Так само в нас перше експонуються фарфорові статуетки Миколи Біляєва за мотивами «Лісової пісні». У черговий раз — але ми не так часто їх виставляємо — дерев’яні скульптурки Сергія Наумова під назвою «Музика весни» за «Лісовою піснею». Назва виставки і вся увага була присвячена саме цьому геніальному твору Лесі Українки. Ми так вирішили цьогоріч відзначити день народження Лесі Українки і 105-ту річницю від часу першого окремого видання «Лісової пісні» 1914 року».
«Також у нас був сюрприз для відвідувачів, — продовжує наукова співробітниця, — відбулася презентація унікальної рукотворної книги, яка не має аналогів у світі, — мініатюри Олени Медведєвої з Рівного. Книга-мініатюра «Лісова пісня» — це уривок із драми-феєрії, виконаний повністю в техніці вишивки. Вона вже готова, вміщена в ошатну дерев’яну скриньку теж ручної роботи». Тим часом наразі дійшов екватора проект фоліанта «Лісова пісня» Олени Медведєвої, і у понеділок у музеї було показано його творчі етапи. «На виготовлення книги-фоліанта Олену надихнули якраз ілюстрації Софії Караффи-Корбут, — розповідає музейниця, — на нашому заході всі охочі змогли долучитися до вишивання сторінки «Лісової пісні» — узяти до рук голочку і вишити кілька стібків-літер. Ця книжка, я впевнена, увійде в історію».
«Автором і натхненником виставки є, як завжди, наша досвідчена музейниця, головний хранитель Наталя Юхимівна Пушкар, — уточнює Людмила Завада. — З її легкої руки я розвиваю цю тему, вона завжди долучається — своїми знаннями, вмінням, любов’ю до Лесі. Я особисто не можу говорити про Лесю Українку дуже сухо і відсторонено, тому що, ще навчаючись у четвертому класі школи в Нововолинську (це були радянські часи), мріяла бути головою ради музею-кімнати Лесі Українки в нашій школі. І з того часу ця тема мене обирає».
У понеділок у Луцьку біля пам’ятника письменниці відбулася літературно-мистецька година «Думками Лесі Українки», про яку проректор СНУ імені Лесі Українки Анна Данильчук на своїй фейсбук- сторінці відгукнулася: «Сьогодні особливо сподобалося, що про Лесю Українку говорили як про сильну і красиву жінку, поетесу і мандрівницю, українську аристократку. Без зайвих плакальних декламацій, а з любов’ю і щирістю».
А у вівторок у Луцьку відкриється виставка і в Музеї Лесі Українки у виші, що носить її ім’я. Експозиція «Даю тобі думку мою...» присвячена 170-річчю Олени Пчілки та 148-річчю її доньки, геніальної Лесі Українки.
