Бенедикт XVI іде у відставку

Відповідну заяву Папа зробив латинською мовою під час зустрічі у Ватикані. Представник Ватикану пізніше підтвердив цю інформацію агентству Франс Прес. Як повідомляє італійське агентство новин ANSA з посиланням на прес-секретаря Ватикану, Понтифік залишить свою посаду 28 лютого. В кінці минулого року Бенедикт XVI почав користуватися Twitter, і з того часу відправляв свої послання на восьми мовах. Там цієї інформації поки немає. Бенедикт XVI очолив Римо-католицьку церкву в 2005 році. Він став 265-м Папою Римським і найстаршим за віком на момент обрання з часів Папи Климента XII, який був обраний у 1730 році. Як повідомляє британське видання The Telegraph, у минулому році Папа почав часто користуватися тростиною, а нещодавно, під час різдвяного звернення в Римі, багато хто помітив, що в нього проблеми з читанням тексту. В останній раз Папа Римський оголошував про свою добровільну відставку майже 500 років тому: в 1415 році від сану зрікся Григорій XII.

КОМЕНТАРІ

Мечислав МОКШИЦЬКИЙ, архієпископ-митрополит Львівський РКЦ, секретар Папи Бенедикта ХVI (2005—2007):

— Святіший Отець — людина, яка любить Церкву. Неймовірно відповідальний. Розуміє час, в якому живе, про що зокрема свідчать його праці.

Як особа — доволі делікатна. Якщо б довелося Понтифіка охарактеризувати одним словом, я би сказав: навіть посівши престол Католицької церкви, він залишився людиною.

На початку нашої співпраці Святіший Отець часто мене розпитував про Папу Івана Павла ІІ, з яким я теж як секретар співпрацював незабутніх дев’ять років, атмосферу, яку той любив, як йому давалися деякі рішення... До речі, часто цікавився, якби попередник вчинив у тому чи іншому випадках. Навіть питав, чи Папа Іван Павло ІІ завжди ходив у білій сутані, як то належить... Як результат, сам її завжди одягав.

Пригадую, Папа Бенедикт ХVI любить слухати класичну музику, зокрема, Штрауса, і сам грає класику на фортепіано. Він — допитлива, різностороння постать.

Андрій ЮРАШ, релігієзнавець:

— Папа Римський Бенедикт XVI очолив Католицьку церкву в 2005-му. Ці вісім років його правління можна назвати роками стабільності, розважливості, заглиблення в традиційні цінності й догматичні пріоритети Католицької церкви.

Після ІІ Ватиканського собору механізм Католицької церкви, можна сказати, розхитався. Маю на увазі: нові богословські концепції, нові схеми пристосування до обставин життя, й, очевидно, радикальні реформи. Якраз після такого періоду змін і пошуків Папа Бенедикт XVI вирішив зупинитися. То був період духовної зупинки з молитовними роздумами. Це аж ніяк не означає, що дана зупинка була негативною. Інколи дуже варто зупинитися, подумати, щоб ухвалити правильне рішення.

Безперечною, на мій погляд, заслугою цього Понтифіка було й залишається те, що він усунув кілька крайнощів. Передусім, йдеться про справу лефевристів — опозиційної групи, що де- факто відкололася від Католицької церкви, не сприйнявши рішень ІІ Ватиканського собору, продовжуючи декларувати необхідність збереження давніх постулатів, догматичних засад і релігійних основ. Власне, Папа Бенедикт ХVI розпочав внутрішньоцерковний діалог, який приніс користь обом сторонам. Офіційно Ватикан відмовився від радикально-модерністської позиції, задекларувавши плюралізм як основу своєї суспільно-світоглядної доктрини в сучасному світі, яка передбачає спілкування з традиційними католиками. Як результат — за бажанням віруючих тепер можна служити літургію латинською мовою, не питаючи дозволу в єпископа, як це було після ІІ Ватиканського собору.

Навіть даний крок — зречення з престолу — то крок сильної людини. Бо дедалі більше утверджувалися міркування, що в цей складний період життя Католицької церкви (скандали з Папським камердинером, який викрав його документацію; педофілія серед римо-католицьких священиків...) Святійший Отець просто не може піти у відставку. А Папа, зважаючи на свій вік і стан здоров’я, розумів, що більше не в змозі виконувати покладену на нього місію. Тому абсолютно логічно піти, давши іншій особі, яка матиме повноту адміністративних обов’язків і фізичні можливості, право краще, динамічніше служити Церкві.

Взагалі Папа Бенедикт XVI — особа, яку дехто звинувачував у консерватизмі, відсутності динамізму. Але напевно, то був один із небагатьох сучасних релігійних діячів, для якого віра і духовність значили набагато більше, ніж політика, інтриги і турбота про матеріальні цінності. Гадаю, його приклад мали б наслідувати багато церковних діячів. Насамперед маю на увазі не саме зречення, хоча і його теж, а нелицемірну духовність і намагання, реагуючи на всі виклики сучасності, все-таки зосереджуватися на традиційних церковних вартостях, цінностях і духовних основах.