Анти-стиль!..

26 травня на сцені театру ім. І. Франка нагороджували найкращих знавців української мови — переможців Міжнародного конкурсу імені Петра Яцика. Цей конкурс важливий з багатьох причин. Одна з них — продовження аристократичних традицій, коли меценати вкладають кошти у подібні проекти, а не в маєтки чи розваги. Петро Яцик не був мовознавцем. Він навіть не був викладачем української мови. Але розуміючи важливість такого конкурсу, став у його витоків. Сьогодні Ліга меценатів України під керівництвом Михайла Слабошпицького продовжує ці традиції. Вчора вперше за роки існування на нагородженні був присутній Президент України. Це, звичайно, виводить конкурс на новий рівень. Але...

Газета «День» вже багато років підтримує цей проект. Вчора у нас традиційно була опублікована стаття про історію конкурсу та його здобутки, і газета мала потрапити у руки до кожного учасника. Але не потрапила...

«Чи не вперше за весь період існування найбільш масового мовного змагання, його удостоїв своєю присутністю Президент держави. Знакова деталь, чи не так?! Вперше церемонію ощасливили своєю присутністю (а отже й — висвітленням) десятки телекамер! Чи були б вони за відсутності Президента?!.. Є над чим подумати й тут.

Але у всі роки (включно з «табачниківським періодом» ігнорування, аж до спроби заборони конкурсу) з ним лишалися ті кілька ЗМІ, які не в угоду кон’юнктурі, а свідомості ради висвітлювали перебіг цього унікального мовного змагання. Чільне місце (включно із книжковими подарунками переможцям) займала й займає газета «День». Більше того, упродовж останніх років, номери газети з матеріалами (на цілу шпальту!) про конкурс імені Яцика вручалися усім присутнім на церемонії. Деталь?! Так. А ось іще одна деталь: сьогодні протоколісти з Адміністрації Президента не пустили газету «День» в партер театру імені Івана Франка (хоч, як їх про те просили організатори конкурсу!), — розповідає Микола Гриценко,  президент БО «Фонд сприяння ініціативам газети «День». —  «Аргументів» було два: шум газети в руках присутніх може завадити слухати вітальне слово Президента; на першій сторінці «Дня» (на думку Протоколу) не зовсім вдале фото з Президентом, який «виходить з тіні»... (цікаво, хто і з яких пір напоумив охоронців чи представників служби протоколу, що вони повинні оцінювати якість фото! — Ред.) Більше ніж переконаний, що про цей інцидент Президент і гадки не має! Тому одразу прошу не вчиняти «антипрезидентські спекуляції». Але ж з іншого боку — нині у нас Особливий Президент, який керує державою в Особливий період. Через те й ця деталь має Особливе значення!»

Такий «антистиль», продемонстрований співробітники АП, різко дисонував з високим духом конкурсу. Важливий проект, який роками підтримується небайдужими меценатами і приваблює тисячі учасників з понад 30 країн світу, раптом був затиснутий у «протокольні рамки», витягнуті на світ з не найкращих часів України. Сподіваємось, це прикра випадковість, а не нові «правила».

Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ, письменник, літературознавець, виконавчий директор Ліги українських меценатів:

— Я обурений страшенно. Спершу пакети з газетою «День» не пустила охорона Петра Порошенка. Їм здалося, що на першій шпальті якийсь не такий портрет Президента — мовляв, раптом йому не сподобається. Я переконував їх як міг. Казав, що у порівнянні з цим «Бенкендорф відпочиває», що такого не було навіть за часів Януковича і що це — адміністративний ідіотизм. Але все марно. Викликали співробітницю протокольного відділу. Вона, почувши мої аргументи, сказала, що Президента образить, якщо гості будуть розглядати газету. До речі, навіть не назвала свого імені, лише посаду. Я їй поясню, що ми впродовж усіх 14 років існування конкурсу розкладаємо у залі пресу. Але ні — газети були «заарештовані» і сховані подалі. Лише після завершення церемонії ми змогли роздати їх учасникам. Це — безнадійний ідіотизм. Я одразу сказав цій пані, що її треба звільняти, що вона перебуває не на своєму місці і що узурпувала право вирішувати те, що їй вирішувати не належить. Якщо нашу державу зруйнують, то це зроблять саме такі горе-чиновники. Фактично, Президента підставили, адже я певен, що він не мав про цю ситуацію жодного уявлення. Я навіть погрожував зібрати прес-конференцію і влаштувати скандал. Попереджав, що вони роблять Президентові погану послугу. Тепер змушений публічно говорити про те, що в нього — нездала команда, яка не орієнтується в ситуації. Вважаю, що змовчати тут було б неправильно...