20 мільйонів – «у пісок»

Протягом останніх дев’яти місяців у державному бюджеті не знайшлося достатньо коштів ні для забезпечення армії, ні для матеріальної підтримки постраждалих у зоні АТО та вимушених переселенців. Утім, знаходяться колосальні суми на висадку лісів серед степу. Зокрема цього року на лісорозведення в степовій зоні було витрачено 21 мільйон гривень. При тому, що, за даними екологів, степи в первозданному вигляді в Україні займають лише 3% від колишніх територій.

Степові ділянки не використовуються в господарстві, тому зазвичай не мають власників. Це створює благодатний грунт для маніпуляцій і відмивання коштів. 2013 року Державна фінансова інспекція викрила в дев’яти областях лісові господарства, що саджали ліс на території степу без необхідних для цього документів. Загальна сума завданих збитків — понад 6,5 млн грн. Нові лісові насадження неодноразово створювали на цінних степових ділянках, не оформивши їх як власність лісових господарств. Лісники такі свої дії пояснюють потребами збільшення лісистості. Варто зазначити, що більшість посаджених лісів через несприятливі умови та неналежний догляд проіснували менше року. Подібне «закопування в пісок» бюджетних коштів можна кваліфікувати як їхнє нецільове використання.

Екологи вже звернулися до держави з проханням припинити програму «Ліси України», за якою здійснюється висадка лісів, до закінчення АТО. На їхню думку, надалі ця програма має бути переглянута й прийнята вже з необхідними поправками, які унеможливлять небезпечну для природних територій діяльність.

Олексій ВАСИЛЮК, заступник голови Національного екологічного центру України:

— Степова зона — історично не лісовий край. Треба розуміти, що частина цих територій, переважно та, яка зараз є каскадом водосховищ, справді колись була лісом. Це були заплавні дубові або байрачні ліси. Тому лісівники традиційно розповідають, що в степовій зоні була лісистість, і зараз її треба відновити. Але зрозуміло, що ті ліси, які були колись, зараз відсутні, а на їхньому місці або міста, або водосховища. Зараз залишилося мало і лісів, і самих степів, тому відновлювати залишки лісів за рахунок нищення степів недоцільно. Окрім цього, територія степу населена найбільшою кількістю видів, які занесено до Червоної книги.

До всього, наші лісівники користуються радянською базою напрацювань щодо заліснення степової території. Плани заліснень розроблялись у 40-х роках минулого століття. Тому те, що вдалося б висадити в радянський час, сьогодні зробити не вийде через певні зміни клімату. Зрозуміло, що нові ліси часто засихають. Дорослі дерева ще більш-менш приживаються, але примусити вирости саджанець зараз неможливо. Лісники визнають, що кожного року частина дерев гине, але замість того, щоб зробити висновки, що там ліс рости не буде, вони знову й знову витрачають кошти на те, щоб його посадити.

Допоки з висадження лісів можна буде дістати матеріальну вигоду, їх безкінечно саджатимуть та відновлюватимуть, а від цього в даному випадку страждатимуть степи.