Рестарт співпраці

Увесь світ минулими вихідними коментував суперновину: скасування 16 січня Заходом санкцій проти Ірану, який виконав свої обіцянки щодо обмеження ядерної програми. Зокрема, згідно з підписною у середині минулого року ядерною угодою, 98% збагаченого урану було вивезено з Ірану, а реактор, який міг виробляти збройний плутоній, залили бетоном, і тепер його використовувати неможливо.  У спеціальній недільній заяві з цього приводу президент США Барак Обама наголосив, що завдяки ядерній угоді Ісламська Республіка не зможе здобути ядерну зброю.

У самому Ірані скасування санкцій сприйняли у радісних тонах. «Вітаю зі славетною перемогою» — так відреагував у своєму Twitter на цю новину президент Ірану Хассан Рохані. А під час виступу в парламенті очільник країни заявив наступне: «Досягнення угоди щодо іранського атома є однією з золотих сторінок історії нашої країни. Під час тривалих переговорів нам вдалося переконати впливові країни світу в необхідності визнати наші права на мирну ядерну діяльність. Ми, іранці, звернулися до світу з дружнім жестом, лишаючи позаду ворожість, підозри та інтриги, відкрили новий розділ у відносинах Ірану зі світом».

Президент Ірану заявив про очікування на міжнародні інвестиції після скасування санкцій і закликав до проведення економічних реформ з тим, щоб економіка країни меншою мірою залежала від продажів нафти.

Генсек ООН Пан Гі Мун назвав виконання угоди з Іраном «обнадійливим та потужним сигналом», а голова МЗС Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайєр заявив про «історичний успіх дипломатії». Водночас занепокоєння скасуванням санкцій проти Ірану висловлює Ізраїль. Прем’єр-міністр країни Біньямін Нетаньяху вважає, що Іран і надалі працюватиме над розробкою ядерної зброї.

Михайло ГОНЧАР, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ»:

— Зняття санкцій проти Ірану може бути корисним і для України, бо ми приділяли увагу іранському ринку, принаймні, у двох позиціях. Перша сфера це — експорт продукції машинобудування, хоча це не завжди було вдалим. Зараз з’являється можливість restart співпраці. Причому не тільки у сфері авіабудування, а й у царині забезпечення високотехнологічного обладнання для нафтової та газової промисловості, яке випускає декілька наших підприємств. Зокрема Сумське НПО ім. Фрунзе, турбобудівні підприємства у Миколаєві та Харкові.

Друга сфера зацікавленості це — імпорт іранської нафти. Тут, на жаль, немає історії успіху, тому що Іран був першою країною, з якою Україна підписала ще 1993 року угода про постачання нафти в обсягу 25 млн тонн на рік, яка не була реалізована ні на одну тонну.

Тому саме зараз ситуація на світовому нафтовому ринку є доволі сприятлива, зважаючи на низьку ціну на «чорне золото», щоб нам розпочати імпорт нафти і запустити нашу переробку. Через відносини з Росією ми не можемо там купувати нафту, а казахстанську вони нам не пропустять. Тому потрібно брати нафту зі світового ринку, зокрема обдумати  перспективи співпраці з Іраном. Але тут треба враховувати, в якому стані знаходиться наша нафтопереробка. Очевидно, що треба розібратися з тим потужностями, які ще не перетворилися на металобрухт. Мається на увазі Одеський НПЗ, який розташований на морі, і всі логістичні витрати були б мінімальними. Також Кременчуцький НПЗ, на який можна подати нафту з використанням реверсу придніпровського нафтопроводу.   Іншими словами, спочатку потрібно навести лад вдома, щоб працювати з іранським партнером по імпорту нафти. З шести НПЗ, які знаходяться на території країни, практично чотири є металобрухтом. Животіє Кременчуцький НПЗ і подає життя Одеський НПЗ. 

Щодо впливу виходу іранської нафти на світовий ринок на ціни на «чорне золото». Згідно з прогнозом Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», ціна за барель може зменшитись до 25 доларів. А середньо зважена ціна за рік становитиме 33,8 долара.

Слід зазначити, що Саудівська Аравія пішла на зміну стратегії на глобальному нафтовому ринку, перейшовши до стратегії розширення ринкової ніші і зниження ціни, не тому, що їх дуже турбував сланцевий видобуток нафти в Америці. Адже для цієї країни упродовж останніх років був головним азійський ринок, зокрема китайський. Але головний мотив таких дій Ер-Ріаду викликаний чинником Ірану. Саме політика Заходу (Європи і США) щодо зняття санкцій з Ірану призвела Саудівську Аравію до розуміння того, що Іран на гребні високих цін на нафту може швидко піднятися. Знаючи його політичні амбіції і всю історію відносин, Саудівська Аравія стала діяти на випередження. І завдяки такій стратегії зниження цін на нафту вона хоче позбавити Іран тих потенційних надходжень, які могли б швидко розвинути його економіку. Відповідно це зниження цін рикошетом вдарило у першу чергу по Ірану, в другу — по Росії і в третю — по США.