Компроміс та національні інтереси

3 березня, у Парижі відбудеться перша у цьому році зустріч міністрів закордонних справ у нормандському форматі. Раніше під час зустрічі глав дипломатичних відомств України, Німеччини і Франції у Києві наші західні партнери висловлювали сподівання, що у столиці Франції буде досягнуто компромісу у реалізації мінських домовленостей.

Утім заяви міністра закордонних справ Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра і держсекретаря США Джона Керррі у Вашингтоні викликають певні застереження, зокрема щодо упередженого ставлення до України у плані виконання Мінських домовленостей, які зовсім не виконує Росія та підтримувані нею бойовики на Донбасі.

По-перше, під час прес-конференції Штайнмаєр зазначив, що хоча обидві сторони конфлікту визнають Мінські домовленості головним документом, «готовність всіх сторін конфлікту до втілення реальних кроків є дуже обмеженою». Тим часом Керрі додав, що обидві сторони повинні виконувати свої зобов’язання, а Росія повинна гарантувати, що сепаратисти дотримаються своєї частини угод.

По-друге, Штайнмаєр після закінчення засідання Радбезу ООН, де представив програму головування ФРН в ОБСЄ на 2016 рік, сказав, що його країна «постарається досягти прогресу, особливо в питанні ситуації з безпекою, і обговорити нове виборче право для східної України, для Донбасу, що є основною умовою для проведення виборів, які мають відбутися в першій половині цього року».

«День» звернувся до експертів і представника МЗС із проханням розповісти, на який компроміс може піти Україна в Парижі.

Директор департаменту політики та комунікацій українського МЗС Олексій МАКЄЄВ.

— Ми будемо говорити по всьому комплексу питань, найважливішими з яких є безпека і створення безпекових передумов для проведення можливих виборів, досягнення зрушень щодо модальності виборів, які прописані в українському законодавстві, в стандартах ОБСЄ і щоб було досягнуто згоди Росії та російських бойовиків, які все ще не погоджуються на будь-які поступки в рамках переговорів. Тому це буде дуже комплексна бесіда і ми сподіваємось, що зможемо досягти просування і по безпекових, і по політичних питаннях, і по заручниках.

У нас є певні підходи і позиції, від яких відмовитись неможливо. Зокрема не можна відмовитись від того, що припинення вогню має зрештою через рік наступити і не може бути ніяких компромісів з приводу того, що ОБСЄ повинно отримати повний доступ до всієї окупованої території. Не можна йти на компроміс стосовно того, що іноземні війська мають бути виведені з України. Тому там буде достатньо жорстка розмова. У нас є конкретні аргументи, що Україна виконала і що російська сторона як підписант Мінських домовленостей має теж виконувати свою частину, починаючи з пункту 1, закінчуючи пунктом 12.

Що стосується заяви Штайнмаєра про проведення виборів на окупованій території Донбаса у першій половині цього року. Справді, пролунали певні оцінки і очікування з боку шефа німецької дипломатії. Ми будемо дивитись, як проходитиме переговірний процес і наскільки ми зможемо виконати такі безпекові передумови, щоб у нас вибори відбулися. А для того, щоб вони відбулися якомога швидше, то завтра має наступити припинення вогню і виконані всі передумови, які дозволять потім ОБСЄ зробити висновок, що, дійсно, ситуація там безпечна для проведення виборів. І чим швидше це відбудеться, тим краще. Але тут має російська сторона виконати свої зобов’язання і вплинути на підконтрольних ним бойовиків, щоб ситуація зрештою заспокоїлась.

Доктор політичних наук, конфліктолог, професор Київського національного університету ім.Шевченка Григорій ПЕРЕПЕЛИЦЯ теж вважає, що Україна може погоджуватись на проведення виборів при певних умовах. «Якщо і Керрі, і Штайнмаєр заявили про те, що вибори понад усе, то у такому випадку треба говорити, що ми не визнаємо цих виборів і не будемо приймати у них участі допоки не буде виведено з Донбасу збройні сили РФ, розформовано бандформування і не виконано всі пункти, які передують проведенню цих виборів», — наголосив він.

Адже згідно з канонами будь-якої миротворчої стратегії, продовжує експерт, без припинення бойових дій ніякі вибори не проводяться. Наприклад, у Боснії відбулося дві миротворчі операції, демілітаризація, демобілізація і тільки після цього було проведено вибори.

За його словами, у Косово була подібна ситуація і саме так треба діяти, якщо мета полягає у досягненні миру. «А якщо мета зняти санкції з Росії, тоді Україні, якщо вона хоче захистити свої інтереси, а не здати територію противнику, немає сенсу вести переговори в «нормандському форматі. Інакше це буде акт капітуляції з надією припинення бойових дій, які не припиняться», вважає конфліктолог.

Якщо Україна погодиться на цю модальність — проведення виборів на Донбасі, то це треба розцінювати як здачу національних інтересів і територіальної цілісності України і керівники країни мають нести кримінальну відповідальність за це.

У нас є шанс уникнути такої пастки, але для цього треба жорстко захищати свою позицію. І якщо посередники вирішують свої питання за рахунок України, її державного суверенітету та територіальної цілісності, тоді ми однозначно маємо вийти з нормадського формату, — вважає експерт.

Зі свого боку керівник центру Росія — ННД у Французькому інституті міжнародних відносин, Париж, Тетяна КАСТУЄВА-ЖАН, посилаючись на доповідь Московського Центру політичних технологій, сказала «Дню», що найбільш імовірним і найприйнятнішим для всіх сторін сценарієм врегулювання конфлікту на Донбасі є його заморожування. За її словами, зважаючи на те, що ситуація є тупиковою, найкращий варіант «заморозити» її. «Це дозволяє уникнути жертв у великій кількості як це було раніше і дає можливість Росії підтримувати не мир і не війну, що її влаштовує, а для України це можливість обійти на сьогоднішній день проблему блокування конституційної реформи», — відзначила вона.

Для Франції, продовжує експерт, у даній ситуації важливо, щоб нічого не спалахнуло заново, щоб не було військового конфлікту. І програма мінімум для Парижу полягає в тому, щоб окрім сирійської кризи, паралельно не ускладнювалась ситуація в Україні, або принаймні залишалась у тліючій стадії.

Пані Кастуєва-Жан не виключає адаптації Мінських домовленостей. «Мінськ-3 був би програшем для Меркель і Оллангда, і визнанням другого під ряд провалу», — вважає вона.

За її словами, компроміс у Парижі може полягати в наступному: програма мінімум, щоб не було відновлення бойових дій ні з однієї, ні з іншої сторони. І по-друге, Захід спостерігатиме за внутрішніми процесам в Україні, дивлячись, чи можна вимагати чогось від неї.

Фелікс ШИМАНСКІ-ҐАЄР, доцент магістерської програми «Німецькі та європейські студії» Києво-Могилянської академії i Координатор прoекту «Німецькі та Європейські Студії», Університет імені Фрідріха Шиллера в м. Єна:

— Після зустрічі з держсекретарем США Німеччина намагатиметься чинити якомога більше тиску на дві сторони конфлікту, щоб досягти відчутних результатів. Зокрема, Штайнмаєр заявив, що імплементація має продовжуватись і довіра до усього процесу залежатиме від цього. Думаю, що Штайнмаєр і Керрі не хочуть завести Мінські угоди в глухий кут, а прагнутимуть досягти результату. Відтак вони риторично підвищують ставки задля результату.

Я не знаю, якого компромісу прагне Штайнмаєр, але думаю, що для німецької сторони головною проблемою є місцеві вибори і ухвалення Радою відповідного законодавства.

Німеччина бачить Мінськ-2, як єдиний дипломатичний формат досягнення угоди між усіма сторонами конфлікту. І на думку дипломатів, проведення місцевих виборів є першим кроком і вони хочуть забезпечити повний доступ до українсько-російського кордону пізніше.

На мою думку, Україна повинна наполягати на тому, що вона хоче мати повний доступ до російсько-українського кордону. Щоправда я сумніваюсь, що Росія та підтримувані нею бойовики підуть на такий крок.

З другого боку, я не думаю, що Німеччина хоче досягти миру за рахунок України. Я бачу, що Штайнмаєр також тисне на росіян та підтримуваних ними бойовиків. Я бачу сильне бажання з боку Штайнмаєра і Керрі домогтися реалізації угоди, і зовсім не бачу інтересу Німеччини тиснути на Україну, аби поставити її в невигідне становище.

Ролан ФРОЙДЕНШТАЙН, заступник директора Центру Мартенса, Брюссель:

Дійсно, небезпека полягає в тому, що з боку міністрів закордонних справ Німеччини та Франції існує дуже несправедливе ставлення до України. Угода Мінськ-2 сама по собі не є ні чіткою, ні справедливою, оскільки вона прирівняла агресора (Росію/повстанців) і жертву (Україну). Але небезпека тепер ще поглиблюється тим, що Німеччина і Франція наполягатимуть на тому, щоб Україна виконувала свої зобов'язання (вибори і автономію Донбасу), перш ніж росіяни/бойовики будуть виконувати хоч якісь зобов'язання, і це в той час коли порушення режиму припинення вогню збільшуються і винуватцями цього в 90% випадків є бойовики і росіяни (це підтверджується СММ ОБСЄ). Замість того, щоб чинити тиск більше на Україну, ніж на Росію та її маріонеток, Захід повинен підтримати санкції проти Росії, а не говорити про їх полегшення. Навіть ці розмови є достатніми для того, щоб заохотити Росію до агресії і переконання, що її не буде покарано за це.

Сюзан СТЮАРТ, Німецький інститут з питань міжнародної політики та безпеки (SWP), Берлін:

Створюється враження, що Німеччина вирішила наполягати на виборах на окупованих територіях, а не на конституційних змінах щодо децентралізації. Без сумніву, тому що вони вважають, що в даний час немає шансів для необхідних дві третини голосів. Можливо, вони вважають, що закон про вибори, який вимагає тільки просту більшість, буде легше ухвалити. У той же час Німеччина повторює про необхідність домогтися прогресу в припиненні вогню і виконанні інших пунктів Мінської угоди, пов'язаних з безпекою. Так що я б сказала, що в Берліні сподіваються на прогрес по паралельних доріжках – росіяни/сепаратисти співпрацюють більшою мірою, ніж раніше у галузі безпеки, в той час як українці працюють над розробкою і схваленням спеціального закону про вибори. Але, здається, що насправді навряд чи обидві ці речі відбудуться, але Німеччина хоче сильно підштовхнути до досягнення деякого прогресу в рамках Мінської угоди, тому що може бути важко продовжувати домагатися єдності ЄС щодо санкцій проти Росії цього літа.